МЕНЮ

Між карантином і надією на новий сезон

Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА
22 липня, 2020 - 11:36
Надія Бабіч, генеральна директорка Одеської опери — про театральну стратегію і, що у «портфелі» колективу

Цього року Одеська Опера, як і всі театри, опинилася у складній ситуації: з березня театр знаходиться у простої, майбутнє — майже у прямому сенсі залежить від зведень МОЗ. Проте, генеральна директорка Одеського національного академічного театру опери і балету Надія Бабіч, розповідаючи про життя великого театрального організму,  припускає, що з серпня почнеться реабілітаційний період, і дуже сподівається, що у вересні театр стане до ладу. Адже «у портфелі» цікаві й дещо  неочікувані назви: «Богема», «Лускунчик», «Катерина», «Запорожець за Дунаєм».

— Зараз дуже складно давати прогнози, все буде залежати від санітарно-епідеміологічної ситуації у нашому регіоні та в Україні в цілому. Традиційно серпень і вересень в Одесі — найвищій туристичний сезон, тож ми сподіваємось, що, безумовно, з дотриманням усіх санітарних вимог (проводитимемо температурний скринінг, купуватимемо маски, щоб презентувати глядачам, які забули їх взяти із собою),  почнемо роботу. Театр не може існувати без живого спілкування, — карантинне життя «поставило» нові акценти, дало можливість для осмислення нових проєктів, і, головне, розуміння: як добре було працювати, коли ніщо цьому не заважало.

ЮВІЛЕЙНИЙ СЕЗОН

У 210-й  сезон ми входили з великими планами. Цьогоріч запланували шість прем’єр, і встигли зробити чотири. Почали з «Лоенгріна» Вагнера — відкрили їм П’ятий фестиваль «Оксамитовий сезон в Одеській опері». На жаль, Шостий «Оксамитовий сезон» проводити не будемо.

Відбулася блискуча постановка «Трубадура», зроблена інтернаціональною командою. Постановник — німецький режисер Тіло Райнхард. Імпресаріо Здіслав Супеж встиг вивезти її на гастролі до Бельгії і Голландії — це дуже цікава вистава, яка вже завоювала свого глядача.

Потім була La Traviata у постановці нашого головного режисера Євгена Лавренчука, яка викликала багато суперечок. Ми пішли свідомо на великий ризик, допустивши поєднання прем’єри з проведенням Міжнародного оперного форуму Open to Progress, що зібрав провідних музикознавців, театрознавців, критиків, директорів театрів, імпресаріо, людей, які професійно займаються музичним театром. Була різна критика, і не надто позитивна, зокерма, але вона була прийнята до відома і дала свої результати. Сьогодні вистава подолала усі технічні труднощі, пов’язані з машинерією і ми пишаємося нею, сподіваємося, що вона ще довго вражатиме уяву і слух гостей міста і одеситів.

Відбулася також прем’єра сценічної кантати Карла Орфа Carmina Burana, над якою працював голландський режисер і хореограф Герард Мостерд, який зробив акцент на балет, що дуже інноваційно виглядало на сцені. Мені здається, ця постановка стала непересічною подією — вона викликала емоційний відгук у глядача і я впевнена,  займе гідне місце у нашому репертуарі. Її з великою любов’ю й цікавістю сприйняли артисти балету, які працювали над цим унікальним твором з колосальною віддачею.

ПЛАНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Попереду у нас ще дві прем’єри, і я сподіваюся, що ми їх обов’язково зробимо. Коли стало зрозумілим, що ми йдемо на карантин, не припускаючи, яким тривалим він виявиться, — я дуже швидко доручила купити тканини, шкіру, необхідні матеріали для виготовлення декорацій і костюмів для цих двох вистав. Йдеться про оперу Пуччіні «Богема» і балет Чайковського «Лускунчик».

