Володимира Ланового "здадуть". Проте дуже дорого

Початок

А що дасть державі й підприємствам наполегливо лобійована Лановим індексація статутних фондів АТ? Нічого, крім нових проблем. Нагадаємо, що проводячи приватизацію за старою схемою, ФДМ направив 1996 року в держбюджет у 2 рази більше коштів, ніж планував уряд. З приходом нового шефа процес приватизації різко загальмував. І як результат - за минулих півроку до Держбюджету надійшло лише 15 млн. грн., тоді як наприкінці року необхідно переказати 500 млн. грн.

Згідно з Законом "Про господарські товариства" індексація статутного фонду АТ можлива лише за рішенням його керівного органу - найчастіше, зборів акціонерів (за винятком підприємств, де частка держави перевищує 75%). Проте ухвалити таке рішення практично неможливо, оскільки більшість членів правління входить до керівництва підприємства і кревно зацікавлене в тому, аби потенційні інвестори вкладали гроші у виробництво, а не в купівлю пакета акцій, що різко подорожчав. Члени правління АТ боротимуться за свої інтереси, що спричинить цілу хвилю судових позовів.

Сьогодні індексація вигідна лише інвестиційним фондам і компаніям, які приватизаційні сертифікати, придбані в громадян, зуміли обміняти в центрах сертифікатних аукціонів на значну кількість пакетів акцій великих підприємств України. Секрет тут простий. Індексація статутних фондів АТ призведе до роздування цін на об'єкти держвласності, до різкого зниження кількості бажаючих придбати їх і вкласти такі необхідні підприємствам інвестиції. Обсяги продажів державних пакетів акцій (а отже, й надходжень до Держбюджету) помітно скоротяться. Отут і спрацює таємна пружина, захована в підписаному Лановим наказі.

Нагадаємо, що за чинним законодавством державі заборонено продавати свої акції за цінами, що нижчі від номінальних. Зате це можуть робити посередники, які акумулюють у своїх руках величезні маси приватизаційних сертифікатів. Вони напевне зіграють на труднощах, що їх штучно створюють, викинувши на ринок велику кількість акцій за ціною, що в 1,5-2 рази нижча за нормальну. Враховуючи те, що індексація призведе до підвищення нормальної вартості акцій в грошовому вираженні, посередники в особі інвестиційних фондів і компаній практично нічого не втрачають, застосовуючи демпінговий прийом. Більше того, вони одержують "живі" гроші в обмін на папери. А це дуже вигідно, оскільки посередники не мають ні фінансових коштів, аби допомогти підприємствам вийти з кризи, ні часу, аби дочекатися віддачі від уже вкладених коштів.

Тому перехід від ваучерної до грошової приватизації для них не вигідний.

Крім того, досі більшість підприємств, які виставлялися на сертифікатні аукціони за приватизаційні сертифікати, були інвестиційно непривабливими. Тепер прийшла черга підприємств, акції яких можна продати і за гроші. У цих умовах продовження сертифікаційної приватизації призведе до того, що їх буде продано на збиток державі як "папірці", при цьому грошей не одержить ні держава, ні підприємство.

Цей фінансовий трюк дасть змогу інвестиційним фондам збагатитися настільки, що банківсько-фінансовий клан зможе серйозно потіснити енергетичний клан і клан ВПК та машинобудування, що панують сьогодні в країні. А що стосується держави, то вона недоодержить до Держбюджету від 2 до 4 млрд. грн.

Чи бува не тому підписаний 7 липня наказ про індексацію статутних фондів акціонерних товариств Лановий вважав за краще не направляти на узгодження в Мінюст?

Складається враження, що ці дії з реформування процесу приватизації переслідують цілі, що істотно відрізняються від інтересів держави. Візьмімо, наприклад, нещодавно передане для узгодження в Антимонопольний комітет, Комісію з питань цінних паперів і в Мінюст нове положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій підприємств, що суперечить затвердженій КМ методиці про проведення оцінки підприємств у процесі приватизації. Більш ранні документи, як правило, ухвалював уряд. А нове положення передбачається затвердити лише кількома відомствами. Можна спрогнозувати виникнення низки юридичних непогодженостей в разі, якщо проект все-таки буде затверджено. А втім, уже Антимонопольний комітет пред'явив багато претензій до цього документа.

