МЕНЮ

«Маклена Граса» в стилі нуар-пригод

Іван БАБЕНКО
6 лютого, 2020 - 10:24
Столичний Український Малий драматичний театр представив соціально-психологічну драму за Миколою Кулішем у постановці Дмитра Весельського

Історія цієї п’єси хрестоматійно-драматична: як відомо, вона стала останньою березільською постановкою Леся Курбаса, а невдовзі після прем’єри і Курбас, і Куліш опинилися на Соловках, звідки вже не повернулися... Цей твір повернувся на сцену лише за тридцять років! Якщо за радянських часів у ній була спокуса прихованого вільнодумства, то нинішні режисери мають інший клопіт. А саме: куди подіти (нехай і вимушену) «пролетарську класову позицію» автора? Як зробити так, щоб окремі «класово-правильні» сентенції деяких персонажів не різали вухо сучасника? Найлегше було б ті сентенції скоротити та й годі. Ніхто б і не помітив. Або навіть зробити «рімейк за мотивами» (як це зробили кілька років тому Станіслав Мойсеєв і Наталя Ворожбит у виставі «Квітка Будяк» на сцені Національного театру ім.І.Франка.

Дмитро Весельський вчинив інакше. Він практично нічого не викреслював із оригінального тексту Миколи Куліша і тим паче — не вдавався до зовнішнього осучаснення драматургії. Щоправда, в пресрелізі, з модною нині рекламною легкістю написано, що ця вистава є «нуар-пригодою». Але й тут, якщо подумати, немає прагнення дистанціюватися від Куліша. Навпаки, адже стиль «нуар» (похмурий детектив) запозичив немало прийомів із естетики німецького експресіонізму, а Микола Куліш із Лесем Курбасом свого часу були якраз симпатиками експресіонізму. Іншими словами, Дмитро Весельський, наскільки це взагалі можливо в театрі, зумів утриматися від інтерпретації. Чи, точніше, від того, що в нас нерідко вважається інтерпретацією — коли режисер загнуздує текст «під себе». А тут — усе просто: режисер скрупульозно опрацьовує основний детективний мотив п’єси, отой сюжет, у якому хитрий Зброжек втягує в свою гру наївну Маклену, щоб вона його застрелила...

Зброжек — актор Юрій Кулинич, а Маклену грають по черзі дві актриси — Христина Дейлик і Вероніка Шостак (нам довелося бачити саме її). Господи, де тут класова позиція? У виконанні Юрія Кулинича і Вероніки Шостак — це змагання біса-спокусника і наївного янгола. Харизматичний Біс таки перемагає, і маленького підлітка-янгола шкода — одначе ти відчуваєш дивну радість від справжності цієї драматургії, яка за стільки років не застаріла, і відчуваєш гордість за її автора.

У виставі немає другорядних акторських робіт. Запам’ятовуються Граса (Юрій Шульган), Анеля (Єлизавета Бакуліна), Зброжекова (Олена Огороднійчук), Добродій (Дмитро Базай). На жаль, дещо по-ТЮГівськи спрощеними здаються троє богемних персонажів — Падур (Тимур Бурлака), Ванда (Марія Чуприненко) та Кунт (Станіслав Весельський).

Наступні покази вистави відбудуться 29 лютого та 1 березня.