МЕНЮ

Київ без “Києва”?

2 січня, 2019 - 18:01
Столична громадськість не на жарт стривожена: майбутнє кінотеатру “Київ” опинилося під питанням

Спочатку, тиждень тому, було таке повідомлення на офіційному порталі Києва (інтернет-орган Київської міської ради й Київської міської держадміністрації)   kyivcity.gov.ua:

“Кінотеатр «Київ» продовжить свою роботу в нинішньому форматі. Про це повідомила директорка Департаменту культури Діана ПОПОВА.

         «Кінотеатр продовжить свою роботу у тому ж форматі, що і нині. Будь-які інші заяви – домисли, не більше. Фестивальний профіль у контексті меморандуму між КМДА та кінофестивалем «Молодість» так само буде ключовим», – наголосила Діана Попова.

         Окрім того, постійні звернення орендаря до комісії з питань власності щодо зменшення орендної ставки викликають сумніви щодо його платоспроможності.

         «Місто просто не може ставити під загрозу подальшу роботу цього легендарного кінотеатру. Тому для оперативного й ефективного управління майном громади, запропоновано включити «Київ» до мережі «Київкінофільм». Ми не можемо собі дозволити навіть припустити, що робота кінотеатру може бути зупинена», – додала Діана Попова.

         Нагадаємо, кінотеатр «Київ» є пам’яткою архітектури і містобудування місцевого значення, і цільове призначення кінотеатру змінюватись не може. Окрім того, перед укладанням договору оренди, балансоутримувач має спочатку укласти охоронний договір із Департаментом охорони культурної спадщини, у якому також буде прописано цільове призначення будівлі – кінотеатр.

         Діана Попова наголосила, що всі кінотеатри, які перебувають у мережі КП «Київкінофільм» демонструють сталий розвиток та ефективну роботу.

         Відтак, до мережі входять кінотеатри «Алмаз», «Факел», «Промінь», «Пролісок», «Старт», «Ліра», «Салют», «Лейпциг», «Флоренція», «Київська Русь», «Ім. Т. Шевченка», «Кіото», «Ленінград» («Дніпро»), «Загреб», «Братислава», «Краків» та «Молодіжний».

         На оновлення матеріально-технічного стану комунальної мережі кінотеатрів тільки у 2018 році було виділено 20 млн з міського бюджету”.

         Орендар будівлі – це, власне, колектив кінотеатру, об’єднаний у товариство “Фестивальний центр “Кінотеатр “Київ””. Саме Товариство на чолі з Вілією БОНДАРЕНКО останні 20 років перетворило “Київ” на місце постійних фестивалів та прем’єр арт-хаузного кіна, як національного, так і закордонного; тож цілком логічно, що зміна підпорядкування, а отже і керівництва кінотеатру викликають серйозні побоювання за майбутнє “Києва” у всіх спостерігачів.

         Незабаром зі своїми міркуваннями у Фейсбуці виступив голова Держкіна Пилип ІЛЛЄНКО:

         “Після заяви КМДА щодо кінотеатру “Київ”, яка була оприлюднена в четвер і в якій міська влада обіцяє зберегти кінотеатр та передати його на баланс Комунального підприємства “Київкінофільм”, в мене виникли міркування та запитання, якими я хотів би поділитися.

         В першу чергу, звичайно, треба привітати намір влади міста Києва забезпечити діяльність кінотеатру за його профілем. Крім того, в мене не викликає сумнівів професійність нинішнього керівництва КП “Київкінофільм”, не можна не помітити значні зусилля директора КП Дениса Хомича та його команди по відродженню та розвитку мережі комунальних кінотеатрів, які дісталися їм від “попередників” далеко не в найкращому, а в багатьох випадках просто занедбаному стані. Враховуючи реальні можливості і ресурси КП, його керівництво демонструє дуже хороший результат роботи. За останні роки Держкіно реалізувало чимало проектів з популяризації нашого кіно спільно з КП “Київкінофільм”, і не тільки в Києві, але й за кордоном.

         Проте це все зовсім не означає, що керівник кінотеатру “Київ” Вілія Іванівна Бондаренко та її команда є менш ефективними менеджерами в галузі кінопрокату. Адже це саме вони зберегли, відродили та розвивають кінотеатр “Київ” за приватні кошти протягом ось уже 20 років, та перетворили його на один з основних кіномайданчиків та фестивальних центрів не тільки Києва, а й всієї країни, де було реалізовано велику кількість проектів з популяризації національного кіно.

         До речі, їх прагнення зменшити орендну плату – ознака якраз не проблем платоспроможності, а ефективного менеджменту. Я, наприклад, ще не зустрічав на своєму життєвому шляху орендарів, які прагнули би підняти собі вартість оренди. Варто також зазначити, що заклад культури (яким без сумніву є кінотеатр “Київ”) має право на певні пільги. Кінотеатр “Київ” крім орендної плати, ще платить за земельну ділянку, на якій він знаходиться, комунальні платежі, несе витрати на поточний ремонт, оновлення імпортного обладнання, заробітну плату персоналу та передбачені законом податки та виплати, як і будь яке інше підприємство, і значна частина цих коштів іде як раз до міського бюджету.

