МЕНЮ

Дивовижна доля італійця ХVII століття

Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук
7 лютого, 2019 - 17:14
Пієтро делла Валле: той, хто хотів перетворити Україну на «економічний рай»

У 10-х роках XVII ст. українські козаки здійснили низку походів Чорним морем, нападаючи на турецькі й кримськотатарські володіння. Особливо успішним було взяття Кафи (сучасної Феодосії) — одного з найбільших міст тогочасної Європи — запорожцями під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в 1616 р. Українські козаки стали потужною силою на Чорному морі, загрозою для турків. Невдовзі після цього Сагайдачний та запорожці спробували налагодити (чи поновити?) стосунки з персами.

Однією з центральних фігур у цій дипломатичні грі був Пієтро делла Валле (1586 — 1652). Варто сказати кілька слів про цю людину. Народився він 1586 року в знатній римській родині. Отримавши чудову освіту і маючи в Італії певне становище, делла Валле покидає свою батьківщину. У 1614 р. вирушає з Венеції в подорож, яка тривала 11 років. Спочатку делла Валле прибув до Константинополя (Стамбула), де вивчив турецьку й арабську мови. У 1615 р. подався до Персії й опинився при дворі шаха Аббаса Великого. Там він відстоював ідею «козацької республіки» в Трапезунді. Його підтримував кримський принц-утікач Шагін Герей.

Чи діяв делла Валле самостійно? Ймовірно, він був агентом італійського, зокрема венеціанського, купецтва, зацікавленого в переорієнтації торгових шляхів у Європі. В результаті великих географічних відкриттів, а також посилення турецького контролю в басейні Середземномор’я, Італія опинилася на маргінесі європейської торгівлі й почала втрачати своє значення.

Делла Валле пропонував Аббасу «прорубати» коридор до Чорного моря, захопити за участю козаків Трапезунд, створивши тут за їхньою допомогою свою базу. У результаті цього відкривався би новий торговий шлях, який ішов із Персії, а також, очевидно, з Індії Чорним морем, українськими землями, де були колонії італійських купців, і далі — в Європу. Це був би набагато коротший шлях, ніж морський уздовж африканського узбережжя або Середземним морем.

Після тривалого перебування на Сході делла Валла повернувся на батьківщину, в Італію. Там він написав книжку в трьох томах «Подорожі, описані в 54-х листах». Твір цей побачив світ італійською мовою і неодноразово перевидавався. Перекладений французькою, німецькою, голландською та англійською мовами. Тобто користувався чималою популярністю. Окремі уривки цього твору, де йшлося про запорозьких козаків і про можливості створення «козацької республіки» на південному березі Чорного моря під протекторатом Персії, були перекладені російською та українською мовами.

Цей твір багато що пояснює у стосунках між козаками та перським шахом.

«...мені найлегше і найважливіше в тім часі й на тому місці, — писав делла Валла, — познайомити короля Персії з певним християнським народом, званим козаками, які заселяють горішнє (Чорне) море біля гирла Дніпра або Борисфена».

Загалом можемо констатувати, що делла Валле непогано був поінформований про життя козаків. Він говорить, що на пониззі Дніпра живе понад дві тисячі добрих воїнів, які «взимку сторожують морські судна і зброю, водночас верхи на конях б’ються з татарами, що сусідують із ними». Окрім того, влітку вони вирушають у морські походи. «Тоді з’їжджаються багато козаків із навколишніх земель, з усіх-усюд Польщі, особливо ті, кого принаджує здобич. Вони вибирають серед себе найкращих провідників. Пливуть... озброєними чайками, що вміщують інколи від чотирьох, а то й до семи чи восьми тисяч відбірних вояків, які насправді добрі веслярі та моряки».

Із наведеного уривка видно, що делла Валле спеціально звертає увагу на здібності українських козаків як мореплавців. Пише, що вони чинять велику шкоду туркам на Чорному морі: «Усе, що потрапить їм під руку на морі, вони привласнюють собі. І вже так багато ними награбовано, що султанські «карамуслі» та інші торговельні кораблі влітку бояться й потикатися на море. Незадовільнені своїм грабунком, козаки нападають і з суходолу. Майже всі міста на березі Чорного моря пошарпані та сплюндровані ними. Їхнього гніву скуштувало й велике місто Сіноп... Не могла вирватися з козацьких обіймів і Кафа... Кілька разів перебував у небезпеці й сам Трапезунд: якщо це місто врятувалося в минулому, то це не означає, що уникне згодом лихої долі». Як бачимо, делла Валле знає про успішні напади козаків на Сіноп і Кафу. При цьому він спеціально натякає, що Трапезунд можуть узяти українські козаки.

Власне, план чорноморської торгівлі, вигідний європейцям, з подачі делла Валле виглядав таким чином. Пропонувалося східні товари з Китаю, Індії, Персії, зокрема шовк (а саме цей товар тоді дуже цінувався у світі), везти не далекими шляхами чи повз узбережжя Африки, чи через османські володіння, а найкоротшим шляхом — через Чорне море. Для цього і треба було персам «прорубати вікно» на чорноморському узбережжі.

З цією метою делла Валле сподівався, з одного боку, налагодити добрі стосунки між українськими козаками й грузинськими князями. Через грузинські князівства, які прилягають до чорноморського узбережжя, міг би йти торговий шлях із Персії, а козаки б далі убезпечували цей шлях морем. Окрім того, пропонувалося створити торговий осередок у Трапезунді, який би контролювали перси й козаки. Ось як собі це уявляв делла Валле:

«Якби козаки й на протилежному березі моря мали свій надійний осадок, то вони б ще дужче могли нападати на турків, а ще, заручившись підмогою сусідніх персів, відвоювали б султанські терени й боронили їх. Та зробити це самотужки їм не під силу. Тому я прагнув якомога зміцнити спілку між Персією та козаками. Таке об’єднання та прилучення до нього ще й Польщі дало б невдовзі гарні плоди. Їхні спільні дії не вичерпувалися б наскоками і грабунками, як це було досі, але козаки з перською допомогою утримували б певні терени, а найголовніше околицю Трапезунда, яка на суходолі межує з країною персів, а для козаків вигідна тим, що лежить на побережжі моря.