Нісенітниця полягає в тому, що незважаючи на тимчасове зупинення конкурсів з продажу пакетів акцій великих підприємств, Лановий водночас оголосив конкурс на продаж пакетів акцій п'яти нафтопереробних заводів України (Лисичанського "ЛІНОС", Львівського "Галичина", Харківського, Одеського та Івано-Франківського "Прикарпаття"). Де ж тут логіка? Чому одні підприємства не можна продавати, а інші - можна? Це теж породжує хвилю правових розбіжностей і конфліктів.

Так, нещодавно на ім'я Президента України надійшов лист від керівництва Луцького підшипникового заводу. Це підприємство знайшло інвестора, готового вкласти великі кошти в його розвиток. Але, згідно з новим положенням, конкурс не можна проводити, якщо в підприємства немає як мінімум двох інвесторів. У своєму листі керівництво заводу вказує, що з великими труднощами знайшло одного інвестора. Якщо ж завод чекатиме, поки об'явиться ще один, а пакети його акцій продаватимуться за нереальною проіндексованою вартістю, то і цього єдиного інвестора буде втрачено. І в такому стані перебуває сьогодні більшість підприємств країни.

Президент України, розібравшись у ситуації, написав резолюцію прем'єр-міністру та в. о. голови ФДМ про те, що неприпустимо перешкоджати проведенню приватизації підприємств.

Є підстави гадати, що такі дії в. о. голови ФДМ мають за головну мету пустити процес приватизації в інтересах тих сил, які й звели його на цю посаду. У Кабміні давно і настійливо кажуть про те, що Лановий є ставлеником банківсько-фінансового клану. Він допоміг йому обійняти сьогоднішній пост, справедливо вважаючи, що професійні і особистісні якості Ланового дозволять успішно втілити в життя цей блискуче задуманий маневр.

Та в даному випадку навіщо такий поспіх? Тому що, вочевидь, дні перебування Ланового на цьому посту лічені. Називають навіть імовірну дату його відставки - вересень чи жовтень нинішнього року. Розуміючи це, він зосередив усі свої зусилля на тому, щоб за відведений йому короткий термін встигнути виконати поставлене перед ним завдання - створити нормативну базу з метою зміни механізму приватизації в інтересах банківсько-фінансового капіталу.

Якщо саме з цієї точки зору подивитися на ситуацію, що склалася, то вчинки Ланового, які багатьом здавалися абсурдними і позбавленими логіки, набувають глибокого смислу. Схоже, що саме тому він наполіг на негайному звільненні першого заступника голови ФДМ Євгена Григоренка і заступника голови ФДМ Богдана Буци, котрі могли б очолити внутрішню опозицію. З іншого боку, Лановий зробив усе, щоб будь-якими шляхами утримати навколо себе найбільш працездатну середню ланку фахівців, не даючи їм навіть відпустки. Навіщо?

Лановий чекав, коли парламент піде на літні канікули, щоб потім форсованими темпами за 1,5-2 місяця підготувати і ухвалити необхідні документи для зміни порядку приватизації. Коли ж у вересні парламентарії повернуться з канікул і пред'являть свій рахунок Лановому, банківсько-фінансовий клан "здасть" його в обмін на обіцянку не скасовувати вже підготовлені нормативні акти.

Блискуче завершивши цю операцію, банківсько-фінансовий клан різко посилить свою міць. Нічого не втратить і Лановий: окрім вдячності своїх "шефів" за чудово виконану роботу, він набуде іміджу борця за справедливий розподіл державної власності, що може надати неоціненну допомогу в боротьбі за депутатський мандат, а пізніше - й за президентське крісло.

