Геолог і нафтовик - "близькі вороги"?

Початок

Ілюзорність даних про забезпеченість розвіданими запасами енергоносіїв підтверджується тим, що більшість значних родовищ в Україні вже вичерпані майже до проектного, тобто максимального, рівня

Багаторічна експлуатація родовищ нафти та газу, особливо великих і середніх, призвела до того, що сьогодні більш як половину розвіданих запасів (57%) слід віднести до важковидобувних. Крім того, темпи відбирання ресурсів з надр та забезпеченість ними в більшості країн розраховуються з величини так званих доведених запасів. У такому разі ресурсну базу видобутку нафти і газу (5 млрд. тонн умовного палива), що обраховується за розвіданими запасами, слід зменшити в 2 рази за нафтою і у 2,5 разу - за газом. І все ж і геологи, і нафтогазовидобувники одностайні в тому, що ресурсна база України в принципі дозволяє стабілізувати, а в перспективі й підвищити видобуток нафти і газу, але для цього її слід постійно поповнювати і нарощувати.

Розбіжності між двома комітетами виникли порівняно недавно і викликані тим, що кожний з них претендує на бюджетні асигнування, які виділяються на геологорозвідувальні роботи. Проте заробляються ці кошти нафтогазовидобувниками, які перераховують їх до бюджету, а вже Мінфін за одному йому відомими принципами ділить гроші, не додаючи як одному, так і другому комітету.

Протягом 1991-1996 рр. відбувалося катастрофічне скорочення асигнувань на пошуки нафти та газу. У результаті обсяг геологорозвідувальних робіт 1996 р. зменшився проти 1991 р. у 3,6 разу і становив лише 75 млн. крб. у цінах 1990 р. При цьому держбюджет відшкодував лише 73,5% виконаних робіт. Однак характерно, що у зв'язку з наявністю власних джерел фінансування і більшою заінтересованістю в наслідках буріння підприємствам Держнафтогазпрому спромоглися дещо уповільнити темпи падіння. Якщо глибоке пошуково-розвідувальне буріння в геологів скоротилося 1996 р. порівняно з 1991 р. у 18 разів, то у видобувників - у 3,4 разу. А в цілому по Україні приріст запасів вуглеводнів зменшився з 43,3 млн. т умовного палива 1991 р. до 9,6 млн. т 1996 р., тобто у 4,5 разу. Замість того, щоб перекривати кожну видобуту тонну вуглеводнів 2-3 тоннами розвіданих запасів, як робиться у всьому світі, Україна ще 1994 р. видобула з надр більше, ніж поповнила запасів, а торік приріст становив лише 43% від видобутку. Особливо тривожне становище з запасами нафти: за 1993-1996 рр. їх було видобуто 12,5 млн. т, а розвідано лише 7,7 млн. т.

Отже, двом комітетам саме час зібратися і, відкинувши відомчі амбіції, намітити стратегію виходу із становища, яке після 2000 року, за висновками експертів обох комітетів, викличе обвальне падіння видобутку нафти і газу.

Позицію Держнафтогазпрому виклали "Дню" заступник голови Григорій Бражина і заступник начальника Управління геологорозвідувальних робіт і розробки родовищ Богдан Крупський.

Виходячи з фактичного виконання геологорозвідувальних робіт і з метою прискорення пошуку нафти і газу в акваторії Чорного і Азовського морів Держнафтогазпром запропонував 1998 р. порівну розподіляти відповідні асигнування між ним і Держкомгеологією. Крім того, комітет запропонував передати його підприємствам ліцензії на геологічне вивчення і промислову розробку тих родовищ, які ще до ухвалення Кодексу України "Про надра" були ними облаштовані та введені в експлуатацію, а також ліцензії на експлуатацію родовищ, на яких комерційні структури, що їх отримали, більше двох років не проводять робіт (Руденківське, Наріжнянське, Русько-Комарівське, Макіївське, Городоцьке, Черемхівсько-Ступківське, Пилипівське родовища).

