МЕНЮ

Гобелени, намальовані нитками

Марина МАРЧЕНКО
26 лютого, 2020 - 10:40
У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилася виставка творів відомої української художниці Ольги Пілюгіної «Обраний шлях»

Ця подія стала початком великого музейного проєкту, який у травні представлятиме творчість художників і майстрів Полтавщини.

Шістнадцять гобеленів майстрині, які упродовж 2014—2019 років були визнані кращими на Всеукраїнських виставках-конкурсах «Кращий твір року», нині прикрашають музейну експозицію. Це килими «Гетьманський», «Козацький», «Добробут», «Зоряний», «Квітуча родина» — великі сучасні тематичні мистецькі твори, які давно вийшли за межі ужиткових речей.

Крім того, є й нові доробки решетилівської рукодільниці: «Вірність», «Василина», «Окрилені коханням». Це настроєві твори-роздуми на теми кохання, прагнення людської душі до світла, любові до рідного краю. Уподобаний образ — птахи, котрі символізують легкість людської душі за визначенням художниці.

ЗВ’ЯЗОК З ПРЕДКАМИ

Вона розповіла також, що на створення частини робіт її надихали полтавські, решетилівські килими, зокрема твори її батьків — Євгена Пілюгіна і Надії Бабенко, знаної мисткині килимового мистецтва із Решетилівки. Також є твори, виконані у власному стилі, створені на основі кращих зразків українського козацького бароко.

Початком цього напрямку, який згодом переріс у цілу серію «Килимова Україна», став килим «Гетьманський». Він був створений на грант Президента України і зберігається в постійній експозиції в Національній спілці майстрів народного мистецтва України, де зустрічає гостей, як і нині на виставці в музеї.

«Я не консервую те, що було створено раніше. Я беру найкраще і пропускаю крізь себе. В основі багатьох композицій вічний символ роду — «Дерево життя». Воно проростає із глибини віків у сьогодення. Це зв’язок з нашими предками, нашим міцним корінням», — наголошує майстриня.

Це перша виставка Ольги Пілюгіної в стінах цього музею. І, як каже пані Ольга, для неї велика честь, що її твори експонуються поряд з найкращими взірцями українського килимарства. «Я вважаю, що в цьому музеї зібрана найкраща із колекцій українського традиційного декоративного мистецтва. Твори цієї музейної збірки також надихали мене в роботі», — відзначає вона.

СВЯЩЕННЕ МІСЦЕ

За 25 років творчого життя художниця стала автором більш ніж 100 творів, а її ім’я внесено до Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України як представниці напрямку «Традиція рослинного килимарства селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області», що претендує на внесення до репрезентативного списку елементів НКС UNESCO.

Щоб досягти такого творчого успіху, майстриня працює по дванадцять годин на день. «Приходжу ранком у майстерню і хочу зробити якомога більше», — розповідає вона. — Можу перерватися хіба що на чай чи легкий перекус. Маю багато ідей, тож прагну їх реалізувати».

Такою ж була ще з дитинства — терпляча, спокійна і зосереджена, як говорить про себе нині успішна ткаля. А ще працьовита й талановита, як і вся дивовижна родина, яка налічує чотирнадцять художників (і це тільки найближчих родичів!).

«Олечку пам’ятаю ще дитиною», — розповідає народний художник України Володимир ПРЯДКА. — Вся її кімната була в малюнках. Колосальна працездатність була закладена ще з дитинства. Тому що батьки у неї — вражаючі художники. Батько — композитор килимарства. Мати — геніальна вишивальниця.

І народилася вона в Решетилівці — священному місці. Село красиве, дивовижні хати. Зазираєш у хату — все в рушниках. А головне, що там збереглися традиції та майстри. Адже нині в багатьох місцях закрилися підприємства художніх виробів, яких за радянських часів ми мали понад 20, а 20 тисяч майстрів були гордістю нашої нації», — наголошує митець.

Продовжувати справу династії Пілюгіних теж є кому. Одинадцятирічний син Ольги також уже вміє ткати і гарно малює. Як зазначає мама, хлопчик захоплюється технікою, але вже вміє ткати, має гарне відчуття кольору, гармонії, краси і художні здібності.

