Як декомунізувати українські лісосмуги

Пилові бурі, які накрили більшість регіонів України у квітні, а також наступна посуха, добряче стривожили аграріїв і громадськість та змусили їх задуматися над способами захисту від цих явищ. Науковці радять застосовувати ґрунтозахисні технології, зменшувати розораність сільгоспугідь, проводити реконструкцію лісосмуг тощо. Доведено, що на полях, які захищені лісосмугами, швидкість вітру знижується на 20—30%, вологість повітря збільшується на 3—5%, удвічі зменшується непродуктивне випаровування вологи. Приміром, один гектар лісосмуги захищає від суховіїв 20—30 гектарів ріллі, збільшуючи врожайність хлібного поля на 15%.

ПОЗА ЗАКОНОМ

Одним із перших, хто довів на практиці ефективність полезахисного лісорозведення був В. Я. Ломиковський — землевласник Миргородського повіту Полтавської губернії. Далі в історії полезахисного лісорозведення йде радянський період, під час якого з 1920-х до 1980-х в Україні було висаджено за різними оцінками понад 500 тис га лісосмуг. Опікувалися ними колгоспи та радгоспи. Сяк-так проріджували, якось оновлювали. Проте після розпаювання сільгоспугідь та ухвалення Земельного Кодексу, ставлення до них стало доволі прохолодним. Може, через те, що мали сталінське, хрущовське і брєжнєвське походження, а може, вони опинилися поза законом через банальні безгосподарність і нерозпорядливість.

Досі не визначено суб’єкта, який міг би висунути претензію за неправильне використання лісосмуг. Немає служби, яка мала б конкретні повноваження для захисту та управління лісосмугами. В наслідок цього польові, придорожні, прибережні та інші насадження стали безпритульними, отже, й бездоглядними. Їх почали  вирубувати, завалювати сміттям, через свій перезрілий вік вони практично втратили свої функції.

У 2017 році Держгеокадастр провів моніторинг стану лісосмуг у 12 областях, де проблема збереження родючих ґрунтів стоїть найгостріше: у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській. Було встановлено, що загальні втрати лісосмуг у цих областях протягом трьох попередніх років становлять понад 10 тис га. Найактивніше гуляла сокира у Херсонській (3271,2 га), Запорізькій (2266,4 га), Миколаївській (1653,8 га) та Одеській (1638,1 га) областях. Однак ніде не вдалося знайти інформації, які санкції були накладені на обласні, районні, місцеві органи влади, котрі не змогли зупинити це безчинство.

ВИЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ

Із 1 січня 2019 року в Україні вступив у дію Закон №2498 — VIII від 10.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні». Як стверджують автори документа в пояснювальній записці, це дозволить захистити лісосмуги від знищення. А що насправді?

«На початку 1990-х лісосмуги входили до комплексу власності КСП, вони не відділялися від інших земель, були фактично одним цілим із угіддями, на яких колись закладалися ці насадження, — пояснює член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук Павло Кулинич. — Вони вважалися приналежністю земельної ділянки, а тому ні в колгоспах, ні в колективних сільгосппідприємствах не ставилися баланс, ніхто не рахував скільки там дерев, не було ніяких правил догляду, діяло радянське положення, в якому було сказано, що ширина лісосмуги має становити 3-5 м, ні більше, ні менше, з певним рівнем щільності. Після розпаювання сільгоспугідь ділянки під лісосмугами, які і ті, що були під господарськими дворами, польовими дорогами опинилися в статусі з невизначеним правовим режимом. Згідно законом № 2498, який набув чинності із 1 січня 2019 року, землі під лісосмугами стали землями сільськогосподарського призначення, передаються в постійне користування комунальним чи іншим юридичним особам і мають підрозділи з утримання лісосмуг, або передаються в оренду сільгоспвиробникам з покладенням на них обов’язку догляду за лісосмугами. На мою думку, це рішення неправильне, бо якщо лісосмугу й закріплювати за кимось, то не на підставі угод оренди, а охоронних договорів, за прикладом заказників, які розташовані на приватних землях, коли укладається окремий договір між підрозділом Мінохоронприроди і власником земельної ділянки для того, аби на цих землях обмежувалася певна діяльність, яка порушує деякі аспекти довкілля. Чи можна продати лісосмугу? Право оренди можна переуступити, але лісосмуга дається в оренду тільки тим, хто використовує сільськогосподарські угіддя, які межують із лісосмугою, але якщо хтось придбає масив, на якому розташовані насадження, то він може придбати і право оренди на них. У приватну власність лісосмуги не передаються, хоча можна створювати лісосмуги за власний кошт на свої приватних землях»...