Водночас Держнафтогазпром запропонував здійснювати спільну з Держкомгеології дослідно-промислову експлуатацію тих родовищ, де її ще не розпочато, за умови, що його підприємствам буде надано гарантію про надання ліцензій на подальшу розробку цих родовищ. У свою чергу підприємствам Держкомгеології було запропоновано сприяння в поверненні боргів за геофізичні роботи, які виконані для ВАТ "Укрнафта" і АТ "Укргазпром".

Як вже говорилося, геологи, не надавши своїх пропозицій, назвали вищевикладені пропозиції неопрацьованими і недостатньо обгрунтованими та, пославшись на хворобу двох членів колегії, відмовилися від спільного засідання.

Начальник Головного управління Держкомгеології по геології нафти і газу Левко Курилюк так сформулював розбіжності між двома відомствами. Вони хочуть, щоб повністю все фінансування і всю геологорозвідку на нафту і газ передали їм, а ми хочемо, щоб гроші, які на це йдуть, передали нам. Проте не для того, щоб просто розпоряджатися ними і виділяти лише собі, а для визначення першочерговості об'єктів, геолого-економічної оцінки, для введення їх у пошукове буріння. За словами Л. Курилюка, у геологів є методики й напрацьовано відповідний досвід для того, щоб найефективніше використовувати кошти, виділені на геолого-розвідувальні роботи.

Як бачимо, між геологами і нафтогазовидобувниками існує певне непорозуміння, що має тенденцію до поглиблення. Григорій Бражина заявив "Дню", що віднині Держнафтогазпром знімає пропозицію про розподіл фінансування 50 на 50, і вимагатиме повного повернення йому всіх коштів, що відраховуються підприємствами галузі в Держбюджет. Ніде в світі геологія не фінансується з держбюджету, за винятком так званих регіональних робіт. Що ж до Держкомгеології, то її функції, як у всіх цивілізованих країнах, мають обмежуватися видачею ліцензій та геологічним контролем. А розвідкою має займатися той, хто потім видобуватиме енергоносії.

Хто розв'яже цей вузол? Здається, в обох відомствах є для цього достатньо кваліфікованих і поміркованих людей, які можуть відкинути амбіції і виробити прийнятне не лише для них, а, головним чином, для всієї країни рішення.

Геолог і нафтовик - "близькі вороги"?

Геолог і нафтовик - "близькі вороги"?

Початок

Ілюзорність даних про забезпеченість розвіданими запасами енергоносіїв підтверджується тим, що більшість значних родовищ в Україні вже вичерпані майже до проектного, тобто максимального, рівня

Багаторічна експлуатація родовищ нафти та газу, особливо великих і середніх, призвела до того, що сьогодні більш як половину розвіданих запасів (57%) слід віднести до важковидобувних. Крім того, темпи відбирання ресурсів з надр та забезпеченість ними в більшості країн розраховуються з величини так званих доведених запасів. У такому разі ресурсну базу видобутку нафти і газу (5 млрд. тонн умовного палива), що обраховується за розвіданими запасами, слід зменшити в 2 рази за нафтою і у 2,5 разу - за газом. І все ж і геологи, і нафтогазовидобувники одностайні в тому, що ресурсна база України в принципі дозволяє стабілізувати, а в перспективі й підвищити видобуток нафти і газу, але для цього її слід постійно поповнювати і нарощувати.

Розбіжності між двома комітетами виникли порівняно недавно і викликані тим, що кожний з них претендує на бюджетні асигнування, які виділяються на геологорозвідувальні роботи. Проте заробляються ці кошти нафтогазовидобувниками, які перераховують їх до бюджету, а вже Мінфін за одному йому відомими принципами ділить гроші, не додаючи як одному, так і другому комітету.