Володимира Ланового "здадуть". Проте дуже дорого

Володимира Ланового "здадуть". Проте дуже дорого

Початок

А що дасть державі й підприємствам наполегливо лобійована Лановим індексація статутних фондів АТ? Нічого, крім нових проблем. Нагадаємо, що проводячи приватизацію за старою схемою, ФДМ направив 1996 року в держбюджет у 2 рази більше коштів, ніж планував уряд. З приходом нового шефа процес приватизації різко загальмував. І як результат - за минулих півроку до Держбюджету надійшло лише 15 млн. грн., тоді як наприкінці року необхідно переказати 500 млн. грн.

Згідно з Законом "Про господарські товариства" індексація статутного фонду АТ можлива лише за рішенням його керівного органу - найчастіше, зборів акціонерів (за винятком підприємств, де частка держави перевищує 75%). Проте ухвалити таке рішення практично неможливо, оскільки більшість членів правління входить до керівництва підприємства і кревно зацікавлене в тому, аби потенційні інвестори вкладали гроші у виробництво, а не в купівлю пакета акцій, що різко подорожчав. Члени правління АТ боротимуться за свої інтереси, що спричинить цілу хвилю судових позовів.

Сьогодні індексація вигідна лише інвестиційним фондам і компаніям, які приватизаційні сертифікати, придбані в громадян, зуміли обміняти в центрах сертифікатних аукціонів на значну кількість пакетів акцій великих підприємств України. Секрет тут простий. Індексація статутних фондів АТ призведе до роздування цін на об'єкти держвласності, до різкого зниження кількості бажаючих придбати їх і вкласти такі необхідні підприємствам інвестиції. Обсяги продажів державних пакетів акцій (а отже, й надходжень до Держбюджету) помітно скоротяться. Отут і спрацює таємна пружина, захована в підписаному Лановим наказі.

Нагадаємо, що за чинним законодавством державі заборонено продавати свої акції за цінами, що нижчі від номінальних. Зате це можуть робити посередники, які акумулюють у своїх руках величезні маси приватизаційних сертифікатів. Вони напевне зіграють на труднощах, що їх штучно створюють, викинувши на ринок велику кількість акцій за ціною, що в 1,5-2 рази нижча за нормальну. Враховуючи те, що індексація призведе до підвищення нормальної вартості акцій в грошовому вираженні, посередники в особі інвестиційних фондів і компаній практично нічого не втрачають, застосовуючи демпінговий прийом. Більше того, вони одержують "живі" гроші в обмін на папери. А це дуже вигідно, оскільки посередники не мають ні фінансових коштів, аби допомогти підприємствам вийти з кризи, ні часу, аби дочекатися віддачі від уже вкладених коштів.

Тому перехід від ваучерної до грошової приватизації для них не вигідний.

Крім того, досі більшість підприємств, які виставлялися на сертифікатні аукціони за приватизаційні сертифікати, були інвестиційно непривабливими. Тепер прийшла черга підприємств, акції яких можна продати і за гроші. У цих умовах продовження сертифікаційної приватизації призведе до того, що їх буде продано на збиток державі як "папірці", при цьому грошей не одержить ні держава, ні підприємство.

Цей фінансовий трюк дасть змогу інвестиційним фондам збагатитися настільки, що банківсько-фінансовий клан зможе серйозно потіснити енергетичний клан і клан ВПК та машинобудування, що панують сьогодні в країні. А що стосується держави, то вона недоодержить до Держбюджету від 2 до 4 млрд. грн.

Чи бува не тому підписаний 7 липня наказ про індексацію статутних фондів акціонерних товариств Лановий вважав за краще не направляти на узгодження в Мінюст?

