МЕНЮ

Щодо референдуму та імітацій

Микола КАЛІНЧИК
14 січня, 2020 - 18:02
Сьогодні через відсутність фермерських кооперативів селяни відмовилися від однієї із тріади — права користування землею

Цікаві речі можна було послухати на каналі «Шустер Онлайн» 20.12.2019 р. На голосування «Слуги народу» висунули таке запитання до присутніх в залі: «Чи готові ви володіти, користуватися та розпоряджатися власною землею сільськогосподарського призначення?» «За» — проголосувало 77% присутніх у залі. Краще було задати запитання: «Чи хочете жити при комунізмі?» Хто у світі не хоче мати у власності землю, а тим більше жити при комунізмі (якщо дійсно такий може бути)? Одна справа хотіти, а інша — створити умови, щоб ці «хотілки» реалізувалися. Більше 100 років тому ватажок світового пролетаріату Володимир Ленін також обіцяв селянам землю, робочим — фабрики і заводи... Після обіцянок тільки голодом заморили до 10 млн українців. На сьогодні через відсутність фермерських кооперативів зі збуту сільськогосподарської продукції, а тим більше — з її експорту, селяни відмовилися від однієї із тріади — права користування землею. З початком реформування 28 років тому селяни здали майже 100 % земельних часток (паїв) в оренду в основному агрохолдингам. До цього часу ніхто не збирається створити умови, щоб власники паїв стали користуватися землею. Кінцевим підсумком цих умов повинно бути забезпечення доступу до ринку навіть найдрібніших товаровиробників. Конкретніше — забезпечити рентабельне виробництво всіх учасників інтегрованого виробництва шляхом наведення прозорих відносин на ланцюгу: «виробництво-переробка-споживання». У світі всі учасники на цьому ланцюгу одержують прибутки як у своїй сфері діяльності, так і приймають участь в його розподілі, який одержаний в торгівлі.

Дуже в захваті були «слуги» від останньої тріади — розпоряджатися землею, себто одержанні права затиснутих в глухий кут селян продавати землю. Замість вирішення проблем управління економікою як основного чинника ефективності національної економіки керманичі країною чекають наповнення бюджету за рахунок продажі державних 10 млн га землі та додаткових фінансових надходжень у Державний бюджет від зростаючої ефективності використання іноземних інвестицій в аграрному секторі економіки (це на землі власників паїв). У Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства вносять деякі пояснення до цього інвестиційного буму. Наприклад, заступник міністра Тарас Висоцький вбачає, що іноземці допоможуть організувати зрошення земель всього півдня України. Організують цю справу на благо власників земельних часток (паїв)?

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Партія «Батьківщина» сформулювала на голосування запитання: «Чи погоджуються громадяни України зробити землю товаром». Проти продажу землі проголосували 67% присутніх у залі. На радість «Слуг народу» запитання як для такої партії слабеньке. Земля, хочемо чи ні, повинна бути товаром, але в чітко окреслених та законодавчих рамках, які регулюються. Тобто земля повинна залишитися в українців, які ефективно працюватимуть на підприємствах оптимальних розмірів (у світі великі підприємства на 1 га приносять в рази менші розміри прибутків). Які контури цих інституціональних рамок, невідомо. Мабуть, що необхідно запитувати, наприклад, так: «Чи дістанеться земля власникам паїв після запровадження ринку землі за відсутності фермерських кооперативів?» Або «За відсутності можливості продати продукцію за ринковими цінами?» Або ще: «коли влада до чужої землі (селяни — власники паїв) прагне залучити величезні суми іноземних інвестицій?» За високої землезабезпеченості (припадає землі на 1 жителя) менше як 1/3 сільськогосподарських угідь України повністю забезпечують внутрішню потребу в продовольстві. Кому нові власники землі продадуть надлишки сільськогосподарської продукції? За відсутності фермерських кооперативів тільки посередникам. До сьогоднішнього дня посередники закуповують продукцію у первинних виробників за ціною, яка до 2—3 разів нижчою від ринкової.

Яке ж запитання винесуть на всенародний референдум щодо продажу землі? Неймовірно активна пропаганда нової влади щодо турботи про власників паїв та можливого небаченого збагачення власників земельних часток (паїв), особливо коли продавати землю іноземцям, може принести свої трагічні для всієї України наслідки. Дійсно, іноземці будуть платити за землю значно вищу ціну, ніж українські фермери. Нагадаємо, 2018 року у сільськогосподарських підприємств прямі матеріальні витрати складали 248 млрд грн. За умови запровадження ринку землі за цю суму можна купити 8,3 млн га ріллі (із 32 млн га). Правда тоді в первинних виробників не залишиться коштів для проведення технологічних робіт. Зате в іноземців є кошти як для купівлі землі, так і організації на ній виробництва.

