МЕНЮ

Сила юридичного фронту

Валентин ТОРБА, «День»
28 грудня, 2016 - 11:44
Андрій СЕНЧЕНКО: «Захист громадян ми взяли на себе, а от захистом інтересів держави і бізнесу ніхто не займається»

Громадська організація «Сила права», головою якої є народний депутат V, VI, VII скликань Андрій СЕНЧЕНКО, від самого початку російсько-української війни системно займається відпрацюванням правових механізмів для захисту українських громадян у цьому конфлікті. Ця організація не лише створила низку юридичних прецедентів та заснувала розгалужену всеукраїнську систему представництв, до яких українці можуть звернутися з відповідною проблемою, а й на певних етапах зіштовхувалась із явним нерозумінням представників держави важливості такої діяльності. Проте наполегливість і системність привели до того, що за останній рік «Сила права» продемонструвала низку явних і переконливих перемог.

«МИ ЗМОГЛИ РЕАЛІЗУВАТИ СУДОВУ ПРАКТИКУ, ЯКА БАЗУЄТЬСЯ НА КОНЦЕПЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ДЕРЖАВИ»

Андрію Віленовичу, в організації «Сила права» є хороші результати роботи в захисті прав українських громадян внаслідок агресії РФ проти України. Які?

— 2016 рік був роком просування на юридичному фронті. Ми в країні реально змогли реалізувати судову практику, яка базується на так званій концепції функціонального імунітету держави. Ця концепція передбачає, що якщо одна держава в своїх діях вийшла за межі суверенних повноважень, тобто захоплює території і веде неоголошену війну, то така держава втрачає судовий імунітет у судах тієї держави щодо якої ці дії здійснювались. Друга частина концепції функціонального імунітету держави звучить так: якщо внаслідок дій однієї країни проти іншої загинули громадяни останньої або їхньому здоров’ю та майну була нанесена шкода, то винна країна так само втрачає свій судовий імунітет у судах тієї держави, на території якої цей збиток був нанесений. Це підхід будь-якої цивілізованої країни, яка поважає себе і своїх громадян. Те, що цей підхід вже реалізовано внаслідок певних серйозних рішень в одинадцяти регіонах нашої країни, говорить про ознаки відродження правосуддя. Окрім того, в цьому році ми перейшли до наступного етапу отримання рішень — про стягнення сум шкоди, які нанесені нашим громадянам Російською Федерацією. Є вже перші позитивні рішення стосовно вимушених переселенців і сімей загиблих.

Ми змогли в суді арештувати 3 млрд доларів російського кредиту і нікому не дозволимо випустити ці гроші з країни та повернути державі-агресору. На основі судових рішень, згідно із законною процедурою, вони підуть на погашення збитків, котрі наніс агресор нашим громадянам.

Маю сказати, що у нас досить плідний кінець року. Зокрема днями ми отримали рішення Спеціалізованого суду України і цим рішенням перекрили ганебний канал дезертирства з юридичного фронту, яким користувалися судді. Адже останні під будь-яким приводом не бажали розглядати заяви українських громадян, які постраждали від російської агресії. Вищий спеціалізований суд своїм рішенням підтвердив нашу правову позицію і таким чином унеможливив можливість ухиляння від відповідальності людей, які зобов’язані виконувати свою роботу і здійснювати правосуддя.

«ЖОДНОЇ ПІДТРИМКИ ВІД ПРЕДСТАВНИКІВ ВЛАДИ МИ НЕ ОТРИМУЄМО»

В даному разі завжди дуже дивувала позиція влади. Наскільки вона сприяла чи перешкоджала вашій роботі?

— Ніякої підтримки від представників влади ми не отримуємо. З іншого боку, це також важливо. Все ж таки треба зберігати незалежність, і в такому разі довіри до судових рішень значно більше, ніж у випадку, якби цим займалася держава. З іншого боку, прикро, адже юридичний фронт має бути потужним і щільним. Тобто держава повинна здійснювати активний наступ на цьому фронті, висуваючи обґрунтовані претензії: в інтересах держави, в інтересах українського бізнесу та в інтересах українських громадян. Роботу із захисту українських громадян ми взяли на себе. А ось захистом інтересів держави і бізнесу, на жаль, ніхто не займається.

— Але влада заявляє, що вона вже розпочала судову боротьбу проти РФ. Наскільки ефективними ви вважаєте її дії?

— Однією з основних проблем в країні є те, що українська політика виродилася до телевізійно-віртуального формату. Багато чого говорять, але дуже мало роблять. В цьому сенсі ми — «Сила права» — намагаємось менше говорити, а більше робити. Ми не рекламуємося, а інформуємо громадян. У нас побудована система, яка дозволяє постраждалому в будь-якому куточку нашої країни звернутись до нас і отримати ефективну та результативну допомогу. І робимо це цілодобово.

