Нев’янучий
Cьогодні Бредові Пітту виповнилося 55 роківЯкщо заходить мова про головного красеня Голівуду, то зринають різні імена: Леонардо Дікапріо, чи Том Круз, чи Джордж Клуні. Та все ж якщо говорити про прийнятне суміщення зіркової привабливості й акторського таланту, то на передній план виходить один кандидат – Бред Пітт. При тому цього грудня йому – рівно 55.
Бред Пітт народився в місті Шауні, штат Оклахома, але його дитинство та юнацькі роки пройшли у Спрингфілді (Міссурі). Його батько працював агентом у фірмі автоперевезень, тому часто брав сина у подорожі. Мати Бреда, Джейн, працювала у школі радником та виховувала дітей: Бред має ще молодших сестру Джулію та брата Дуга. Батьки Бреда, його брат і сестра досі мешкають у Спрингфілді.
Далі біографи переказують типовий шлях майбутньої знаменитості. Бред не дуже любив школу, хоча й учився непогано. Так само неохоче відвідував баптистську церкву, до якої належали його батьки, тому в дорослі роки відійшов від релігії. Загалом, був звичайним хлопцем, потроху займався спортом, слухав платівки короля рок-н-ролу Елтона Джона та гурту британських бунтівників The Who, пару разів на тиждень ходив у кіно. Завдяки приязній атмосфері у родині мав щасливе дитинство. Виступав в шкільних виставах, але тоді навіть і не мріяв про кар'єру в кіні.
Після закінчення школи хлопець поступив на навчання до університету Міссурі, де вивчав журналістику та її застосування в рекламі. Отут і настає пора для рішучого вчинку: коли до закінчення університету лишається якийсь місяць, Бред кидає його і в 1986 році на старенькому автомобілі з 325 доларами у кишені приїжджає до Лос-Анджелеса з твердим наміром розпочати акторську кар'єру. Батькам заради їхнього спокою він збрехав, що вирушив до Каліфорнії вивчати дизайн і архітектуру, бо дуже цікавився цими науками як тоді, так, до речі, й тепер, а відвідини кожного нового міста не обходяться без оглядин його архітектурних пам'яток. Про справжні цілі каліфорнійської авантюри він зізнався лише тоді, коли отримав перші ролі.
А втім, сталося це не відразу. Окрім шкільних постановок, хлопець не мав жодного досвіду, тому мусив довідатися хоч про якісь ази акторського фаху у класі Роя Лондона. Побут був відповідний: Бред разом зі ще сімома колегами наймав трикімнатну квартиру, в якій не було жодних меблів, зате не бракувало тарганів. Початкуючий актор ходив на всі можливі прослуховування й нарешті це принесло результати. Завдяки природному таланту й ефектній зовнішності його взяли в телерекламу джинсів «Levi's». Хлопець з білявим довгим волоссям, блакитними очима, зростом 180 сантиметрів та вагою 70 кілограмів, з тілом античного напівбога таки привернув увагу.
В 1987, лише через рік після переїзду до Лос-Анджелесу, Бред з'являється в 5 частинах знаменитого телесеріалу про техаських нафтових магнатів «Даллас», а дещо згодом - у одній серії популярного підліткового серіалу «Джамп-Стріт, 21» та в кількох серіях «Класного керівника». З'являвся також в окремих серіях телесаг «Інший світ», «Байки зі склепу», «Життя розпочинається після 30 років». У 6-частинному міні-серіалі 1988 року «Дні слави» він уже виконував головну роль.
Його кінодебютом можна вважати роль у фільмі «Гострий клас» (1989). Зараз Пітт характеризує цю стрічку як «поганий фільм жахів для підлітків, який соромно показувати навіть по кабельному телебаченню в пізні вечірні години». Також під час зйомок у цій стрічці він познайомився з своїм першим голлівудським коханням, акторкою Джілл Шолен. Але цей роман не тривав довго, бо вже наступного року Бред під час спільних зйомок у телефільмі «Занадто молода, щоб померти?» зійшовся з 16-річною акторкою Джульєт Льюїс. Вони прожили разом наступні три роки.
