МЕНЮ

Драматизм, потрясіння, тріумф

Володимир КУДЛАЧ, Одеса
10 грудня, 2019 - 18:46
Вперше в Одесі була виконана ораторія «Сім брам Єрусалима» видатного польського композитора Кшиштофа Пендерецького

У виконанні Національного Одеського філармонійного оркестру, капели «Думка» та польських солістів вперше в Україні була виконана Симфонія № 7 — ораторія «Сім брам Єрусалима». За диригентським пультом Хобарт Ерл (на фото). Успіх був тріумфальним.

Ця імпреза стала творчим продовженням Днів культури Польщі в Україні. За день до концерту відбулася зустріч із маестро Кшиштофом Пендерецьким у мерії Одеси, під час якої господарі привітали почесного гостя і його дружину Ельжбету та вручили їм розкішний фотоальбом про Другу Пальміру. У зустрічі також взяли участь художній керівник і головний диригент НОФО Хобарт Ерл, директор оркестру Іван Косяченко, художній керівник хору «Думка» Євген Савчук. Серед запрошених були і організатори концерту — Генеральний консул Республіки Польща в Одесі Анджей Шмідтке та представник Інституту Адама Міцкевича, музикознавець Лукаш Струсинський.

— «Сім брам Єрусалима» — один із найбільших творів, що я написав. Він відомий у всьому світі. Одеса для мене завжди була символом музикального міста — я з дитинства грав на скрипці, а ваше місто славилося своєю скрипковою школою. Це мій улюблений інструмент, який найближчий до людського голосу. Я радий перебувати тут і, сподіваюся, що не востаннє», — наголосив композитор. Зазначимо, що Кшиштоф Пендерецький вперше в нашому місті.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Звернення до єврейської історії не випадкове, адже майбутній композитор народився в польському містечку Дембица, населеного переважно хасидами. Вокальна симфонія «Сім брам Єрусалима» була написана Кшиштофом Пендерецьким 1996 року на замовлення мерії Єрусалима на честь відзначення 3000-річчя міста. Дата визначається з моменту завоювання Єрусалима (тоді Ієвус) іудейським царем Давидом і перетворенням міста на столицю єврейського народу. Число сім символічне, тому й сьома симфонія, що складається з семи частин (шосту композитор створив пізніше). Ораторія — масштабний твір, який потребує великої кількості виконавців. У задумі це три хорових колективи та симфонічний оркестр. В основі текстів — псалми Святого Письма, які виконуються латиною. Крім хору, як уже сказано, задіяні також солісти. Тема другої та четвертої частини містить сім штрихів, а головна тріада у фіналі повторюється сім разів. У нашому випадку були задіяні польські артисти: Івона Госса (сопрано), Кароліна Сікора (сопрано), Анна Любанська (меццо-сопрано), Адам Здуніковський (тенор), Петро Новацьки (бас) та читець Славомир Холланд. 

Читання тексту івритом в одній із останніх частин надає твору більшої переконливості, відчуття зв’язку з древністю. Здавалося, що звучить пристрасний, схвильований і часом грізний у своїх пророцтвах голос магіда — єврейського проповідника, чий речитатив ось-ось ніби перейде у спів. Особливість симфонії-ораторії в її органічності, спаяності частин, безперервності, написанні ніби «на одному подиху», а також просторових якостях — ефекті стереозвучання, що досягається завдяки розміщенню частини духових інструментів у галереї залу. Посилює цей ефект і використання нового інструмента — тубофону, сконструйованого автором симфонії спеціально для цього твору. Дві такі конструкції, розміщені по обидва боки сцени, являють собою набір пластикових водогінних труб різної довжини (до дев’яти метрів), досить великих у діаметрі. Це своєрідне застосування духового та ударного звуковилучення, в якому звук, підсилений мікрофонами, створюють хлопки по трубах тенісними ракетками. Досить екстравагантний, якщо не епатажний винахід.

У раніше написаних творах, поряд з оркестром, Пендерецький вводив звуки пилки, друкарської машинки, трепіт металолиста, відлуння грому тощо. З приводу тубофона одесити перед початком вистави жартували: «Тепер зрозуміло, чому у нас з десятої ранку подачу води відмінили». Одеса є Одеса... Введення цього інструмента, на мою думку, надало симфонії більшої динаміки і полістилістичності — щось від джазу, який теж полюбляє маестро, при цьому ніякої легковажності, лише посилення загальної похмурої та тривожної атмосфери. Щодо еклектичності, то в поліфонічному переплетінні голосів, особливо солістів, відчувається вплив музики Баха («Страсті по Матфею», «Страсті по Іоанну»). І музика, і тексти рівнозначні. Емоційно-психологічний діапазон ораторії великий: благання, радість, тривога, драматизм, зловісність, відчай, потрясіння, тріумф... У сенсі форми Кшиштоф Пендерецький може бути як авангардистом, так і традиціоналістом. Деякі одеські музиканти старшого покоління зізнавалися, що коли в 1960-х роках їм пропонували зіграти твори Пендерецького, який тоді завойовував популярність, то всі в один голос заявляли, що таку музику неможливо виконувати. Час розставив свої крапки над «і»...

Завжди є певний ризик бути незатребуваним для автора, що створює монументальні твори, адже їх втілення вимагає великого ресурсу. Досить згадати в цьому сенсі «Реквієм» Берліоза, який рідко виконується, адже для виконання потрібні три оркестри і велика кількість хористів. Відрадно, що Симфонія № 7 Кшиштофа Пендерецького виконувалася неодноразово.

До речі, композитор є почесним професором кількох десятків музичних академій світу, у тому числі двох українських — Києва і Львова, а також володарем Премії імператора Японії, яка прирівнена до Нобелівської в галузі культури.

Приємно визнати, що одеська публіка сприйняла виконання славнозвісної симфонії з захватом, і нескінченні овації залу стали очікуваною нагородою вісімдесятидвохрічному харизматичному польському музикантові.