Місцеві збори: простота і талант
Найближчим часом Верховна Рада планує розглянути закон "Про місцеві податки і збори", покликаний обмежити фіскальні фантазії місцевої влади певними межами. Це необхідно хоча б для того, щоб влада на місцях не встановлювала середньовічних податків - приміром, не брали плату за проїзд через свою територію чи за утримання котів та папуг.
Утім, не цілком зрозуміло, чим відрізняються від них такі дозволені проектом закону збори, як, приміром, курортний 0,5 - 1 неоподатковуваних мінімумів (н.м.), збір за проїзд територією прикордонних областей транспорту, який прямує за кордон (1 - 3 н.м.) чи збір за утримання собак (0,5 - 1 н.м. на рік). Причому, останній, так само як і збори за видавання ордера на квартиру (до 1 н.м.), дозволу на будівництво (залежно від об'єкта), розміщення об'єктів торгівлі й послуг, паркування (3 - 5% н.м.), а також ринковий (до 3 н.м. з юридичної й до 0,2 н.м. з фізичної особи) та готельний (10 - 20% від вартості проживання), збір за придбання іноземної валюти фізичними особами (0,5 - 1%) і комунальний податок з обігу в гуртових та роздрібних крамницях і ятках та лавках (1 - 3%) місцева влада, згідно з проектом, просто зобов'язана встановити!
Крім того, майбутній закон може, за бажанням, дозволяти поповнювати місцеву скарбницю за рахунок підприємств, які використовують місцеву символіку (до 50 н.м. на рік), проводять аукціони чи лотереї (до 3%), а також розташованих у центральній частині населених пунктів чи в будинках, які є історико-архітектурною цінністю (до 1 н.м. за 1 кв. м на рік). До місцевих належатиме також податок за рекламу, який розраховується залежно від виду рекламного носія і... походження товару! При цьому будь-який закордонний товар прирівнюється (за розміром податку) до спиртних напоїв і тютюнових виробів - він утричі вищий. Мабуть, автори закону вважають закордонні речі та харчі не менш шкідливими.
Втім, саме собою існування податку на рекламу є економічно виправданим: у такий спосіб опосередковано додатково оподатковується споживання широко розрекламованих, а відтак, престижних товарів. Також можна погодитися з додатковим збором за розташування приймалень установ у особливо цінних будинках: за престижність слід платити. А плата за землю в населених пунктах залежить від розташування ділянки - ніщо не заважає місцевій владі просто врахувати дійсність під час поділу підвідомчої території на зони. Навіщо двічі платити за одне й те ж саме? Це ж стосується й зборів за видачу дозволів на будівництво, й - особливо - дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та обслуговування: не говорячи вже про те, що останній уже вкотре дискримінує ці види підприємств, бо ж при будівництві чи відкритті "точки" й так доводиться чимало платити (звісно, йдеться про офіційні платежі). А податкова система повинна бути максимально простою - аніж дублювати одні податки й збори іншими, схожими, чи не краще запровадити, в чітко окреслених випадках сумарні платежі на один рахунок, за добре обгрунтованою методикою?
Крім простоти, податкова система повинна бути ефективною, тобто видатки на стягування платежів не повинні бути порівнянні з самими надходженнями. Слід нарешті зрозуміти, що податкові служби, інспектори паркування й інші такі собі контролери, працюючи, не виробляють нічого корисного для людей, тож установлювати податки потрібно так, аби їх стягування, оскільки це можливо, не завдавало додаткових витрат. Схоже, що такі податки, як "собачий ", а також збір за паркування (крім найнапруженіших місць, які просто необхідно розвантажити від припаркованого транспорту), не підпадають під цей критерій. Якщо, приміром, "паркувальне підприємство" дає 50% "зиску", то це насправді означає, що з усього, здертого з платника податків, за призначенням потрапляє лише половина: надходження від паркування можна вважати "прибутком" приблизно з таким самим правом, як і "виручку" від вимагательства з погрозами.
Й, нарешті, крім наповнення бюджету податки повинні також сприяти вихованню платників у певному, громадсько-корисному напрямі. А збір за придбання валюти - сприятиме відродженню "міняйл", готельний збір підвищує й так високу плату за проживання в наших готелях, яка відштовхує всіх гостей України, збір за утримання собак сприяє примноженню кількості безпритульних тварин, а курортний збір, стягуваний після приїзду незалежно від тривалості перебування на відпочинку, дуже переобтяжує тих, хто приїжджає відпочити ненадовго. Комунальний податок у відсотках від роздрібного товарообігу - теоретично нормальна річ, але практично він, на сьогодні, будучи ще одним доважком до непідйомного ПДВ, стане жертвою тих самих методів ухиляння. Тим паче, що поширюється він лише на юридичних осіб (з фізичних же - його стягнути нереально), а відтак, серед інших чинників ставить організовану торгівлю в невигідне становище.
Мабуть, було б ефективніше обмежити місцеві податки та збори платежами за землю й використання відновлюваних природних ресурсів, забруднення довкілля, проведення азартних ігор, використання історичних пам'яток, а також паркування автомобілів, проте лише там, де охочих поставити машину справді занадто багато. Крім того, місцевий бюджет мають поповнювати плата за патенти на підприємницьку діяльність і решта "загальнодержавних" платежів - можливо, замість вигадування нових дрібних, але неприємних податків, краще було б дати місцевій владі наочно переконатися, що більше податків і великі податки далеко не одне й те саме, що й додаткове наповнення місцевої скарбниці.