Протягом 1991-1996 рр. відбувалося катастрофічне скорочення асигнувань на пошуки нафти та газу. У результаті обсяг геологорозвідувальних робіт 1996 р. зменшився проти 1991 р. у 3,6 разу і становив лише 75 млн. крб. у цінах 1990 р. При цьому держбюджет відшкодував лише 73,5% виконаних робіт. Однак характерно, що у зв'язку з наявністю власних джерел фінансування і більшою заінтересованістю в наслідках буріння підприємствам Держнафтогазпрому спромоглися дещо уповільнити темпи падіння. Якщо глибоке пошуково-розвідувальне буріння в геологів скоротилося 1996 р. порівняно з 1991 р. у 18 разів, то у видобувників - у 3,4 разу. А в цілому по Україні приріст запасів вуглеводнів зменшився з 43,3 млн. т умовного палива 1991 р. до 9,6 млн. т 1996 р., тобто у 4,5 разу. Замість того, щоб перекривати кожну видобуту тонну вуглеводнів 2-3 тоннами розвіданих запасів, як робиться у всьому світі, Україна ще 1994 р. видобула з надр більше, ніж поповнила запасів, а торік приріст становив лише 43% від видобутку. Особливо тривожне становище з запасами нафти: за 1993-1996 рр. їх було видобуто 12,5 млн. т, а розвідано лише 7,7 млн. т.

Отже, двом комітетам саме час зібратися і, відкинувши відомчі амбіції, намітити стратегію виходу із становища, яке після 2000 року, за висновками експертів обох комітетів, викличе обвальне падіння видобутку нафти і газу.

Позицію Держнафтогазпрому виклали "Дню" заступник голови Григорій Бражина і заступник начальника Управління геологорозвідувальних робіт і розробки родовищ Богдан Крупський.

Виходячи з фактичного виконання геологорозвідувальних робіт і з метою прискорення пошуку нафти і газу в акваторії Чорного і Азовського морів Держнафтогазпром запропонував 1998 р. порівну розподіляти відповідні асигнування між ним і Держкомгеологією. Крім того, комітет запропонував передати його підприємствам ліцензії на геологічне вивчення і промислову розробку тих родовищ, які ще до ухвалення Кодексу України "Про надра" були ними облаштовані та введені в експлуатацію, а також ліцензії на експлуатацію родовищ, на яких комерційні структури, що їх отримали, більше двох років не проводять робіт (Руденківське, Наріжнянське, Русько-Комарівське, Макіївське, Городоцьке, Черемхівсько-Ступківське, Пилипівське родовища).

Водночас Держнафтогазпром запропонував здійснювати спільну з Держкомгеології дослідно-промислову експлуатацію тих родовищ, де її ще не розпочато, за умови, що його підприємствам буде надано гарантію про надання ліцензій на подальшу розробку цих родовищ. У свою чергу підприємствам Держкомгеології було запропоновано сприяння в поверненні боргів за геофізичні роботи, які виконані для ВАТ "Укрнафта" і АТ "Укргазпром".

Як вже говорилося, геологи, не надавши своїх пропозицій, назвали вищевикладені пропозиції неопрацьованими і недостатньо обгрунтованими та, пославшись на хворобу двох членів колегії, відмовилися від спільного засідання.

Начальник Головного управління Держкомгеології по геології нафти і газу Левко Курилюк так сформулював розбіжності між двома відомствами. Вони хочуть, щоб повністю все фінансування і всю геологорозвідку на нафту і газ передали їм, а ми хочемо, щоб гроші, які на це йдуть, передали нам. Проте не для того, щоб просто розпоряджатися ними і виділяти лише собі, а для визначення першочерговості об'єктів, геолого-економічної оцінки, для введення їх у пошукове буріння. За словами Л. Курилюка, у геологів є методики й напрацьовано відповідний досвід для того, щоб найефективніше використовувати кошти, виділені на геолого-розвідувальні роботи.

Як бачимо, між геологами і нафтогазовидобувниками існує певне непорозуміння, що має тенденцію до поглиблення. Григорій Бражина заявив "Дню", що віднині Держнафтогазпром знімає пропозицію про розподіл фінансування 50 на 50, і вимагатиме повного повернення йому всіх коштів, що відраховуються підприємствами галузі в Держбюджет. Ніде в світі геологія не фінансується з держбюджету, за винятком так званих регіональних робіт. Що ж до Держкомгеології, то її функції, як у всіх цивілізованих країнах, мають обмежуватися видачею ліцензій та геологічним контролем. А розвідкою має займатися той, хто потім видобуватиме енергоносії.

Хто розв'яже цей вузол? Здається, в обох відомствах є для цього достатньо кваліфікованих і поміркованих людей, які можуть відкинути амбіції і виробити прийнятне не лише для них, а, головним чином, для всієї країни рішення.