«Богему» буде ставити бельгійський режисер Жан-Франсуа Дхонд. Це копродукція з нашим голландським імпресаріо Здіславом Супежем. Постановка буде дещо осучасненою, але з глибокою повагою до композитора і традиційного лібрето. Ми дотримуємося правил гри: ніяких різких змін, але будуть лофт-апартаменти замість мансарди, кафе «Момус» стане лаунж-баром... Повинна сказати, що ми повільно і помірно, шануючи традиції театру і його історію, намагаємося надати більш сучасну інтерпретацію творам, що є в нашому репертуарі. Коли ми розглядаємо нову творчу пропозицію на колегії, то режисер-постановник пропонує своє, часто радикальне бачення. Завдання нашої режисерської колегії — знайти баланс. Якщо ми відверто, більшістю голосів, приймаємо режисерську версію, то в подальшому її і дотримуємося. Якщо ні — ставимо ряд питань, або відправляємо на доопрацювання, або взагалі не приймаємо, як у нас було, наприклад, з «Лоенгріном», коли німецька команда привезла нам свою версію. Львів її реалізував, а для Одеси, як нам здається, це було занадто радикально.

Балет «Лускунчик», навпаки, буде створений у кращих класичних традиціях. Він постане у режисерській і хореографічній версії українського балетмейстера, народного артиста Сергія Бондура, педагога Національної опери України. Сценографію створює заслужений художник України Євген Гуренко.

Стосовно загальних планів театрів. Створивши Асоціацію директорів музичних театрів України, наразі обговорюємо створення банку даних, можливість копродукції, щоб мінімізуючи витрати, створювати  якісний продукт. Але тут ще не регламентовані фінансові питання: кому буде належати вистава, створена спільно з іншим театром? Понад двадцять років говоримо про необхідність прийняття Закону про меценатство, а віз і нині там. Покладаємось на те, що зараз в міністерство прийшов справжній менеджер і це питання може бути нарешті вирішене. Адже без таких рішень не можна сподіватися на ефективне крокування уперед.

МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО РЕПЕРТУАРУ

Український репертуар необхідно модернізувати. Точніше, ставлення до цієї вкрай важливої теми повинно бути іншим — потрібно не тільки відійти від «шароварщини», а й запропонувати новий, «свіжий», сучасний погляд на національну тему в мистецтві. Я запропонувала Євгену Лавренчуку дві назви: «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського та «Катерину», але не Аркаса, а сучасного українського композитора Олександра Родіна, який написав цю оперу спеціально для нашого театру. Лавренчук із задоволенням взявся за «Запорожця» і вже продемонстрував ескізи костюмів, зроблені Юхимом Руахом. Впевнена, що це буде абсолютно неординарна вистава. Над новою «Катериною» працюватиме режисерка Оксана Тараненко, а сценографією займеться головний художник нашого театру Ігор Анисенко.

ПРО КОНТРАКТИ ТА ГАСТРОЛІ

Контрактна система, при всіх її недоліках, прийшла на зміну радянській. Людина, що служить у театрі, повинна бути до мозку кісток йому відданою, а не шукати зручні лазівки в посадових обов’язках. Ми дуже серйозно почистили колектив. Наприклад, сьогодні той міманс, який був у нас раніше, — перестав нас влаштовувати: артисти кордебалету куди краще справляються з ролями другого плану. Тому всі зміни штатного розкладу служать одному: створенню якісного продукту, яким глядач повинен бути задоволений.

Голландія, Бельгія, Греція, Італія, Іспанія, США, Канада — наші добре налагоджені гастрольні маршрути. Спочатку нам було складно заявити про себе, але з часом гастролі перетворилися на свято українського мистецтва — з повними залами, підтримкою посольств. Ми працюємо п’ятдесят на п’ятдесят із голландським імпресаріо, який бере на себе половину витрат на проїзд і проживання постановочної групи. Останнім часом став брати на себе й половину витрат на придбання матеріалів для створення костюмів і сценографії. Вистава ж  у будь-якому випадку залишається у власності театру. Так, даючи гастролі, ми наповнили валютні рахунки театру і за рахунок цього ресурсу тепер  можемо сплачувати комунальні витрати, пожежну охорону, а це дуже вартісна послуга.

