«Ми показали творчість композиторів із різних куточків країни і їхній біль за Україну»

Варто нагадати, що «Контрасти» започатковано 1995 року з ініціативи диригента Романа Реваковича (Варшава), композиторів Мирослава Скорика та Юрія Ланюка і музикознавця Яреми Якубяка (Львів). Згодом до організації заходу долучився харків’янин композитор Олександр Щетинський. Концепція фестивалю упродовж 20 років залишається незміною — представити сучасну українську музику у контексті світової. Відтак програма «Контрастів» широко репрезентує різні генерації українських композиторів, а спеціальні акценти зроблено на музиці країн Східної Європи та класиці ХХ ст. Украй важливо, що кожного року на фестивалі публіці представляють декілька світових та українських прем’єр. Особливістю кожного форуму є представлення творчих портретів митців, яких запрошують до Львова.

Незмінним директором «Контрастів» є Володимир СИВОХІП (з 2006 р. — генеральний директор Львівської обласної філармонії), який розказав «Дню» про особливості ювілейного фестивалю, який, на честь двадцятиліття заснування, складався з двадцяти концертів.

— Всі «Контрасти» знамениті й зірковими гостями, і якісною музику. А у чому особливість останнього форуму?

— Багато хто зі слухачів казав, що фестиваль вдалий надзвичайно цікавими програмами. На «Контрасти-2014» з’їхалися дуже хороші виконавці — починаючи від шведського квартету саксофонів і закінчуючи гостями з Києва чи львівськими артистами. Наприклад, такими, як віолончеліст Артем Шмагайло, який приїхав до нас із Бельгії. Тобто була хороша, широка палітра виконавців. З другого боку, цей фестиваль — композиторський, і нам вдалося добрати хороші музичні твори. Відбулося багато прем’єр — і світових, і українських. Гостем форуму став легендарний грузинський композитор Гія Канчелі. Маестро приїхав до Львова у переддень свого 80-річчя. Була прекрасна, тепла атмосфера на його авторському концерті. У місті композитора впізнавали на вулицях, до нього підходили по автограф чи просто потиснути руку... У рамках фесту було багато цікавих зустрічей. Для себе можу виокремити одну із них — заключний день «Контрастів», вибір самих композицій і авторів породило наше складне і контрастне сьогодення: проект «Музичні меридіани країни — «Крим — Донецьк — Львів — Київ — Харків» поєднав у собі різні людські долі. Мерзіє Халітова привезла не тільки прекрасну музику (Другу симфонію), а й реалії — розповіді про нинішнє життя в Криму... Євген Петриченко дописував свій «Реквієм» під кулями, від яких тікав із Донецька у Маріуполь. У концерті прозвучав щемливий твір Євгена Станковича «Сумної дримби звуки». Також виконувалися твори, вже знайомі львівській публіці (їх виконували 10 років тому) — «Реквієм» харківського композитора Олександра Щетинського і «Благовіщення» львів’янина Юрія Ланюка. Тобто ми показали творчість композиторів із різних куточків України і їхній біль за Україну. За словами Юрія Ланюка, кожна людина чекає благої вісті, але для того, щоб ця вість настала, треба заслужити цього, щось для цього робити... Музика у заключному концерті звучала просвітлена (соло скрипка, хор), але в багатьох моментах також надзвичайно драматична. Це свідчить про те, що до світла треба йти крізь терни...

— Володимире Степановичу, на вашу думку, як зараз розвивається українська музика?

— Дуже добре. Це помічають і наші колеги з інших країн, що приїжджають на фестиваль. Причому йдеться не лише про твори таких метрів, як Мирослав Скорик, Леся Дичко чи Євген Станкович, а й композиторів новішої генерації, адже гостями нашого форуму були Володимир Рунчак, Ганна Гаврилець, Ігор Щербаков... Мені приємно, що львівська неповторна і загадкова аура наповнюється новими звуками.

— На «Контрастах-2014» відзначали багато ювілеїв...

