МЕНЮ

Ефективна фестивальна децентралізація в дії

Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА. Фото надані організаторами рок-фестивалю
4 липня, 2019 - 16:29
Чим запам’яталася «Дунайська Січ-2019»

Міжнародний рок-фестиваль «Дунайська Січ» пройшов в українському Подунав’ї — в Ізмаїлі — під знаком відновлюваної сонячної енергії, ставши першим енергонезалежним фестивалем в Україні.

ІСТОРІЯ

Поштовхом до заснування фестивалю у 2014 році стала окупація Криму та східних регіонів України. Одеська область перебувала на той момент в зоні ризику з великими шансами створення Бессарабської Народної Республіки (БНР). Тож «Музичний батальйон», засновуючи фест, почав його робити силами волонтерів МУЗБАТУ — з маленької сцени для одноденного концерту п’яти гуртів. Але за шість років фестиваль спромігся не лише протриматися на плаву, а й розширитися. Щороку він еволюціонував і знаходив дедалі більше однодумців. Цього року його нарешті підтримала потужна регіональна організація «Центр розвитку Бессарабії», а продюсером став композитор і поет Олександр Ягольник, завдяки чому вдалося досягнути якісно іншого рівня. Стратегія ж розвитку «Дунайської Січі» почала вибудовуватися як низка культурно-просвітницьких ініціатив, які реалізовуються протягом року по всій Україні й завершуються великим фестивалем в Ізмаїлі. Зокрема, однією з амбітних задач «Дунайської Січі» є створення міжнародного фестивалю рівня FIDOF з подальшим ініціюванням побудови в Ізмаїлі на схилах Дунаю сучасного і повністю енергонезалежного літнього амфітеатру на 8 000 місць. Цей крок не просто пожвавить фестивально-концертне життя регіону в цілому — адже подібного немає в жодній країні по Дунаю, — а й покаже приклад усім, хто претендує  на збільшення туристичних потоків, як це робити масштабно, рішуче й ефективно.

ІДЕОЛОГІЯ

Останнім часом майже кожний регіон, який активно розвивається, має свій фестиваль. Тенденція до децентралізації фестивального руху в Україні — очевидна, й вона працює. Культурний внутрішній туризм стрімко розвивається. Гроші з центру розтікаються всією Україною, патріотичний дух міцнішає й дозволяє не тільки утримувати територіальну цілісність країни, а й розвивати певний регіон. Інфраструктурні зміни з приходом фестивалю відчуваються моментально — буквально на другий рік проведення. Так було в Кропивницькому, Тростянці, Тульчині, Івано-Франківську, Львові, Одесі, Вінниці, Харкові. І тепер — в Ізмаїлі. Крім цього, є проблема інформаційної війни. І якщо вона не так актуальна у Львові чи Івано-Франківську, то в Одесі чи Ізмаїлі — дуже. Фестиваль із виразною проукраїнською позицією, яскравою концепцією та продуманим лайн-апом, як на «Дунайській Січі», стає реально потужним й дієвим інструментом у боротьбі з підступним інформпресингом «русского мира». Власне, усі в цьому переконалися під час виступу на головній сцені фестивалю гурту ZNICH із Білорусі, коли вся площа підспівувала друзям-білорусам «Червону руту».

ПЕРШИЙ SYMPHO ROCK-ДЕНЬ

Класна задумка: спільні виступи оркестру НАОНІ з рок-гуртами «Тінь Сонця», TaRuta і «Друже Музико». Феєричне поєднання народних інструментів оркестру і рокерських гітар — саме таке поєднання в концертах open-air дарує справжній драйв та енергію, які й створюють фестивальну атмосферу.

Національному академічному оркестру народних інструментів України НАОНІ цього року  — 50. Проте вони круті й сучасні. Можуть зіграти будь-що — класику, фольк, світові музичні шедеври, саундтреки з улюблених фільмів, фірмові хіти на цимбалах чи бандурі й рок на сопілці. Спеціально під фестиваль НАОНІ зробили оркестровки пісень українських рок-гуртів і вжарили справжній рок. Тим більше, що була технічна можливість: сцену #dunarock з 200 кВт звуку та світла обладнали за типом сцени модного Atlas Weekendу. У фіналі концерту — сольний виступ та фірмові фішки-»запальнички» оркестру примусили публіку танцювати.

