Чуже свято

Тут концертом Королівського Шотландського національного оркестру відкрився міжнародний фестиваль мистецтв, який по праву вважається одним із найавторитетніших і найбільших у світі. А вчора на найпрестижнішій сцені Единбурга — в модерному Фестивальному театрі — відбулася прем’єра опери Джузеппе Верді «Дон Карлос», поставленої на замовлення дирекції французьким режисером Люком Бонді. Взагалі, за задумом організаторів, імена Верді й Шиллера — ключові в нинішній фестивальній програмі. В Единбурзі буде виконано всі чотири опери італійського композитора, лібрето яких створено за мотивами романтичних драм німецького поета — «Дон Карлос», «Жанна д’Арк», «Луїза Міллер» і «Розбійники». До речі, в оперній постановці «Розбійників» партію Франческо виконає баритон, котрий завоював серця киян, — Дмитро Хворостовський.

Із знайомих нам осіб, мабуть, можна назвати ще й багаторічного фаворита дирекції Единбурзького фестивалю — німецького режисера Петера Штайна (пару років тому він демонстрував у Києві свою

8-годинну «Орестею» з московськими театральними зірками). В Единбурзі Штайн покаже спектакль «Схожий», створений, між іншим, на замовлення Віденського фестивалю, як і «Фреда» в постановці Люка Бонді. Ще один «цвях» драматичної програми — «Життя є сон» Кальдерона в режисурі й оформленні іспанця Каліхто Бієто. Однак як головну фестивальну подію організатори рекомендують британську прем’єру балету Джорджа Баланчина «Сон літньої ночі» за Шекспіром. Балетоманам також обіцяно ретроспективу постановок найвизначнішого голландського хореографа Ханса ван Манена у виконанні танцівників Національних балетних труп Данії та Нідерландів. Роль «східноєвропейської екзотики», без якої нині не обходиться жоден поважаючий себе західний фестиваль, візьмуть цього року на себе провідні чеські вокалісти, котрі виконують в Единбурзі дві класичні опери Берджиха Сметани — «Далібор» і «Лібуше». Як завжди, левова частка в більш як 170 фестивальних подіях, які не затихатимуть до 5 вересня, належить інструментальній музиці. На меломанів чекає справжній бенкет.

Утім, десятки тисяч туристів, котрі приїжджають у серпні до Единбурга, спокійно можуть знайти тут вистави собі до смаку. В единбурзькому «Фрінджi» (буквально — бахрома, узбіччя) вже тиждень щосили колобродять понад 500 драматичних, танцювальних, циркових колективів. На жаль, традицію присутності тут українських театрів, які правдами-неправдами, залізаючи в борги, відважно обскубуючи фонди, спонсорів і порожню державну скарбницю, пробиралися й грали (іноді з успіхом) в Единбурзі, перервано. Правда, в одній з галерей, як повідомляє програма, експонуватиметься «реалізм і імпресіонізм з України».

На жаль, поки подорожі на престижні світові фестивалі не дуже приваблюють і наших співвітчизників, котрі мають для цього кошти. Принаймні серед Анталій, Золотих Пісків і Мальорок українські туристичні агентства не пропонують візити ні до Зальцбурга, ні до Авіньйона, ні до Единбурга. Тим часом «український пан на рандеву з культурною Європою» міг би почерпнути для себе немало корисного й цікавого. Адже паралельно з фестивалем мистецтв і театральним «Фрінджем» в Единбурзі проводяться міжнародні фестивалі джазу і блюзу, книжок і кіно, а також абсолютно унікальне видовище Тату — мілітаристський парад військових і поліцейських оркестрів з усіх континентів, де могутності духових і барабанів акомпанують грандіозні феєрверки. До речі, за моїми особистими спостереженнями, саме Тату і є головною серпневою приманкою в Единбурзі. Принаймні квитки на ці вистави найдорожчі, а на його початок до древньої резиденції шотландських королів з’їжджаються десятки автобусів зі всіх пещених європейських країн. Певно, в Німеччині, Швеції та Бельгії турагентства вже працюють з клієнтами більш диференційовано.