Фільмом, що нарешті зробив Пітта відомим, стала стрічка 1991 року режисера Рідлі Скотта «Тельма і Луїза» про двох жінок, що втікають від одноманітності провінційного життя на пошуки пригод і закінчують трагічно. Головні ролі виконали популярні акторки Сюзан Сарандон і Джина Девіс. Пітт з'являвся в стрічці на 10 хвилин. Він виконував роль такого собі перекотиполя, який проводить з героїнею Джини Девіс одну ніч в мотелі, а вранці зникає з усіма її грошима, але саме з цим красенем не така вже молода героїня Девіс переживає свій перший у житті оргазм. Тож не дивно, що після цієї ролі Бреда стали вважати чоловічим секс-символом, а в Голлівуді до нього на кілька наступних років приклеїлося прізвисько «оргазм за 6 тисяч доларів».
Великим успіхом можна вважати роль Пітта у стрічці відомого актора та незалежного режисера Роберта Редфорда «Там, де тече ріка» (1992). Ця зворушлива історія про стосунки в родині з провінційного містечка так нагадувала Бреду його власну родину, що йому залишалося бути на екрані лише самим собою.
Пітт на завершення трирічного спільного життя з Джульєт Льюїс знявся разом з нею у стрічці «Каліфорнія» про двох психопатів-вбивць. Потім його супутницею життя на певний час стала чешка Їтка Похлодек. Далі все пішло по зростаючій — все кращі фільми, найкращі ролі: епізод у «Справжньому коханні» Тоні Скотта за сценарієм тоді ще нікому невідомого Квентіна Тарантіно (1993), праця разом з Ентоні Хопкінсом у «Легендах осені» (1994), сентиментальний упир в «Інтерв'ю з вампіром» (1994): зіграти не просто вампіра, а вампіра, який сумнівається, рефлексує, бунтує проти своєї природи треба було вміти.
Під час зйомок у стрічці «Сім» Пітт зійшовся з акторкою, однією з найяскравіших голівудських красунь Гвінет Пелтроу. Було навіть оголошено про їхні заручини та наступний шлюб. Повідомлення про розлучення цієї пари здивувало всіх. Одні стверджують, що Пелтроу вирішила, що вона ще не готова до шлюбу, інші — що Пітт зрадив з іншою дівчиною, акторкою Клер Форлані, під час зйомок у невдалій, до речі, стрічці «Знайомтеся, Джо Блек» (1998).
“Сім” стали для Пітта ще одним кроком угору: в майстерному й жорстокому трилері Девіда Фінчера про серію вбивств, пов'язаних із сімома смертними гріхами, він перевтілився в героя, який у підсумку зазнає поразки. Пітт грає слабкість, тим самим повністю випадаючи з нав’язуваного Голівудом амплуа мачо, а компанію йому складає чудовий ансамбль: Морган Фрімен, Гвінет Пелтроу та Кевін Спейсі.
