МЕНЮ

Пішов із життя геній парадоксів

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
2 жовтня, 2019 - 16:51
Гія Канчелі — один із ключових композиторів сучасності та найщиріший друг України

Гія Олександрович Канчелі помер після тривалої хвороби, доживши віку 84 років, повідомляють грузинські ЗМІ. Як зазначає «Руставі-2», останнім часом Канчелі серйозно хворів і проходив лікування за кордоном. Свій останній день народження 10 серпня він також зустрів у лікарні... Велику частину часу композитор жив у Бельгії.

Нагадаємо, Гія Канчелі народився 1935 року в Тбілісі. Спочатку поступив на геологічний факультет Тбіліського університету, який закінчив 1959 року, і лише потім перейшов до консерваторії й одержав диплом 1963-го. До розпаду СРСР працював у Грузії, 1991 року отримав стипендію Німецької академії мистецтв і переїхав до Берліна. Пізніше його запросив до Бельгії Королівський філармонічний оркестр Фландрії... Із 1991 року проживав у Німеччині, Голландії, Бельгії. Лауреат Державної премії Грузії.

Гію Олександровича музичні критики називали «найвидатнішим симфоністом ХХ століття», адже музика маестро є поза часом, а щодо її глибини й мудрості немає меж та кордонів! Твори Канчелі виконують кращі диригенти й оркестри світу. Композитор написав сім симфоній та музику до більш ніж 40 вистав, саундтреки до більш ніж 60 фільмів: «Міміно», «Не журись!», «Кін-дза-дза» тощо. Він співпрацював з Георгієм Данелія, Робертом Стуруа, Сергієм Бодровим, Богданом Ступкою та іншими майстрами. Нагадаємо, 2003 року вистава-трагіфарс «Цар Едіп» за Софоклом поєднала в Києві творчість трьох митців: відомого грузинського режисера Роберта Стуруа, знаного грузинського композитора Гію Канчелі й зірку Національного театру ім. І. Франка Богдана Ступку. Ті репетиції стали майстер-класами, на які приходили як зрілі актори, так і молодь, цікаво було дивитися, як маестро, постановник та актор разом «вимальовують» виставу, розставляючи точні акценти до кожного фрагменту дійства, яке нині увійшло до «золотого фонду» першої сцени нашої країни...

«День» уже писав свого часу і про знаковий концерт, який відбувся у листопаді 2014 року в Національній філармонії й на якому відбулося виконання прем’єри Гії Канчелі «Янголи печалі» — твору-присвяти українському народу, в межах міжнародного проекту у виконанні хору «Щедрик», легендарного скрипаля Ґідона Кремера та Київського камерного оркестру під орудою Романа Кофмана. У залі був присутній автор, який в інтерв’ю нашій газеті зізнався: «Доля України нагадує мені долю Грузії, здійснюється та ж російська установка: «Розділяй і володарюй!». Коли в Грузії треба було вигнати з Абхазії двісті з гаком тисяч грузинів, знайшлися люди, які сприяли цьому. За допомогою таких людей, які побиваються за втратою Радянського Союзу, цей план успішно реалізується. І ось наша земля зі стародавніми грузинськими церквами XIV—XVI століть сьогодні стає таким самим сателітом Росії, на який Кремль хоче перетворити Донецьку та Луганську області.

Є відомий вислів маркіза де Кюстіна: «Уклінний раб марить про світове панування». Ця фраза висловлює моє ставлення до того, що зараз відбувається. Путінській агресії протистоїть увесь цивілізований світ, але шлях буде надзвичайно важкий і довгий. І ця найбільша трагедія, яка відбувається у вашій країні, мені здається, в майбутньому принесе позитивні плоди, хоч як парадоксально це звучить. Дії «уклінного раба» допоможуть Україні віднайти єдність і стати європейською державою...»

Гія Олександрович засуджував агресивну політику Росії як проти Грузії, так і проти України. Зокрема, на авторському концерті в Києві 14 травня 2015 року композитор, дякуючи слухачам за відчуття його музики, додав: «Я дуже хочу, щоб ми — і грузини, і українці — звільнилися від опіки «старшого брата». Події на Майдані змусили мене переглянути багато переконань, тому багато років я не відвідував Росію, незважаючи на те, що маю там багато друзів. І чимало з них зовсім не так думають, як цього хотілося б офіційному Кремлю. Спілкуюся з ними тепер лише по інтернету. Не знаю, чи дочекаюся того часу, коли знову поїду в Росію, але це станеться лише тоді, коли закінчиться балаган, влаштований Путіним. Знаєте, мені вже стільки років, що не хочу прикидатися. Та й не робив цього ніколи... Київ живе в моєму серці завжди. Бо саме у вашому місті 48 років тому ми з моєю дружиною поєднали свої долі, і наша весільна подорож розпочалася тут...»

Про одного з найвидатніших композиторів сучасності Гію Канчелі його друг, диригент Роман Кофман написав у книжці «Хвала працедавцям»: «...Коли я пізнав Гію ближче і зрозумів, що мислить він парадоксами, а висловлюється афоризмами, кожен із яких варто викарбувати в камені, а головне — під час роботи над його великими творами, — мені стало ясно, що категорію руху він мислить не завжди стандартно, як безперервний розвиток дрібних частинок матеріалу. В опусах Канчелі виникають і зіштовхуються величезні пласти різнопланової, часто протилежної матерії, кожен з яких містить, здавалося б, вичерпний набір самодостатності, але чергування цих гігантських брил створює особливий, незвичайний і захопливий тип руху. Так буває в небі: висить непорушно величезна громада важких хмар і не проявляє жодних ознак руху; глянеш угору за півгодини — вони вже на іншому кінці небокраю. Такий Канчелі. Його музика гіпнотизує і публіку, і виконавців»!..»

«Допоки я зможу рухатися, допоки будуть живі мої друзі Роман Кофман і Валентин Сильвестров — до того я буду жити, Саша», — так мені сказав батоно Гія Канчелі під час однієї з наших особистих розмов. Від сьогодні маестро у кращих світах... Геній сучасності, з яким мені пощастило не лише познайомитися, а й працювати, втілюючи в життя його великий ювілейний авторський концерт у Києві 2015 року! Дякую долі за те, що дала можливість спілкуватися з метром у різних іпостасях: композитора, філософа і просто людини з природними емоціями й думками поза офіційними та публічними заходами, — написав на своїй сторінці у Facebook знаний віолончеліст Олександр ПІРІЄВ. — Насправді дуже-дуже сумно! Але впевнений, що Гія Олександрович не бажав, щоб на наших обличчях був смуток...»

«День» висловлю співчуття родині маестро і всім шанувальникам його великого таланту. Світла пам’ять!