Антологія видовищ і діянь (9-15 жовтня)
9 жовтня 1925 року український письменник Микола Куліш писав до Аркадія Любченка: "...Аж на Поділля залетів я од досади. Що раз зібрався користь якусь "Гартові" принести - а потім - помилка. Од тупих Майських, од гарячих і холодних, утік на десяток день і тут до сумних прийшов висновків: не має майбутнього Україна. Бандити ми і отамани. І не прийде після нас нащадок прекрасний... і ляжемо ми трупом безславним і загородимо двері в Європу..."
9 жовтня 1940 року народився видатний рок-музикант, один із засновників ансамблю "Bеatlеs" Джон Леннон, творчість якого значно вплинула на суспільну свідомість молоді 1960-1980-х років. Крім своїх геніальних пісень і оригінальних літературних творів, музика уславився багатьма екстравагантними громадськими акціями. Зокрема, 1969 року разом з дружиною Йоко Оно він влаштував в Амстердамі акцію протесту "За мир у ліжку". В грудні 1980 року Леннона застрілив у Нью-Йорку його божевільний шанувальник Марк Чепмен.
10 жовтня 1684 року народився художник Жан Антуан Ватто, обраний до французької Академії за номінацією "майстер галантних свят". Ватто був щирим апологетом краси. Подейкують, що якось він відмовився від сповіді, лише через те, що не міг повірити в Бога, так кепсько зображеного на розп'ятті священика.
10 жовтня 1813 року народився Джузеппе Верді,видатний італійський композитор, автор опер "Набукко", "Аїда", "Отелло", "Ріголетто". Ще за життя композитора його музика слугувала для створення помпезних політичних видовищ. Так, приміром, у червні 1872 року з нагоди завершення громадянської війни в Америці в Бостоні було влаштовано концерт, на якому, зокрема, було виконано циганський хор з "Трубадура". Грали Верді два гіганських оркестри - симфонічний, у складі: 200 перших та 150 других скрипок, 100 альтів, 100 віолончелей, 100 контрабасів, 24 кларнетів, 20 фаготів, 24 валторн, 4 туб, 4 барабанів, 24 флейт, 24 гобоїв, 24 сурм, 24 тромбонів, 6 пар литавр, та духовий, що складався з 86 музикантів. Та й цього організаторам здалося замало: до виконання вони залучили 100 пожежників, котрі гатили в 50 ковадел, і артилерію, яка дала залп у фортисимо. Напевно, сам Верді, який вважав "оплески невід'ємною частиною музики, котру слід вписувати в партитуру", був приголомшений своєю популярністю. Принаймні, достеменно відомо, що відпочиваючи якось на курорті, він скупив у місті всі катеринки, бо з них постійно лунали мелодії з його опер.
10 жовтня 1846 року якийсь Ріхард Маукс (американець, звісно) розпочав встановлювати рекорд безперервного ходіння. Він ходив колом протягом 500 годин, здолавши за цей час 1000 миль. Це досягнення розпочало добу рекордоманії.
11 жовтня 1933 року в Гаграх заарештовано російського драматурга й кіносценариста Миколу Ердмана. Відносно м'який вирок - три роки заслання - напевно був обумовлений літературними смаками Йосипа Сталіна. "Вождь народів" періодично запрошував на вечірки до Кремля улюблених митців. На одній з них - захмелілий актор МХАТу Василь Качалов став декламувати політичну байку Ердмана. Втім, під час читання він збагнув, що зміст її настільки нелояльний, що вечір для нього може скінчитися на Луб'янці. Актор замовк. Сталін наказав читати далі й, мабуть, оцінивши дотепність сатири, поцікавився про "талановитого автора". За кілька днів Едман уже був у Єнісейську, звідки надіслав Качалову телеграму з подякою за протекцію.
11 жовтня 1963 року померла Едіт Піаф, видатна французька співачка, котра піднесла жанр вуличного шансона до рівня великого мистецтва. Незадовго до смерті у своїй автобіографічній книзі вона писала: "Моє життя було гидким, це - правда. Але моє життя було й чудовим. Тому, що я любила передовсім його, життя. Й через це я любила людей, своїх друзів, своїх коханців. Але я любила й незнайомих, тих незнайомих, з яких складалася моя публіка, та сама, для якої я співала й хотіла померти на сцені разом з останньою моєю піснею. Цей натовп, я сподіваюсь, проводжатиме мене в останню путь, тому що я не люблю самотності. Жахливої самотності, котра стискує нас у своїх обіймах і ти питаєш себе: чи варто жити й навіщо?" Слова актриси виявился віщими: в день її похорону весь Париж вийшов на вулиці, щоб попрощатися з крихіткою Піаф.
12 жовтня 1897 року в листі до Даніеля де Монфреда художник Поль Гоген писав: "Я не можу заробити своїм живописом навіть на жебрацьке існування. Що поробиш? Я хочу, щоб у Франції про мене мовчали... Й коли мої картини неможливо продати, нехай вони ніколи не продаються. Й настане час, коли всі стануть думати, що я міф або, вірніше, вигадка преси".
12 жовтня 1918 року в Києві відбулася прем'єра вистави "Розбійники" Ф.Шіллера. Наступного дня рецензент писав про її головного героя: "Карл Моор - це громадський діяч, який поєднав справу свободи зі справою моралі...". Вельми показова характеристика, котра наочно демонструє механізм романтизації злочину злочинною добою.
15 жовтня 1900 року народився Мервін Ле Рой, американський кінорежисер, родоначальник жанру гангстерського фільму, першим зразком якого стала його стрічка "Маленький Цезар" (1930 р.). ЇЇ герой - італієць Ріко практично доводив філософію: для збагачення заборонених прийомів не існує. Якщо взяти до уваги, що ролі героїв у гангстерських стрічках виконували провідні актори Голлівуду, легко уявити, як надихав їх приклад пригнічених інфляцією й Великою депресією американців. 1932 року в Америці розгорнулася кампанія протесту проти демонстрації гангстерських стрічок, яку очолили жіночі й церковні організації. Це, навіть, спричинило припинення виробництва гангстерських фільмів. Щоправда, тимчасове. Невдовзі відродившись, жанр продовжував формувати американський стиль життя, диктуючи пересічному обивателеві не лише ідеологію, а й модель поведінки.
15 жовтня 1905 року народився сер Чарлз Персі Сноу, англійський письменник і фізик, який в книзі "Дві культури" мало не першим порушив проблему відсутності зв'язку між художньою й технічною елітами суспільства.