Якщо вимірювати популярність актора гонорарами за його ролі, то й тут Пітт прогресував надзвичайно швидко. За «Сім років у Тибеті» (1997) він отримав чек на 8 мільйонів доларів, а за вищезгаданого «Знайомтеся, Джо Блек» — вже 17,5 мільйона. Актору пропонували ще більші суми: 25 млн за участь у бойовиках, на що він категорично не погоджувався. Пітт стверджує: «Я вибираю ролі й фільми відповідно до мого настрою в дану хвилину. Не хочу грати наперекір своїм почуттям. І маю намір надалі так поводитися. Дехто з моїх найвідоміших колег при доборі ролей керується уподобаннями та сподіваннями інших людей. Я хотів би уникнути цього й поводитися так, як я роблю це зараз, тобто грати у фільмах, котрі щось значать передусім для мене самого». При виборі сценаріїв Бред найбільше прислуховується до порад свого батька, який і досі залишається для нього найбільшим авторитетом. І така тактика себе виправдала: якщо вищезгаданий Том Круз розміняв своє обдарування на нескінченні “стрілялки”, то Пітт отримав «Золотий глобус» як найкращий другоплановий актор за роль у песимістичній антиутопії Террі Гілліама «12 мавп». Про ступінь його відданості професії красномовно свідчить наступна історія. До зйомок у «Семи роках у Тибеті» про німця, що в роки Другої світової війни став учителем Далай-Лами, Пітт дуже боявся висоти. В рамках підготовки до зйомок він побував у швейцарських Альпах, італійських Доломітах і зрештою так захопився горами, що навіть подумував серйозно зайнятись альпінізмом.
Слава дійсно серйозного актора прийшла до Пітта після роботи з одним з найяскравіших американських режисерів - Девідом Фінчером. Спочатку це були вищезгадані “Сім”; в «Бійцівському клубі» (1999) навпаки, в актора роль такого собі харизматичного підривника, ватажка повстання, до того ж за сумісництвом уявного альтер-его головного героя – по суті, галюцинації. У фільмі повним-повно бійок, але після завершення зйомок Бред заявив, що ненавидить битися.
Подальші ролі Пітта («Мексиканець», «Шпигунська гра», комедія «11 друзів Оушена») на тлі його гри у Фінчера здаються кроком назад. Але це в жодному разі не впливає на його популярність: зірка, щор знімається у двох 100-мільйонних хітах на рік, може отримати будь-яку роль у будь-якому фільмі. В 2009, втім, він нагадав про свій талант перевтілення, зігравши в Тарантіно командира загону єврейських диверсантів “Безславні виродки” (2009).
У 2000 році Пітт одружився з акторкою Дженніфер Еністон. Весілля пройшло з голлівудським розмахом і обійшлось подружжю в мільйон доларів. Чотири роки шлюб здавався майже безхмарним, але в січні 2005 року вони розлучилися. Як вважає більшість журналістів, — із вини Анджеліни Джолі, яка була партнеркою Бреда у комедійному бойовику «Містер і місіс Сміт».
Ця пара стала на тривалий час чи не найвідомішою в світі. Їх навіть називали жартома “Бренджоліна”. В травні 2006 року Анджеліна народила від Бреда дочку. У 2010 вони нарешті узаконили свої стосунки. Вмовили їх на це шестеро їхніх дітей: пара виховує Захару з Ефіопії, Медокса з Камбоджі, Пакса з В'єтнаму, а також своїх біологічних дітей — доньку Шилох-Нувель і двійнят Нокса і Вів'єн. Участь “Бренджоліни” в будь-яких публічних чи благодійних акціях завжди ставала приводом для численних публікацій, пліток і фоторепортажів. Їхнє розлучення у вересні 2016 року після 11 років спільного життя, ускладнене суперечкою про дітей, теж перетворилося на окремий серіал.
Останні роки робота Пітта здається суперечливою. З одного боку – роль типового супергероя у бойовику жахів “Війна світів Z” (2013). З другого – майже невпізнаваний моралістичний фінансист у драмі “Гра на пониження” (2015). Тепер численні шанувальниці й шанувальники зачаїли подих у очікуванні “Одного разу в Голлівуді” — майбутнього трилера старого доброго Тарантіно про Америку в божевільні 1960-ті. І гратимуть там не тільки Пітт, а й вищезгаданий Дікапріо, а також нев’янучий Аль Пачіно.
Феномен Пітта, мабуть, у тому й полягає: він може бути супергероєм, носієм певного типажу, а може й так само переконливо зіграти будь-яку драму. Лишається тільки побажати йому зустрічати гідних його таланту режисерів.
Author
Дмитрий ДесятерикРубрика
Культура