МЕНЮ

­­­­«...Він був щедрим на розуміння»

Тетяна Поліщук, «День»
14 травня, 2019 - 16:24
14 травня відійшов у вічність Юрій Богуцький – людина, яка багато зробила для розвитку національної культури

Богуцький помер після тривалої хвороби на 67-му році життя. За словами близьких, на початку весни йому зробили операцію і останнім часом він був у комі… Нагадаємо, Юрія Богуцького друзі називали «чиновником-рекордсменом» бо тричі керівники держави призначали його міністром культури (він обіймав цю посаду в 1999-му, із 2001-го до 2005-го та у 2006–2007-му роках). Так, за президентства Віктора Ющенка Богуцький був заступником глави Секретаріату Президента (2008–2010 рр.), працював радником президентів Леоніда Кравчука, Віктора Януковича та Петра Порошенка з питань культури…

- З глибоким сумом зустрів звістку про смерть Юрія Петровича Богуцького – людини непересічного таланту і високого почуття громадянського обов’язку. Ми втратили державного діяча, який багато зробив для розвитку національної культури, підтримки митців. Схиляю голову в глибокій скорботі і висловлюю сердечні співчуття рідним, близьким і колегам Юрія Петровича. Світла пам’ять про прекрасну людину, патріота України назавжди залишиться у наших серцях, - цитує слова П.Порошенка прес-служба глави держави.

- Коли я дивився на Богуцького, то здавалося, що міністром бути легко. Бо на цій посаді він дуже ефективно працював у різні роки, - пригадує Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, голова київського  місцевого відділення НСТДУ, художній керівник майстерні «Сузір‘я». – Але виявилось , що за це треба платити своїм здоров‘ям. Він вмів слухати, мав талан почути і був щедрим розуміння, вмів терпіти і чекати…Юрію Петровичу вдавалося людей прихистити, заспокоїти, подарувати надію. Він був дипломатом. Пригадую про те, що великою проблемою для майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» було надання статусу «академічного». Хоча по всіх показниках ми мали на це право, але був закон і там написано, що у штаті театру повинен бути колектив, а ми, на той час, були єдиним ангажементним театром в Україні! Богуцькому не з першого разу вдалося переконати своїх колегу Мінкульті про те, що головним показником у театральному колективі є його творчі здобутки. Юрій Петрович подарував нам надію і завірив, що питання врешті-решт буде вирішено справедливо. І таких прикладів було багато за довгу роботу Ю.Богуцького, як керівника міністерства і на інших посадах, які він обіймав. Йому вдячна величезна кількість людей, які працюють у мистецтві. Він вважав, що культура має бути у державі пріоритетною. Раджу почитати його дисертацію та  наукові роботи, в яких він стверджував, що культура – сфера, яка сама себе регулює, але не виживе, якщо не будуть створені відповідні умови до розвитку. Це його наукове і людське розуміння культури, мистецтва і творчості робить пам‘ять про нього світлою, теплою  і вічною!

- Для мене новина про смерть Юрія Петровича – страшне потрясіння, - зізнався Михайло РЕЗНИКОВИЧ, генеральний директор і художній керівник Національного театру ім. Лесі Українки. - З ним пов‘язана велика частина мого життя. Це була велика людина – абсолютний професіонал! Богуцький розумів, що потрібно культурі, мистецтву, цінував людей і був чудовим міністром культури, з яким можна було вирішувати різні питання творчого процесу. А ще це був добрий і чесний чоловік, з яким ми говорили про всі проблеми нашого життя – щиро, як з близьким другом… Те, що більше не почую його голос – величезна біль, що стрімко уходить покоління чесних і порядних особистостей…

- За 8 років перебування на посаді міністра культури Юрій Петрович доклав максимум зусиль для розвитку меценатства в Україні, був прихильником зміцнення зв'язків з недержавними творчими об'єднаннями, а також створення громадських експертних рад. Пропагував необхідність проектів, пов'язаних з українською культурою та державною підтримкою творчої молоді.

Світла пам'ять людині, яка так багато зробила для розвитку української культури, - зазначає Богдан СТРУТИНСЬКИЙ, голова Національної спілки театральних діячів України .

«День» висловлює співчуття рідним,близьким, друзям і колегам Юрія Петровича.