ДРУГИЙ ДЕНЬ. ДОРОГУ— МОЛОДИМ!

Одна із задач фесту — можливість заявити про себе молодим. Весь березень ініціатор Січі — «Музичний Батальйон» — приймав заявки від колективів і обрав найкращі, аби дати їм заграти на «Дунайській Січі». Ними стали: запальний київський гурт СПЕКА, веселий і драйвовий гурт ТОЛОКА (Кам’янець-Подільський), мелодійний етно-рок-гурт із Харківщини ЯРИ, бессарабський гурт САРМАТИ із джазовим присмаком та MORE NEBA (Київ) із т.з. мотиваційним поп-роком.

МАЙБУТНЄ

 Сергій Василюк,  один із засновників гурту «Тінь Сонця» (сміливе поєднання високоякісного важкого року і мелодійної бандури — особисте відкриття і захоплення автора тексту!), аналізуючи «Дунайську Січ», дуже точно розклав усе по поличках:  «...інтерес до тематичної просвітницької патріотичної музики падає: глядач хоче просто відірватися на концерті улюблених гуртів або ж просто побути в атмосфері «крутого движу». В такому разі фестивалю потрібно або зробити ухил на тематично споріднені гурти, або ж взяти приклад з велетенських західноукраїнських фестивалів і запрошувати «топи». В першому випадку це буде таки «Січ», у другому — фестиваль буде таким, як більшість, і скоріш за все втратить свою родзинку, окрім хіба що географічного розташування».

Пересвідчилися у цих словах безпосередньо, запросивши хедлайнерами THE HARDKISS: мегаякісний західноєвропейського рівня виступ, на який збіглося, здається, усе населення Ізмаїла, і вони ввалили, треба віддати належне, — по-дорослому. Проте, з точки зору очікувань та отримання емоційних вражень від рокової музики і фестивальної атмосфери, ближчими виявилися модерновий хеві-метал гурту «Тінь Сонця» чи білоруський фольк-метал ZNICH, WorldMusic — TaRuta, етно-драйв — «Друже Музико» чи рок — FataMorgana UA, що родом з окупованої нині Горлівки.

На фесті була представлена широка українська рок-географія — Київ, Донбас, Слобожанщина, Кам`янець-Подільський, Одеса й навіть закордонні гурти: ветерани болгарського рокового руху «Епізод» та заснований 1996-го в Мінську ZNICH, що вдало використовує автентичні інструменти, поєднує традиційні вокальні прийоми і сильний гроулінг. Гурт «Течія» представляв місцеві рок-сили — Ізмаїл. Показала себе і рок-група «ФаСоль» родом із найбільшого болгарського села в Україні — Криничне. Стратегічно важливе село, бо у ньому розташована одна за найкращих наших виноробень, тут народився президент та енерджайзер фесту  Віктор Куртєв — ідеолог розвитку відновлюваної енергетики в Україні (звідси і приставка до назви фесту — «енергонезалежний»), який свідомо вирішив підтримати «Дунайську Січ», що нарешті цього року перетворилася на динамічний простір прогресивної спільноти небайдужих, яка через музику і культуру, поважаючи місцеві етноси, зокрема колоритну болгарську культуру, відроджує та поширює українську — в її історичних кордонах Подунав’я.

ЦИФРИ

• На «Дунайській Січі» виступило 20 рок-гуртів і один оркестр.

• 55 років на #ДунайськаСіч відсвяткував легенда українського шоубізу, композитор, аранжувальник, автор хітів для Ірини Білик, Наталії Могилевської, Віталія Козловського, Ніни Матвієнко, групи ВВ, Віктора Павлика та ін., співак і продюсер Сергій Доценко — «Доцик».

• П’ять фішок фесту: енергонезалежність, зоряний прес-клуб з Олександром Ягольником, головний напій рок-фестивалю — не пиво, а бессарабські вина, обов’язкова умова участі у фестивалі — виконання однієї пісні про Дунай українською мовою та... сім`я лелек-рокерів.

• Дві прем’єри пісень про Ізмаїл. Одна з них — «Ізмаїл» (слова Олександра Ягольника, музика TaRuta) — примусила замислитися «батьків міста» про офіційну появу неофіційного гімну Ізмаїла.