Шамани від історії
«Знання — сила». Всі знають цей знаменитий афоризм Френсіса Бекона, англійського філософа, сучасника Шекспіра. Але хіба ж темне невігластво або (що ще гірше) хибне напівзнання не є теж страшною, руйнівною силою? Недобросовісним чином препароване історичне знання з націонал- шовіністичним присмаком, що падає на грунт хворого суспільства, схильного до озлобленого пошуку ворогів, може бути, м'яко кажучи, вкрай небезпечним.
Найбільший у Києві книжковий ринок «Петрівка» — це справжня скарбниця друкованого слова. Мільйони книжок, тисячі й тисячі назв... Є нова серйозна література, зокрема з історичних дисциплін. «Давня історія України» (колективна праця, підготовлена Інститутом археології НАН України), «Десять буремних літ» В. Сергійчука (видавництво «Дніпро»; унікальна підбірка документів про перше повоєнне десятиліття в Західній Україні), «Дипломатія» Г. Кіссінджера (унікальні мемуари творця американської зовнішньої політики 70-х років і цінне історичне джерело) ...Це тільки мала крапля з океану інтелектуальної поживи, котра пропонується тут.
Але ось значне скупчення народу навколо столу з книжками. У центрі на найбільш почесних місцях дві розкішно видані (чи не з пошани до авторів?) книжки: «Майн Кампф» Гітлера та збірка нацистської публіцистики «Міф ХХ століття» Альфреда Розенберга, обидві випущені в Москві. Для обох «писань» характерною є ознака — претензія на історичну «обгрунтованість» ідей світового панування арійської раси. Приклад — теорія Гітлера про те, що ліві в змові з євреями зрадили Німеччину 1918 року й відняли в неї вже заслужено досягнуту перемогу в Першій світовій війні; це — так званий удар у спину.
На «допомогу» фундаментальним працям «класиків» націонал- соціалізму поруч лежать сучасні писання вже російських публіцистів «История как всемирный заговор» (мається на увазі масонів та євреїв), «Нужен ли России Гитлер?» (зі змісту випливає, що потрібен, тільки треба краще шукати), «Россией правят граждане Израиля», «6 миллионов: найдены и потеряны» (тут заперечується факт геноциду євреїв під час Другої світової війни, за що в країнах Заходу, між іншим, передбачена кримінальна відповідальність), і, нарешті, відверто українофобна праця «Украинский сепаратизм в России» якогось М. Ульянова. Картину доповнюють ще видання про містичну символіку Німеччини нацистських часів. Поруч продаються касети із записами маршів СС та вермахту.
Отже, чудовий «букет». Або, скоріше, гримуча суміш, всі компоненти якої прекрасно доповнюють один одного. Звичайно, живемо в демократичній державі й методикою заборони тут мало що можна змінити. Але де ж популярно й переконливо написані твори антифашистського спрямування? На наш погляд, їх явно бракує, а тим часом біля шаманських книжкових розкладок дедалі більше народу. Дуже небезпечний симптом. Чи не буде скоро вже запізно згадувати пророчі слова Франциско Гойї: «Сон розуму породжує чудовиськ»?