СТО ВІДТІНКІВ СИНЬОГО

Для втілення багатьох ідей Ольга Пілюгіна працює з кількома роботами одночасно: фарбує нитки, робить ескіз, тче. Таку зміну занять вважає відпочинком. Хоча всі етапи народження мистецького твору доволі складні, і створення кожної роботи забирає багато часу — від кількох місяців до року. Але майстриня настільки захоплена своєю творчістю, що не відчуває ні втоми, ні плину часу. «Я малюю нитками», — говорить вона, — бо для мене цей матеріал теплий і рідний».

Всі її гобелени виконані з чистої вовни у техніці двостороннього гладкого ткання. Вузликів немає. Нитки тримаються внаслідок тертя і того, що вони гарно збиті, — пояснює пані Ольга.

Колись Решетилівський регіон на Полтавщині славився своїми вівцями, а отже, був і місцевий матеріал для ткацтва. Нині авторка використовує як вітчизняні, так і закордонні нитки різної фактури: гладенькі чи пухнасті, тонкорунні чи грубі. Єдина умова, щоб вовна була стовідсоткова, без різних домішок. Хоча, як зазначає мисткиня, нині знайти нитки такої якості нелегко.

А фарбує пряжу власноруч. Спочатку цим питанням опікувався батько, але з часом навчив доньку всіх премудростей цієї нелегкої справи, в якій є багато нюансів.

«Потрібно відчувати колір, знати, як змішувати барвники, щоб досягти потрібного відтінку. За день можна пофарбувати лише п’ять-шість відтінків. Є твори, в яких я спеціально обмежую кольорову гаму — до десяти відтінків. А є роботи, в яких може бути їх і триста. Буває, що в одному килимі тільки синього кольору — сто відтінків! Мені подобаються кольорові переливи...» — зауважує майстриня.

На її думку, всі процеси від початку і до закінчення роботи — це творчість. «Коли народжується ідея — це одне. В ескізі ідея набуває образів. Коли з’являється малюнок у повний розмір, до роботи ще додається низка деталей. А коли я починаю працювати в матеріалі, то там ще більше нюансів. У фарбах я малюю одне, а в нитках — це інше. Адже нитки по-іншому віддзеркалюють світло, у них інша фактура», — ділиться своїм досвідом художниця.

СЯЮЧІ ОЧІ

Після закінчення Національного університету «Полтавська політехніка» імені Юрія Кондратюка вона десять років викладала в Полтавській художній школі. Потім навчала дітей декоративного мистецтва у своїй майстерні. З цього року викладає в університеті, в якому навчалася сама, на кафедрі образотворчого і декоративного мистецтва, викладає художній текстиль і кольорознавство.

Наслідуючи приклад батьків, які викладали в Решетилівському художньому училищі багато років, Ольга Пілюгіна прагне передавати свої знання молоді.

ШАНУВАЛЬНИКИ ІЗ ХАРКОВА

«Виставка просто вражаюча. Яскраві, казкові роботи. Давно не бачила гобеленів такої якості», — ділиться враженнями Анна Скорик, яка спеціальна приїхала із Харкова на відкриття виставки улюбленої художниці.

«З творчістю авторки гобеленів я знайома вже рік. Усе почалося з того, що я привезла в Решетилівку туристичну групу із Харкова. Нам дуже пощастило, що ми потрапили до Ольжиної майстерні, де побачили весь творчий процес створення килима. З того часу в Харкові з’явилася група шанувальників художниці.

Це люди зовсім різних професій, віку. Вони патріотично орієнтовані, і їм цікаво подорожувати Україною й відкривати для себе маленькі містечка й селища і черпати там народну культуру.

Те, над чим працює Оля, — це сучасні, яскраві образи, які цікаві людям уже нового покоління, молоді. Ці твори не можуть залишити байдужими нікого», — відзначила організатор групи поціновувачів Ольги Пілюгіної Ольга СКОРИК.

Для всіх, хто також має бажання познайомитися з творчістю самобутньої майстрині із Решетилівки, виставка працюватиме в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва до 1 березня.