Тихше їдеш - далі будеш
Зростання обсягу виробництва на Монастирищенському механічному (колишньому обозному) заводі за шість місяців цього року порівняно з відповідним минулорічним періодом становить 166,8%. На підприємстві не відбувається скорочення робітників. Останній борг бюджету (3600 грн.) тут планують сплатити до середини вересня.
- Ми робимо вози, - каже директор заводу Сергій Григораш. - А вози завжди потрібні селянам. Оце й увесь секрет.
Щоправда, за радянських часів підприємство щомісяця відправляло залізницею до споживачів по 20-25 вагонів продукції. Нині ж, за найліпших умов, "нашкрібають" 2-3 вагони. Однак це не вибиває обозників із колії. Вони впевнені в одному: підприємства такого профілю, як їхнє, можна на пальцях перелічити. А з виробництва возів на пневматичному ("гумовому") ходу завод взагалі монополіст. Звісно, таких замовленнь як колись (у 80-ті обозний виготовляв до 400 возів у місяць), годі чекати, та все ж вийти на сотню возів у місяць тут планують уже найближчим часом. Потенційний покупець "дозрів": за дефіциту пального й запасних частин до автомобілів та тракторів потреба в обозному реманенті як ніколи на часі.
Колектив підприємства невеликий - усього 80 осіб. Оскільки всі є членами-співвласниками ЗАТ "Монастирищенський механічний завод", то й працюють, як на себе. Уже понад три роки підприємство працює без державного замовлення. Не в`язне в болоті фінансових трясовин, не йде на дно в бурхливій річці вітчизняного ринку. Більше того, заводський віз уперто виборсується на широку дорогу. Нещодавно навіть італійське замовлення підрядилися виконувати. Монастирищенські обозники впевнені, що саме такі підприємства як їхнє - малі й середні - здатні зрушити з мертвої точки і більш громіздкий віз, ймення якому українська економіка.