УСІ КИВАЮТЬ НА ДЕРЖАВУ

Минув рік, однак процес пошуку ефективного господаря для лісосмуг проходить доволі мляво. Під час дослідження Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького встановлено, що 2% лісосмуг передано комунальним спеціалізованим підприємствам, 2% — здано в оренду фізичним та юридичним особам, 5%              — передано в постійне користування державним підприємствам, 10% — перебувають у власності ОТГ, 18% — у процесі переходу до ОТГ, 53% — статус не визначений. З’ясувалося, що 90% територіальних громад не мають технічної документації на земельні ділянки під лісосмугами. Зареєстроване право власності/користування на земельну ділянку під лісосмугами та відповідні відомості, які внесені до державного реєстру, мають лише 12 громад: по 2 в Сумській та Рівненській; по одній в Донецькій, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській, Черкаській, Київській, Львівській, Житомирській, Івано-Франківській областях.

Керівники ОТГ та сільські голови висловлюють гостре небажання приймати у власність полезахисні лісові смуги, нести відповідальність за їхню охорону, вкладати кошти в їхній розвиток. Це пояснюється тим, що органи місцевого самоврядування, по-перше, не мають для цього фахівців, ресурсів, спеціалізованої техніки, по-друге, не знають, як розпоряджатися цим ресурсом. Аграрії, своєю чергою, переобтяжені своїми проблемами, тим паче, що ціни на їхню продукцію катастрофічно обвалилися і їм бракує обігових коштів. Тим часом і сама інвентаризація, і догляд за лісосмугами потребують солідних коштів. А тому робота з відновлення лісосмуг вимагає інструментів стимулювання. Ще один момент: розв’язання цієї проблеми потребує великої роз’яснювальної роботи. І ОТГ, і аграрій повинні зрозуміти свою вигоду від лісосмуги: перша одержує податки, робочі місця, другий — збільшення врожаїв та прибутків.

Оскільки, державі до цих проблем немає діла, до справи беруться міжнародні інституції та громадські організації. Проект під назвою «Комплексне управління природними ресурсами на деградованих ландшафтах лісостепової зони України» реалізує FAO ООН та Глобальний екологічний фонд. Асоціація сільських, селищних рад та об’єднаних громад України в рамках цього проекту розробила моделі і рекомендації щодо закріплення прав власності на комплексне (багатофункціональне) управління захисними лісосмугами згідно з чинним законодавством. У команді проекту — юристи, фахівці з питань місцевого самоврядування, соціологи, економісти. Спочатку учасники проекту дослідити законодавство, знайшли в ньому суперечності та вузькі місця та надали пропозиції щодо їх усунення. Оскільки землі під лісосмугами за Законом тепер передаються ОТГ, провели серед їхніх лідерів опитування. На третьому етапі проводили консультації із зацікавленими особами: на одному майданчику збирали голів сільрад, фермерів, лісівників, представників Держгеокадастру, районних і обласних служб, для того, щоб вони висловили думку на проблему утримання лісосмуг та встановили з ними зворотній зв’язок. У результаті цих консультацій та висловлених побажань розробили кілька моделей розв’язання проблеми. Виходили з того, що лісосмугами можуть управляти кілька суб’єктів. Серед них ОТГ, сільгоспвиробники, державні підприємства та установи, наприклад, «Укрзалізниця», наукові заклади.

Як розповіла голова Асоціації сільських, селищних рад та об’єднаних громад України Наталія Ключник, у пілотних проектах щодо пошуку прийнятих моделей управління лісосмугами беруть участь три громади Херсонської, Миколаївської та Київської областей. Перша модель полягає у заснуванні комунального підприємства у Виноградівській ОТГ Херсонської області, друга реалізується в Мостівській ОТГ Миколаївської області, в цьому випадку лісосмуги будуть передаватися в оренду фермерам, третя — у Пустоварівській ОТГ на Київщині, де застосовано змішаний підхід, згідно з яким лісосмугами частково опікуватимуться державні підприємства, фермери і ОТГ. Виконано організаційну частину проекту, розробляються проекти реконструкції лісосмуг. «Гадаю, що через рік-два можна буде продемонструвати дієвість цих моделей. Робота дуже об’ємна, скрупульозна, але іншого шляху немає. Дякуємо за всебічну підтримку ФАО ООН, але хотілося б, щоб до цієї справи більш активно і зацікавлено долучилися й державні органи влади...», — говорить Наталія Ключник.