Яку спадщину одержав новий Голова НБУ?

ЗМІ, особливо заангажовані на певних політичних силах і окремих особах, багато пишуть про зміни в керівних структурах НБУ, подаючи це як погані новини. Але мало аналізується, яку спадщину одержав новий Голова НБУ. Сам він, по своїй скромності, про це мало говорить.

Як Голова Ради НБУ я завжди прагнув вказувати як позитивні результати роботи Правлінння, так і недоліки. Аналіз недоліків найбільше дратував опонентів, за що мене та інших, хто їх виявляв, називали агентами олігархів або тими хто веде «по шляху Венесуели».

Що врешті решт ми одержали? І за що, рано чи пізно, прийдеться нести відповідальність.

АНАЛІЗ

Перехід до жорстких умов інфляційного таргетування (з кінця 2017 р.) було здійснено в той період, коли рівень заощаджень населення знаходився на критично низьких рівнях: 3—4% наявного доходу. Таке спостерігалося лише в середині 90-х років.

Низький рівень заощаджень був викликаний суттєвим падінням рівня доходів населення. Про це свідчить той факт, що 85—90% доходів населення в 1993—2000 рр. та 2015—2020 рр. направлялися на споживання, а в структурі споживчих витрат населення понад 50% займають продукти харчування та напої.

Тому посилення жорсткості монетарної політики було контрпродуктивним, оскільки «надмірного» споживчого попиту в країні в 2016—2020 рр. не існувало. В таких умовах скорочується не «надмірний» попит, а той необхідний попит, який потрібен для підтримання простого відтворення валового внутрішнього продукту. Як відомо реальний ВВП протягом 2016—2019 рр. так і не відновився до рівня 2013 року.

Внаслідок штучного монетарного гальмування економічної активності, яке підтримувалося рекомендаціями міжнародних фінансових організацій, добробут населення критично погіршився. В 2019 р. не тільки зросла частка доходу спрямованого населенням на споживання (до 89%), але й вперше за всю історію незалежної України зафіксовано від’ємний приріст заощаджень населення (-1,4%) і скорочення обсягу чистих фінансових активів, якими володіють домашні господарства (на 95 млрд. грн.). Тобто в 2019 р. навіть з врахуванням отриманих трансфертів із-за кордону населення для задоволення потреб в споживанні (та інших витратах) вперше за всю історію змушене було скорочувати власні накопичені заощадження.

В 2020 р. процес «проїдання» накопичених заощаджень, мультиплікований коронакризою, суттєво посилився: норма заощаджень вже становить мінус 6% наявного доходу, а фінансові активи населення лише за 1 квартал 2020 року скоротилися на 50 млрд. грн.

Від’ємна норма заощаджень населення (починаючи з І кварталу 2019 р.) остаточно підірвала процес економічного відтворення в країні. В нинішніх умовах, погіршених кризою корона-вірусу, відновлення, підтримання та розвиток внутрішнього попиту вбачається неможливим без залучення суттєвих стимулюючих заходів фіскальної та монетарної політики.

Також варто зазначити про те, що колишнє Правління НБУ помилково пов’язувало високий рівень кредитування в 2008—2013 рр. (60—80% ВВП) виключно з корупційними чинниками і зловживаннями. Насправді високий рівень кредитування економіки в зазначених роках забезпечувався тим, що починаючи ще з 2002 р. доходи населення дозволяли спрямовувати 8—15% валових доходів на приріст фінансових активів (норма заощаджень сягнула навіть 19% в 2010 р.). Однак, починаючи з 2014 р. норма заощаджень населення впала до 5% і з тих пір лише погіршувалась.

ПРОГНОЗ

Сьогодні, прогноз уряду на 2021—2023 в цілому є більш оптимістичним порівняно з прогнозами МВФ та Національного банку, та, імовірно, спрямований на створення достатньої економічної бази для розрахунку Державного бюджету на 2021 рік.

По-перше, зростання реального ВВП у 2021 році на 4.6% (4,3% та 4,7% у 2022—2023 рр.) виглядає оптимістичним, незважаючи на те, що внутрішній попит (частка кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП у 2019 р. становила 74%) імовірно залишатиметься пригніченим. Аргументом на користь припущення про стриманість внутрішнього попиту у наступних роках є від’ємна норма заощаджень населення (-1.4% у 2019 р. та -6.0% у 1 кварталі 2020 року), яка у разі зростання доходів населення у 2021—2023 рр. буде «прагнути» до відновлення «природнього» рівня (близько 12%).