Як тільки буде відкрито авіасполучення і постановники зможуть приїхати, ми активізуємо роботу. Тим більше, музичний матеріал «Богеми» — добре знайомий нашому колективу. Тож, планувалося, що в листопаді ми вже поїдемо з «Богемою» на гастролі, а як розпорядиться життя — побачимо...

НОВИЙ ЧАС — НОВІ ПРАВИЛА ГРИ

Ситуація, що склалася в усьому світі у зв’язку з пандемією дуже складна, час диктує свої правила гри і ми повинні приймати його виклики й реагувати на них. Як і  багато театрів світу ми транслюємо вистави на наших каналах Youtube, Facebook — репертуарні та архівні. Це унікальні назви, що є тільки в репертуарі нашого театру: опера-балет «Вій» В. Губаренка, балет «Маскарад» А. Хачатуряна, опера «Дідона і Еней» Г. Перселла та ін. Запропонували відеоанонси артистів перед трансляцією вистав, цікаві кліпи, зроблені з використанням сучасних технологій і як результат — значно виросла кількість передплатників. Крім того, театр працює над новим сайтом, що буде відрізнятись європейським лоском, активно веде роботу у соцмережах, зокрема на своїй сторінці в Інстаграмі, яка добре відвідується молодіжною аудиторією. Словом, намагається бути максимально відкритим та змінюватися разом зі світом.

«НЕ МОЖЕМО БЕЗ ДІЛА!»

«Ми вже не можемо без діла!» — не витримують артисти, адже для них театр, сцена, живе спілкування з глядачем, репетиції, підготовка до нової вистави — головний сенс існування. Завідувач балетною трупою Гаррі Севоян домовився про заняття в орендованому залі, але виникла проблема і репетиції довелося призупинити: вимога перебувати в медичних масках призводить до того, що в артистів балету збивається дихання. Так працювати неможливо. Люди просто втрачають свідомість. Про цю проблему усі говорять тихенько, немов соромлячись, але вона існує. Ці ж проблеми стосуються і оперних артистів, і оркестру, і хору — депресивний стан у творчої людини протікає особливо важко, плюс немає можливості, сидячи вдома, займатися так само, як у стінах театру. Дуже багато питань, на які мало відповідей.

У всіх музичних театрах загальні проблеми. В драматичних все ж, трохи простіша ситуація: у них не стільки артистів на сцені, немає оркестру, балету, хору. А у нас одночасно може бути задіяно на сцені до 200 виконавців, як наприклад, в «Аїді» — хор, балет, солісти. Дистанціювати їх неможливо з урахуванням карантинних вимог. І тут виникає питання: бути чи не бути? Ми не маємо права ризикувати життям людей. Тому шукаємо різні формати вистав: вже обговорили з нашим головним режисером Євгеном Лавренчуком і режисером Павлом Кошкою, які вистави у нашому репертуарі найменш «густонаселені». Є у нас і «Алкід» Бортнянського, і «Служниця-пані» Перголезі, і «Дідона і Еней» Перселла. Мінімізувати кількість учасників, вибудовувати мобільні проєкти і  намагатися все ж виходити на сцену — наш шлях. Нехай це буде невелика кількість глядачів. Якщо розсадити в шаховому порядку, — вийде 400 місць на наш півторатисячний зал. Вкрай економічно невигідно театру, але ми будемо виживати. Життя показало, як потрібна ця цілюща енергія театру людям — на концерті до Дня Конституції України та з нагоди закриття 210-го сезону ми пустили в зал 150 глядачів,  зовні велася трансляція, і це були незабутні відчуття після такої тривалої паузи. Наразі, наприкiнцi відпустки, ми чекаємо початок 211-го сезону. Яким він буде? Сподіваюсь на краще, адже театр має бути з людьми, підтримувати і надихати, дарувати радість і щастя!