У цій справі навіть кожен засліплений розум міг вбачати християнську чесність і корисність. А перський шах тільки про це й дбає і ніколи не обмине жодної нагоди завдати удару туркам... Козакам же, навіть зайве думати, завжди була потрібна така сильна підтримка, бодай і від володаря іншого закону».

Делла Валле в цій справі пропонував свої послуги. Вважав, що може стати посередником на переговорах між козаками і персами. Щоправда, тут він іноді бажане видає за дійсне. Мовляв, за його словами, українські козаки не лише християни, а й серед них є чимало католиків. Звісно, серед них у той час могли траплятися люди римо-католицького віросповідання. Наприклад, такі відомі діячі, як Предслав Лянцкоронський та Бернард Претвич, котрі вважалися провідниками українських козаків, були римо-католиками. Однак не варто перебільшувати католицький чинник, говорячи про діяльність запорожців. З іншого боку, делла Валле як римо-католик вважав, що зможе домовитися також із перським шахом, оскільки той, хоч і є мусульманином, але шанує римського папу.

Із повідомлень делла Валле випливає, що українські козаки підтримували дружні стосунки з деякими грузинськими князями, наймаючись до них на службу і обороняючи їх від турків. Потім вони вирішили налагодити відносини з перським шахом. Сорок козаків прибуло до князя Імеретії. Але той порадив їм їхати до шаха не всім, а відправити одного свого представника. Так і було зроблено. Делла Валле називає ім’я цього посланця — Степан. Той ніби був поляком і католиком. Степан прибув у Фегарабад, де і зустрівся з делла Валле. Вони заприязнилися. І делла Валле вирішив клопотатися про козацькі справи перед правителем Персії — шахом Аббасом І.

Він пропонував шаху розгромити турків за допомогою козаків. Якщо Персія не може впоратися з турками на Червоному морі, то це вона могла б зробити на морі Чорному. Тоді «з голоду вимре весь Константинополь. Адже це місто дістає з моря збіжжя, масло, шкіру, дерево на опалення і на будинки та кораблі й багато іншого, що потрібно для життя». І справді, як уже говорилося, життєдіяльність Константинополя (Стамбула) значною мірою залежала від поставок, які йшли Чорним морем. Шах зацікавився цим питанням. Він запитав, як зробити так, щоб Константинополь упав. «Я, — пише делла Валле — йому відповів, що дуже просто, треба тільки заприятелювати з козаками... Їх необхідно забезпечити та захистити від нападів; а крім того, зміцнити їхні порти, а то й спорудити пристані. Це тільки додало би сил козакам. Тоді б вони, за такої підтримки, могли мати великі успіхи в битві з турками, унеможливили б плавання турецького флоту на морі...»

Шах, за словами делла Валле, ніби позитивно поставився до цієї справи. Однак він не мав часу зайнятися нею. До того ж Степан не знав перської мови. Через те нормальних перемовин із ним не вийшло. І все ж шах обдарував козацького посланця грошима і вбранням, гаптованим золотом. Його відправили назад, бажаючи, щоб наступного разу до них приїхали посли, які б володіли перською мовою.

Делла Валле з часом знову повернувся до козацької теми, спілкуючись із радником шаха Агаміром. «Розмовляли ми також про козаків, — писав він, — і про те, що необхідне єднання з ними. Він слухав мене із захопленням. Між іншим, я намагався довести, як можна легко здобути у турків Трапезунда та інші сусідні міста на Чорному морі, коли б шах зі своєю армією допомагав козацькій виправі. Козаки своїми атаками з моря заволоділи б турецькими поселеннями й передали б їх до рук персам. Вони дуже вміли завойовувати чужі країни, але не можуть їх довго утримувати. Бо в них нема такої змоги, адже вони завжди в русі, живуть на протилежному березі, а цілу армію держать на морі. Агамір з усім погоджувався. Але його найбільше принадив союз із козаками не тільки для війни з турками, а й для торгівлі, переважно шовком, у Європі. Це особливо подобалося шахові, який не хотів мати тут посередника в особі Туреччини».

Спеціально делла Валле звертає увагу на перевагу торгівлі шовком Чорним морем. Зокрема, зазначав:

«Через Чорне море цей товар можна переправити за десять — п’ятнадцять днів. Набагато швидше і без зайвих клопотів, ніж океаном чи Середземномор’ям. Досі океанське перевезення тривало десять місяців, а Середземне — щонайменше три місяці, якщо сягати тільки найближчої пристані — Марселя. Крім того, там на моряків чигали небезпеки: одна — страшні бурі, які виникали під час довгої плавби; друга — наскоки піратів і грабіжників на кожному кроці. На Чорному морі єдиного подуву вітру досить для плавби і треба стерегтися лише турків, які бояться козаків».

Делла Валле, як бачимо, належав до щирих симпатиків українських козаків. І якби вдалося реалізувати його амбітний проект створення «козацької республіки» в Трапезунді та його околицях, певно, доля і України, і Східної Європи була би дещо іншою. Але сталося так — як склалося. І не з вини делла Валле. Принаймні йому ми мали би подякувати, що він хотів зробити добро для України.