МЕНЮ

Що вдягати на день міста?

Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України
10 червня, 2019 - 11:24

Такого питання немає на день вишиванки. Тому, може, в цьому святі яскравішає рік від року кількісний показник. Чомусь не бачив клумб-вишиванок або килимів із різнокольорових салатів, словом, чогось такого, що стало б вишиванням не тільки для одягу.

Святковий образ Дня Києва у вранішній тиші і вечірній грайливості з широко розкритими очима вікон, яскраво декорованими балконами, воротами дворів і парадними дверима і ще безліччю мистецьких висловлювань киян відображатиме наш неповторний стиль.

В Іспанії у святкові дні балкони прикрашають старовинними скатертинами, шалями, покривалами.

У маленькому містечку Португалії кількакілометровий маршрут процесії зі скульптурою-святинею застеляють яскравим одноденним килимом. Кожен квартал має дерев'яну форму з візерунком. Її секції наповнюються різнокольоровою дерев'яною стружкою. Так складають довжелезний килим від вулиці до вулиці. Форму прибирають і хода розсипає килим на багатокольоровий покрив земної тверді.

Бачив, як на свята виставляють сімейні реліквії - старожитності від прядки до самоварів, а нині вже й друкарські машинки та стаціонарні телефони.

В Італії став учасником святкування 1 травня. На центральну площу містян і гостей виводила колона різнокаліберних тракторів із пристосуваннями для міських робіт.

Мені випало бути двічі поспіль головним режисером параду міської комунальної техніки у Києві. Скепсис першого досвіду був подоланий демонстрацією на другому параді цієї ж техніки, але відреставрованої, з водіями у стильних уніформах, красивими бригадами комунальних працівників. Розпочинати ходу мені дуже хотілося машинами для миття вулиць, аби розприскувана ними вода заграла на сонці веселкою.

Із нашим кліматом обливати водою один одного не так приємно, як у жарких краях, але одна ранкова година, коли б кожен напоїв квітку, газон, дерево, могла б стати чудовою миттю єднання киян.

Ранкове вмивання міста мало б стати елементом щорічних ритуальних дійств на День Києва. Виблискують бульвари, вулиці і вулички – усе дихає свіжістю. І всі фонтани столиці хай забили б водночас.

Хіба у святкуванні дня міста не є найголовнішим саме ця мить - мить єднання в доброті, у повазі до природи, в любові до рідного міста.

Цьогоріч ми отримали чудовий подарунок - скляний міст.

На зустріч 2000 року над Хрещатиком, як над Дніпром, було встановлено «міст тисячоліть». На жаль, останньої миті через відсутність технічних експертиз і дозволів нам не вдалося використати його для здійснення художнього задуму концерту. Але міст як такий є промовистим символом єднання.

Про «міст Кличка» стало більше відомо з актів вандалізму після його відкриття, ніж описів чогось дивовижного, красивого, мистецького, пов’язаного з цією подією.

Було б красиво і символічно відкрити його ходою з різних боків на зустріч подружжів, які відсвяткували золоті весілля, і пар молодят. Або випробувати міст запальними танцями. Після кожної перемоги було б приємно побачити на висоті наших видатних спортсменів, молодих винахідників з їхніми велерозумними роботами. Фантазій для освячення спільною радістю нової прикраси міста, сподіваюся, рік від року більшатиме.

З вандалізмом можна боротися посиленням охорони, збільшенням камер спостереження і ще купою технічних засобів. Звичайно, найефективніший шлях – це виховання патріотизму, відповідальності за високе звання – киянин, виховання відчуття неповторності спільноти. Для цього найефективнішими залишаються мистецтво і культура.

Ділився з приятелем думками про вишивання не тільки по тканині. Отримав у відповідь відео із зображенням проїзної частини Хрещатика, зняте з дрону.

От де понавишивали! Десь плями червоного асфальту, десь блискуче чорного, основний сірий асфальт у зморшках і шрамах.

Пояснювати це явище гостям Києва, які бували в інших столицях світу, можна тільки нашим нестримним бажанням естетизувати геть усе.

Багато років пропоную завершати День міста виконанням нашого гімну «Як тебе не любити, Києве мій», слова Д. Луценка, музика І. Шамо.

Водночас усі теле-, радіомовники транслюють цю пісню, ми усі приймачі виводимо на повну гучність, відчиняємо вікна, долучаємо свої голоси і, розгойдуючись у такт музики, здійнявши руки до неба, багатомільйонним хором вітаємо Всесвіт із нашим святом.

І нехай нам не так скоро вдасться стати найкрасивішим містом світу, але елегантними, фантазійними, доброзичливими ми маємо ставати щодня.

Будем мріяти й жити

На крилах надій...

Як тебе не любити,

Києве мій!