Складається враження, що ці дії з реформування процесу приватизації переслідують цілі, що істотно відрізняються від інтересів держави. Візьмімо, наприклад, нещодавно передане для узгодження в Антимонопольний комітет, Комісію з питань цінних паперів і в Мінюст нове положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій підприємств, що суперечить затвердженій КМ методиці про проведення оцінки підприємств у процесі приватизації. Більш ранні документи, як правило, ухвалював уряд. А нове положення передбачається затвердити лише кількома відомствами. Можна спрогнозувати виникнення низки юридичних непогодженостей в разі, якщо проект все-таки буде затверджено. А втім, уже Антимонопольний комітет пред'явив багато претензій до цього документа.

Нісенітниця полягає в тому, що незважаючи на тимчасове зупинення конкурсів з продажу пакетів акцій великих підприємств, Лановий водночас оголосив конкурс на продаж пакетів акцій п'яти нафтопереробних заводів України (Лисичанського "ЛІНОС", Львівського "Галичина", Харківського, Одеського та Івано-Франківського "Прикарпаття"). Де ж тут логіка? Чому одні підприємства не можна продавати, а інші - можна? Це теж породжує хвилю правових розбіжностей і конфліктів.

Так, нещодавно на ім'я Президента України надійшов лист від керівництва Луцького підшипникового заводу. Це підприємство знайшло інвестора, готового вкласти великі кошти в його розвиток. Але, згідно з новим положенням, конкурс не можна проводити, якщо в підприємства немає як мінімум двох інвесторів. У своєму листі керівництво заводу вказує, що з великими труднощами знайшло одного інвестора. Якщо ж завод чекатиме, поки об'явиться ще один, а пакети його акцій продаватимуться за нереальною проіндексованою вартістю, то і цього єдиного інвестора буде втрачено. І в такому стані перебуває сьогодні більшість підприємств країни.

Президент України, розібравшись у ситуації, написав резолюцію прем'єр-міністру та в. о. голови ФДМ про те, що неприпустимо перешкоджати проведенню приватизації підприємств.

Є підстави гадати, що такі дії в. о. голови ФДМ мають за головну мету пустити процес приватизації в інтересах тих сил, які й звели його на цю посаду. У Кабміні давно і настійливо кажуть про те, що Лановий є ставлеником банківсько-фінансового клану. Він допоміг йому обійняти сьогоднішній пост, справедливо вважаючи, що професійні і особистісні якості Ланового дозволять успішно втілити в життя цей блискуче задуманий маневр.

Та в даному випадку навіщо такий поспіх? Тому що, вочевидь, дні перебування Ланового на цьому посту лічені. Називають навіть імовірну дату його відставки - вересень чи жовтень нинішнього року. Розуміючи це, він зосередив усі свої зусилля на тому, щоб за відведений йому короткий термін встигнути виконати поставлене перед ним завдання - створити нормативну базу з метою зміни механізму приватизації в інтересах банківсько-фінансового капіталу.

Якщо саме з цієї точки зору подивитися на ситуацію, що склалася, то вчинки Ланового, які багатьом здавалися абсурдними і позбавленими логіки, набувають глибокого смислу. Схоже, що саме тому він наполіг на негайному звільненні першого заступника голови ФДМ Євгена Григоренка і заступника голови ФДМ Богдана Буци, котрі могли б очолити внутрішню опозицію. З іншого боку, Лановий зробив усе, щоб будь-якими шляхами утримати навколо себе найбільш працездатну середню ланку фахівців, не даючи їм навіть відпустки. Навіщо?

Лановий чекав, коли парламент піде на літні канікули, щоб потім форсованими темпами за 1,5-2 місяця підготувати і ухвалити необхідні документи для зміни порядку приватизації. Коли ж у вересні парламентарії повернуться з канікул і пред'являть свій рахунок Лановому, банківсько-фінансовий клан "здасть" його в обмін на обіцянку не скасовувати вже підготовлені нормативні акти.

Блискуче завершивши цю операцію, банківсько-фінансовий клан різко посилить свою міць. Нічого не втратить і Лановий: окрім вдячності своїх "шефів" за чудово виконану роботу, він набуде іміджу борця за справедливий розподіл державної власності, що може надати неоціненну допомогу в боротьбі за депутатський мандат, а пізніше - й за президентське крісло.