Номери, які ми обираємо

Три дні, з 27 по 29 листопада, на «Сцені 6» у «Довженко-Центрі» відбувалися допрем’єрні покази вистави, над якою працювала режисер Тамара Трунова. Постановку здійснювала компанія 435 Films, за підтримки Українського культурного фонду і міжнародного фонду «Відродження». «Приємного перегляду!», — це побажання глядачам від Олега Сенцова, передане через режисера Аскольда Курова, який відвідав «бранця Кремля» і Лабитнангі якраз 27 листопада. 

П’єсу «Номери» Сенцов написав ще до Євромайдану та окупації Криму, а потім доробив вже у московському СІЗО «Лефортово». Було це після арешту в Сімферополі російськими силовиками, після тортур і фейкових звинувачень у підготовці терористичного акту. Коли в Києві почалась робота над постановкою п’єси, Олег, засуджений у Ростові-на-Дону до 20 років суворого режиму, перебував за Полярним колом, у колонії в Лабитнангі Ямало-Ненецького округу РФ, ще тривало його голодування — загалом 145 днів, з 14 травня по 8 жовтня.

А перед початком показу директор 435 Films Анна Паленчук закликає глядачів не стримувати емоції, якщо захочеться сміятися чи плакати. Ніяково сміятися, коли усвідомлюєш, що автор п’єси ні за що сидить за ґратами, переніс тяжке голодування, після якого має проблеми з нирками та печінкою. Але уявляючи Сенцова, яким він постає зі своїх листів чи автобіографічної книжки «Оповідання», розумієш, що йому б дуже хотілося бачити в залі розкутих, живих людей з емоціями.

До речі, серед акторів на сцені — Римма Зюбіна, активна учасниця кампанії на підтримку Сенцова. Щодо самої п’єси, то в ній багато буфонади, сама дія відбувається в цирку. Можна назвати це цирком без людей, бо замість імен в артистів номери. «Номер 1», який несподівано став таким собі диктатором, вигадує правила, які визначають, коли їсти, коли пити, коли тренуватися і в який бік бігти, з ким «іти на батут», тобто займатися сексом. При цьому знімати костюм і змивати грим не можна — ти завжди номер. Циркачі здивовані, але приймають правила, і начебто нізвідки виникає тоталітарна спільнота. «Вождь» теж мучиться: так, у нього крутий номер «1», але він стає заручником правил — треба постійно витискувати з себе нові, щоб регулювати кожен подих «підлеглих», а ще доводиться оглядатися і прислухатися, щоб тебе не скинули. Незабаром трапляється бунт — і зрада, а потім ще один бунт — і ще одна зрада. У циркачів з’являється шанс на нове життя без номерів, але з іменами, і що ж вони обрали, можна дізнатися, власне, подивившись виставу.   

Напевно мама, шкільна вчителька чи інші моральні авторитети дитинства казали вам, що треба бути чесним і чемним, не брехати й не оббріхувати, не робити підлостей. Взагалі важко знайти людину, якій цього не казали. І ще важче знайти того, хто ніколи не брехав. Сенцов, як мало хто, знає ціну правді і свободі. Один із головних посилів його п’єси — де б ти не жив, в якій складній ситуації не опинився б, вибір є завжди. Цей вибір буває неймовірно болісним, а в підсумку, можливо, ти не врятуєш світ, не зламаєш систему, взагалі нікого не ощасливиш, хіба що егоїстично залишися людиною.

Зважити ризики ви можете, відвідавши прем’єру вистави «Номери» 7 грудня. Частина коштів від продажу квитків, піде на допомогу родинам «заручників Кремля», зокрема самого Олега Сенцова. Очікується, що покази відбуватимуться і надалі. Свого роду гасло вистави — «Сенцов має бути з нами», відповідний хештег запущено в соцмережах, і на одному з цих оказів обов’язково буде присутній автор п’єси.

Тим часом, як повідомляв нещодавно Аскольд Куров, у Лабитнангі Олег занурений у роботу над фільмом «Номери».