«В УКРАЇНІ ЗА ОСТАННІ 2,5 РОКУ ПРАКТИЧНО ЗРУЙНОВАНО ВСЮ СИСТЕМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ»

Як ви оцінюєте стан трьох гілок влади?

— Треба усвідомлювати, що у нас в країні за останні 2,5 року практично зруйновано всю систему державного управління. Це стосується будь-якої гілки влади, а не лише законодавчої. Безумовно, що парламент — це той орган, який повинен в інформаційному просторі бути присутнім постійно, адже депутати мають інформувати виборців про свої дії і результати роботи. Але дій, які спрямовані на інтереси країни і громадян — немає, відповідно, немає і результатів. Саме тому поява парламентарів на екранах перетворюється в порожні теревені.

У цьому плані громадяни також мають свою відповідальність, адже постійно бажають чуда: то вони хочуть нових облич, то вони хочуть, щоб почули кожного, то вони хочуть за два тижні закінчити війну. Відповідно їм це і обіцяють. Тільки наслідок такого популізму — зворотний результат.

Якщо говорити про виконавчу гілку влади, то тут відбулася ще більша монополізація влади і відповідно монополізація всіх сфер економічної діяльності. Це дуже негативно впливає на стан економіки, на кількість робочих місць. Уся вертикаль апарату держуправління, починаючи від місцевих адміністрацій, не націлена на нормальне життя людей. А ось на лояльність до чинної влади, на результат на чергових виборах, на збір хабарів і транспортування їх по владній вертикалі, він націлений. У цьому плані виконавча влада зруйнована до межі. Досвід і знання виявились непотрібними, тому що є запит на фейкові рецепти — достатньо поверхового знання англійської мови і диплому про перебування у скаутському таборі, щоб стати міністром.

А що ж до судової системи, з якою вам доводиться працювати безпосередньо?

— Всі розмови представників влади про відродження правосуддя в нашій країні й про судову реформу, на жаль, лише розмовами і залишаються. Президент робить системні зусилля щодо узурпації й цієї гілки влади. Робить він це різними шляхами, зокрема через механізми формування Вищої ради правосуддя. До тих пір, поки не буде принципової оцінки деяким персонажам у цій Раді правосуддя, сподіватися на позитивні зрушення не варто. Механізми формування нового Вищого суду також далекі від здорового глузду.

«ЕФЕКТИВНА ОБОРОНА КРАЇНИ ТА ЇЇ ІНТЕРЕСІВ НЕМОЖЛИВА БЕЗ ПЕРЕМОГИ НА ВНУТРІШНЬОМУ ФРОНТІ»

— Але ж ми зараз — не самі на Місяці, а межуємо з країною-агресором. У нас триває війна. Чи не скористується такою слабкістю всередині нашої країни Кремль?

— Внутрішньою дестабілізацію у нас в країні займається влада. Під країною ж я розумію громадян, які досить патріотичні й зацікавлені у побудові нормальної, демократичної, правової держави. В цьому сенсі країна воює на двох фронтах — із державою-агресором РФ, і з, хоч як би це різко звучало, — агресором всередині країни, який роз’їдає її своєю корупцією і нескінченним бажанням використовувати владу. Ефективна оборона країни та її інтересів неможлива без перемоги на внутрішньому фронті. Безумовно, я сподіваюся, що перемогти на внутрішньому фронті можна в межах Конституції, яка дозволяє громадянам переобирати владу на дострокових виборах. Стан нинішньої влади можна назвати однією фразою — делегітимізація, адже за таких показників підтримки — це вже не влада. Будь-яка людина зі здоровим глуздом, дивлячись на те, як приймається бюджет і маючи перед очима показники недовіри до цих депутатів і міністрів, поставить питання: на яких підставах вони ділять гроші народу?

«День» УЗЯВ НА СЕБЕ ДУЖЕ НЕПРОСТУ МІСІЮ — ПРОСВІТИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

2016 року наша газета відзначила своє 20-річчя. Що для вас означає «День»?

— Я вважаю себе читачем газети «День» буквально з першого номера. «День» узяв на себе не дуже просту місію — просвіти українського суспільства у той час, коли більшість, на жаль, втрачає розумову функцію і більше прагне коміксів, а не серйозних видань. Це робити непросто, але дуже важливо, що є така команда, яка займається такою справою. Важкі часи ми пройдемо, а розумні думки, вчасно висловлені та написані, якими «День» зміг поділитися з людьми, — це капітал, який дуже важливий і потрібен для розбудови нормальної держави.