Для порівняння — консенсус-прогноз Міністерства економіки (квітень 2020) передбачає більш повільне відновлення зростання у 2021 році — на 2,4% та нижчу інфляцію — 5,9%.

Зростання ВВП згідно прогнозу Уряду на 4%+ у 2021—2023 рр. є вищим, ніж показник потенційного зростання ВВП, який розраховується Національним банком (4%).

Зростання ВВП, що перевищує 4% веде до збільшення виплат за ВВП-варантами згідно умов реструктуризації зовнішнього боргу 2015 року.

По-друге, підтримку зростанню реального ВВП може надати збільшення внутрішнього попиту внаслідок зростання соціальних стандартів: заплановане зростання мінімальної заробітної плати до 6 000 грн з  1 січня 2021 та до 6 500 тис. грн з 1 липня 2021. У 2022 році МЗП зросте до 6 700 грн, у 2023 р. — до 7 176 грн.

Згідно з держбюджетом на 2020 рік, мінімальна заробітна плата з початку 2020 року становить 4 723 грн у місячному розмірі. Міністерством фінансів оголошені плани про її підвищення до 5 000 грн до кінця 2020 року.

Водночас застосування фіскальних стимулів для прискорення зростання ВВП потребуватиме забезпечення достатності фінансових ресурсів для їх фінансування.

Після попередніх криз відновлення зростання реального ВВП було більш швидким у 2010—2011 рр. — після падіння у 2009 році на 15.1% становило відповідно 4.1% та 5.4%; відновлення зростання ВВП було більш повільним у 2016—2017 рр. — на 2.4 та 2.5% відповідно (після падіння у 2014—2015 рр. на 15,8%). Враховуючи кризу у світовій економіці, вихід України з кризи є більш імовірним за сценарієм 2016—2017 рр. (L-подібний). Про відповідні очікування свідчить консенсус-прогноз Мінекономіки.

По-третє, зростання номінального ВВП на 13.1% у 2021 році (з 3 985,5 млрд. грн у 2020 р. до 4 505,9 млрд. грн у 2021 р.) за умов зростання реального ВВП на 4,6% визначатиме дефлятор ВВП на рівні 8,1%. Це є близьким до середнього значення між зростанням споживчих та промислових цін — відповідно 7,3% та 8,7% відповідно.

У 2022 та 2023 рр. зростання номінального ВВП за прогнозом Уряду становитиме відповідно 12,9% та 11,8%. При цьому, дефлятор ВВП становитиме відповідно 8,2% та 6,8%, що перевищуватиме прогнозоване зростання як споживчих, так і промислових цін, що може мати місце у разі більш швидкого зростання цін у сільському господарстві, будівництві, сфері послуг.

По-четверте, прогнозоване Урядом зростання індексу світових цін у 2021 році (7,3% на кінець року, 8.1% в середньому за рік) перевищує очікування інших інституцій (5,9% за консенсус-прогнозом Мінекономіки та за прогнозом МВФ; 5,5% за прогнозом НБУ), а його повернення до цільового коридору 5+/-1% очікується лише у 2023 році.

По-п’яте, прискорення зростання експорту з 2,9% у 2021 році до 6,4% у 2022 р. та 8,2% у 2023 році, імовірно, спирається на припущення про відновлення зовнішнього попиту. Разом з тим, прогноз МВФ (WEO, червень 2020) щодо зростання цін на неенергетичні товари у 2021 році є порівняно більш стриманим (0,8% після 0,2% у 2020 році).

По-шосте, рівномірне зростання імпорту у 2021—2023 рр. більш прискореними темпами, аніж експорту (на 10.6% у 2021 р., 10,0% у 2022 р. та 11,1% у 2023 р.) може не відповідати очікуванням щодо девальвації курсу гривні (у 2021 році — 29,1 грн./$ в середньому за рік та 28,8 грн./$ на кінець року). Імовірно, зростання імпорту може бути більш швидким у 2021 році (враховуючи низьку базу порівняння 2020 року), проте може уповільнитися у 2022—2023 рр. Позитивні припущення щодо збільшення імпорту можуть бути використані при плануванні бюджетних надходжень від митниці.