         Але на мою думку, сума орендної плати в даному випадку взагалі не має бути ключовим питанням, адже після того як ми втратили кінотеатри “Україна”, “Кінопанорама”, “Дружба”, “Орбіта”, “ім. Довженка” та інші, варто розмірковувати про культурний ефект від роботи таких закладів, а він з надлишком перекриває певну на перший погляд “недоотриману” економічну вигоду міста. Зрештою в Києві є з чого поповнити бюджет крім орендної плати з культурних центрів. /…/

         На моє глибоке переконання перед КП “Київкінофільм” зараз стоїть чимало викликів – реконструкція існуючих кінотеатрів, відновлення роботи закритих, нарощування аудиторії – все це потребує високої концентрації зусиль та ресурсів. Впевнений, що колеги за підтримки київської та центральної влади справляться із цими завданнями. Проте кінотеатр “Київ” сьогодні – успішний сучасний кіноцентр із сформованими репертуаром та аудиторією, чи не правильніше дати можливість йому працювати і далі під керівництвом тих людей, які вже довели свою спроможність?”

         Зрештою, ми вирішили надати слово власне керівництву “Києва”. На наші запитання відповіла заступниця директорки кінотеатру – Ірина ШИНКАРЕНКО.

         - Ірино Юріївно, скажіть,  а чому, власне, кінотеатру не можна переходити в комунальне підприємство «Київкінофільм»? Адже влада обіцяє зберегти нинішнє керівництво при цьому.

         - Так. Вони пропонували Вілії Іванівні переходити в комунальне підприємство – але вона незгодна.

         - Чому?

         - Бо за 20 років оренди товариство “Культурний центр кінотеатр «Київ»” зробило капітальний ремонт уперше за 60 років. Є фото, яким був кінотеатр у 1999-му. Ми зробили реставрацію – повернули оригінальний вигляд будівлі, закупили обладнання. Все зроблено колективом кінотеатру. І тепер ми маємо все це, всю свою роботу передати комунальному підприємству?

         - А як же питання щодо оренди?

         - 4 січня в нас закінчується договір оренди, який тривав 10 років і був подовжений ще на 10 років. 3 місяці тому, 3 жовтня, ми звернулися до департаменту комунальної власності міста Київ з проханням подовжити оренду. 9 жовтня наш лист було зареєстровано під номером 40. Ми чекали якоїсь відповіді. Але листа від міста досі немає. Натомість почали з’являтись коментарі в Інтернеті, що оренду не продовжують і передають нас «Київкінофільму», в якого й так багато роботи - 17 кінотеатрів, працюючих і ні. Тобто їм є чим займатися. Навіщо їм готовий продукт, який 20 років завойовував собі ім’я як фестивальний центр? Наша позиція – що це недоречно.

         - Тож чому раптом? 20 років усе було гаразд.

         - Нам це незрозуміло. У нас немає жодного офіційного документу. Взагалі нічого. Жодної відповіді на наше звернення не було.

         - Яка форма вашої власності?

         - Товариство з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кінотеатр «Київ»». Воно після утворення взяло в оренду цілісний майновий комплекс. Колектив узяв перший кредит, аби зробити капітальний ремонт. В 2002 відкрили Червоний зал. Почали працювати, віддали кредит. Далі через 2 роки відкрили Синій зал - теж брали кредит і теж віддали. Третій зал – “Сінематеку” - вже ремонтували власним коштом. Всі кошти, вкладені у відбудову й обладнання – нашого Товариства. Ми вважаємо, що протягом 20 років усі умови угоди виконували. Ніяких питань до нас не було. Ми навіть прокоментувати нічого не можемо. Тільки оці суперечки в Інтернеті.

         - А кому належить майновий комплекс? Хто власник?

         - Місто Київ.

         - Тобто раціональних причин для передачі вас до «Київкінофільму» ви не бачите?

         - Ні. Кажуть, що в них дуже гарний менеджмент. Пишуть, що в них дуже багато кінотеатрів. Вони всі гарно працюють, тому і з «Києвом» вони справляться. Тобто в нас, виходить, не дуже?

         - А як щодо вашої платоспроможності?

         - У нас протягом осені пройшло кілька фестивалів. Іноді до нас зверталися посольства, які не могли встановлювати зависоку ціну на квитки. Ми йшли назустріч, занижували ціни,  все це проговорювали і розуміли, що 4 січня, якщо нам продовжуватимуть оренду, то плату перерахують. Вона мала  збільшиться, але наскільки – ми не знали. Ми все ж таки культурний заклад і тому просили, аби ця ставка не була максимальна, щоб ураховувалася ця специфіка. Адже фестивальні ціни – абсолютно не комерційні.

         - В одній будівлі з вами ще розташовано кілька ресторанів. Вони теж орендарі?

         - Так. Але вони  не відносяться до кінотеатру. Ми лише давали лист, що ми не заперечуємо. У них угоди з містом напряму і їм оренду продовжили аж до 2020 року, хоча вона не може бути тривалішою, ніж наша.

         - То що далі?

         - Ми так само не знаємо, що робити. Ми звернулися до міста, до Міністерства культури, до Держкіна, нас підтримують. Ми не бачимо причин нам відмовити. Чекаємо 4 січня і якогось обгрунтованого рішення. Але чого чекати насправді, ми не знаємо.

         Дмитро ДЕСЯТЕРИК, “День”