МЕНЮ

Дюжина найкращих

Анна ЛИПКІВСЬКА, голова Експертної ради всеукраїнського театрального фестивалю премії «ГРА» (спеціально для «Дня»)
6 липня, 2019 - 12:57
Оголошено шорт-лист Другого всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА»

 Тож кого ми чекатимемо на імпрезі у листопаді, за підсумками якої міжнародне журі визначить переможців?

Нагадаємо, що до шорт-листа входять 12 найкращих вистав, представлених у 6 номінаціях.

Результат цього етапу виявився цілком передбаченим, принаймні, у трьох із них: на думку експертів, ніхто не зміг скласти конкуренцію таким потужним, резонансним виставам, як «Погані дороги» Т. Трунової за Н. Ворожбит та франківський «Коріолан» Д. Богомазова («найкраща драматична вистава»), «Орфей та Еврідіка» Одеської опери та «Скрипаль на даху» Національної оперети («за найкращу виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу»), «Правда під маскою: «Весна священна / Пульчинелла»» Львівської опери та «Спляча красуня» Р. Поклітару у Київ модерн-балеті («за найкращу пластичну/хореографічну виставу»).

Чесно кажучи, особисто я воліла би мати у «ГРІ» більше несподіванок та менше «академізму». І коли можна було б «розтягнути» шорт-лист, то він неодмінно включав би у себе і якусь із геть несхожих одна на одну вистав Одеського театру ім. В. Василька («Вона його любила», наприклад), і чернігівського «Скапена», і скромну за ресурсом, але супер-сучасну за ідеєю та виконанням мініатюру «Альфа» київської «n’Era Dance Group»… Але, як то кажуть, маємо те, що маємо.

Натомість в інших номінаціях непередбачуваноговиявилося більше. Так, Новий драматичний театр на Печерську став першим за два роки колективом, представленим у шорт-листі аж двома виставами. Авторський тандем Ольги Ларіної – Дениса Мартинова, котрий торік зупинився за крок до фіналу з пушкінським «Онєгіним», наразі отримав сатисфакцію з «Богом Різанини» Ясміни Реза, склавши пару стріндбергівській «Фрекен Юлії» театру «Золоті ворота» (режисер Іван Уривський). А переможець програми Британської Ради «Takingthe Stage» – «Світ у горіховій шкаралупі» в постановці Дмитра Захоженка «за ідеями з книг Стівена Хокінга» (так у програмці) – надалі змагатиметься у «пошуково-експериментальній» номінації із виставою Одеського театру ляльок (теж уже «завсідника» ГРИ –у минулий лонг-лист потрапила його «Олеся») «Баби Бабеля» білоруського режисера Євгена Корняга.

Нарешті, номінація «за найкращу виставу для дітей» стала поліжанровою: тут «Король Дроздобород» Київського муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва конкуруватиме із продукцією Рівненського театру ляльок під назвою «Пливе човен, казок повен».

Під час першого сезону «ГРИ» ми дуже тішилися з театральної «децентралізації»: тоді 2/3 шорт-листа «окупували» нестоличні вистави (Чернігів, Івано-Франківськ, Харків, Берегове, Миколаїв, Дніпро, Кривий Ріг). Нині Київ «реабілітувався», тож пропорція – рівно зворотна: 2 фіналісти – з Одеси, по одному – зі Львова та Рівного, решта – кияни. Лишається сподіватися, щонадалі балансвсе ж коливатиметься за принципом «сполучених посудин».

Скидається на те, що так само видозмінюватиметься і якісний склад номінацій: торік лідирували камерна та пошуково-експериментальна, а пластично-хореографічна пасла задніх, нині найшаленіша боротьба точилася серед драматичних вистав великої сцени, пластична виявилася напрочуд різноманітною, а от камерна та експериментальна дещо відійшли у затінок…

Цьогорічні результати також підтвердили проблему, яка продовжує бути хронічною для вітчизняного театру: брак креативних режисерських кадрів. Вони є, вони працюють інтенсивно, але не «накривають» весь театральний процес. Андрій Бакіров, Дмитро Богомазов, Максим Голенко, Ростислав Держипільський, Оксана Дмитрієва, Стас Жирков, Раду Поклітару, Богдан Струтинський, Тамара Трунова, Іван Уривський (за абеткою, аби нікого не образити) – а за ними хто? Маю на увазі, передусім, не камерний формат, а «великий стиль». Павло Кошка звернув на себе увагу цього року як постановник «Орфея та Еврідіки» в Одеській опері, а ще?

Тож наразі «ГРА» виконує, швидше, функцію фіксації трендів, ніж стимулювання появи нових імен. Втім, смішно було б очікувати таких швидких результатів від проекту, котрий реалізується лише вдруге.

Загалом же прекрасно відомий усім театралам «закон другої вистави» щодо нинішньої ГРИ не спрацював: вистави вартісні, різноманітні, яскраві. І на фінальному етапі – враховуючи нюанси сприйняття вітчизняного мистецтва закордонними фахівцями –результат уже передбачити неможливо.

Тож підсумковий фестиваль, на якому в Києві буде презентовано номінантів, відбудеться останнього тижня листопада. Але до того у графіку «ГРИ» визначено ще одну точку: на вересень заплановано презентацію альманаху, до якого увійдуть висновки експертів щодо вистав минулорічного шорт-листа. Тож театри, громадськість, історія «в особі» Театрального музею отримають ще й таку розлогу, детальну фіксацію своїх здобутків в якості творчого бонусу.