Приведемо тут таку інформацію. У світі 38 країни мають менше 0,03 га ріллі на 1 жителя (в середньому 0,024 га), а 24 країни — від 0,03 до 0,06 га (в середньому 0,043 га), де проживає відповідно 238 і 533 млн жителів. У цих країнах у розрахунку на 1 жителя в 6 разів вищий показник валового внутрішнього продукту (ВВП), ніж в Україні. За обсягом (2016 р.) у цих країнах ВВП складав 9,9 трлн дол. США, що в 106 разів більше, ніж в Україні. Окрім цих 62 країн світу з найвищим дефіцитом землі, є ще значно багатші країни, які скуповують в різних країнах світу найбільш дефіцитних ресурс — землю сільськогосподарського призначення. Всі ці країни за 1 га родючої землі заплатять значно вищу ціну, ніж фермери в Україні.

Виникає дилема: якщо власникам паїв весь час розповідати про їх збагачення за умови продажу землі іноземцям, то кому ж вони все-таки її продадуть? За корупційно низькою ціною (це коли будуть купувати фермери), як говорив на каналі «Шустер Онлайн» депутат Верховної Ради Микита Потураєв? Чи за високою, якщо продадуть іноземцям? Не виключено, що довготривале промивання мізків населенню України приведе до останнього варіанту на референдумі. Мабуть, що державні керманичі повинні бути мудрими і проблему продажу землі іноземцям повинні вирішити самостійно без допомоги населення. Адже Україна зникне як держава, коли не буде землі разом із сільським населенням. Чи помиляється народ на виборах, референдумах? Ось як ще до нашої ери у великого грецького філософа Платона йдеться про це в діалозі «Сократ — Гіппій». На запитання Сократа: «А чи знає ця більшість істину?» Гіппій відповів: «Ні, звичайно». Не будемо звертатись до інших філософів — знаменитостей минулого. Їх узагальнюючий висновок такий: управляти державою шляхом постійного проведення референдумів є повним абсурдом. Але є історичні факти щодо позитивного рішення проблем: правителі залучають розумних та чесних аналітиків-консультантів, що призводить до процвітання країни та добробуту її населення. З цього приводу приведемо вислів італійського мислителя Ніколло Макіавеллі (1469—1527 рр.): «Один з недоліків управління державою є нехтування гідними людьми. Це зневага подвійно ображає їх: по-перше, тому, що вони позбавляються заслуженого місця. А по-друге, тому, що людей мерзенних або менш здібних ставить рівними їм і навіть вище їх. Звичайно, государі, і переважно отримавши владу не в спадщину, переконувалися, що найбільшої користі і вірності можна їм очікувати саме від тих людей, які при початку їх панування здавалися їм підозрілими, ніж від тих, хто з самого початку заявляв себе вірним. Тобто Ніколло Макіавеллі прийшов до висновку, що «дорогі» або «любі» друзі є менш ефективними (або навіть шкідливі) в управлінні державою, ніж чужі — з іншої партії або навіть політичні опоненти. Установку древнього мислителя і філософа Конфуція: «Підніми здатних, настав невмілих, і він (народ. — М.К.) надихнеться» важко здійснити. Але до цього необхідно прагнути. І в першу чергу прислухатися до цього філософа, який весь час звертався до проблеми наявності або відсутності шляху — плану або стратегії розвитку: «Соромно бути бідним і незнатним, коли в країні є шлях, соромно бути знатним і багатим, коли немає шляху». Проте до цього часу в Україні немає конкретного реального шляху або стратегії розвитку економіки. Поки-що за відсутності чіткого шляху (стратегії розвитку) знайти своє місце під парасолькою національної економіки неможливо і тому мільйони українців працюють і проживають в Іспанії, Угорщині, Чехії, Польщі та багатьох країнах світу. Ще більше зникне населення, коли землю продати іноземцям або ж вітчизняним агрохолдингам. Тобто від безладу і нестерпної бідності жителі України продовжать зникати до тих країн, де є чіткий шлях, робочі місця, доходи і достойне життя.