— На попередніх фестивалях ми мали різні тематичні, портретні, монологічні вечори, присвячені видатним людям. Цього року у ювілейних «Контрастах» хотіли зібрати багато чого разом. Наприклад, на відкриття фесту виконувалися камерні опери «Телефон» Менотті та «Листи кохання» Губаренка (такі отвори виконують у Львівській філармонії вкрай рідко), ми присвятили вечір конкретним людям — професору Львівської музичної академії Ігорю Кушплеру (оперу «Телефон» Дж.Менотті співали його учні) та композитору Віталію Губаренку, який цьогоріч міг би святкувати 80-річчя. У програмі камерної музики ми вшановували великих друзів фестивалю, визначних теоретиків сучасності — Ярему Якубяка (Львів) і Анджея Хлопецького (Варшава). Також був вечір композитора Олександра Козаренка (нова версія його «Літургії»). До речі, як продовження «Контрастів» плануємо концерт до ювілею знаної української композиторки Лесі Дичко.

— На «Золотого Лева-2014» організатори відмовилися запрошувати до участі у фестивалі російських митців і колективи через події в Україні. А якого принципу ви дотримувалися на цьогорічних «Контрастах»?

— Програма фестивалю, яку готували понад рік, не зазнала жодних змін! Звичайно, ми — люди емоційні. Часом — занадто. Нам бракує холодного, виваженого розуму над емоціями. На мою думку, через рік чи два все має залагодитися... Очевидно, відійде у небуття міф про дружній, братній російський народ. Але залишиться розуміння, що Росія — країна, яка є поруч. І вона — величезна держава, з великим потенціалом, зокрема культурним і мистецьким. Не треба робити нічого штучного: ось ми від чогось відмовляємося, бо... Звичайно, якби зараз мав бути авторський концерт Софії Губайдуліної у Львові, напевно, він би не відбувся. Мені здається, що вона не свідома того, що говорить, ідеалізуючи Росію, Путіна. Ми спілкувалися з нею у попередні роки під час перебування у Львові — це світла, розумна людина, з позитивними глибокими емоціями. Можливо, зараз Губайдуліна орієнтується тільки на інформацію з російських ЗМІ, які читає і дивиться, живучи у Німеччині, ведучи усамітнений спосіб життя... Але казати про те, що ми проти виконання гарним солістом концерту Прокоф’єва чи Шостаковича — звичайно ж, ні! Тобто історія залишається історією. Якщо розмірковувати про щось критично, потрібно починати із себе, але починати в маленьких речах, в побуті. Скажемо відверто: чи змінилося щось на українському телебаченні, на радіо, чи змінилися українські музичні канали, які крутять весь час англомовну або російськомовну попсу? Оце має змінюватися, щоб ми не шукали причину в російському! Поки не знайдемо суті в українському, не навчимося своє шанувати, не зрозуміємо, що є самодостатніми, шукатимемо проблему у комусь і в чомусь! Я вважаю, що проблема не в Росії, а в нас, у тому, як ми будували відносини всі роки незалежності, а ще проблема у тому, як ми, галичани, взагалі дивилися на Східну Україну — що вона для нас була? І тепер звинувачувати когось у тому, що відбувається... Не думаю, що це варто робити. Хто знову йде на вибори, для чого, чи є у нас шанс, що щось зміниться?

— Фестиваль фінішував, а чи відомо, що буде на ХХІ «Контрастах»?

— Робота триває. Працюємо з добре відомими композиторами і виконавцями, домовляємося з новими. Складається враження, що фестиваль існує у зовсім іншій площині — він незалежний від ситуації в країні, майже незалежний від держави фінансово... Форум відбуватиметься тому, що потрібен: треба знайомити слухачів із сучасним мистецтвом. Хай воно спочатку буде мало зрозумілим широкій публіці, буде для якогось вузького кола... Але, даруйте, Львів завжди славився своєю культурною елітою, і я її бачу на «Контрастах». Може, її є не так багато, але, повірте, є обличчя, які я запам’ятав із першого фестивалю! Ці люди ходять саме на «Контрасти»... І навіть якщо тих людей є не сотні, а десятки, це означає, що «Контрасти» потрібні! Якщо фестиваль відбувся у Львові вже 20 разів, то хто йому заважає відбутися ще стільки ж!