Зберегти «письменницьке село»

Громадськість звертається до прем’єра, аби не дозволив забудувати Чкаловський сквер

Місцеві жителі колишнього «письменницького» села продовжують непросту боротьбу за Чкаловський сквер. Нагадаємо, саме так колись називали мікрорайон столиці між вулицями Олеся Гончара та Михайла Коцюбинського — тут жили, відпочивали та творили поети і прозаїки Києва післявоєнних часів. Тепер сквер — це точка зіткнення інтересів забудовника та місцевої громади. Інвестори планують збудувати 12-поверхову висотку на території біля Інституту геології НАН України. Оскільки сквер та науковий інститут розташовані поруч на досить малій ділянці, будівництво так чи інакше зачепить зелені насадження, швидше за все, їх просто викорчують під будівельний майданчик.

Від Київради наразі немає ефективних рішень щодо протидії забудовнику. Натомість місцевим мешканцям вдалося розповісти про проблему у Кабміні. Прем’єрміністр Денис Шмигаль після звернення громадськості дав доручення меру Віталію Кличку, а також міністру культури та інформаційної політики України Олександрові Ткаченку та міністру захисту довкілля та природних ресурсів України Роману Абрамовському розібратися в ситуації довкола Чкаловського скверу.

«Справа в тому, що упродовж останнього місяця ми працювали над листом до прем’єрміністра, зрозумівши, що проблему забудови Чкаловського скверу треба виносити на загальнодержавний рівень, оскільки і Кличко, і Київрада остаточно «злили» сквер забудовнику, — пояснює журналістка, місцева мешканка Галина ПЛАЧИНДА. — Під листом ми зібрали підписи чи не всієї культурно-мистецької еліти Києва, письменників, художників, акторів, а також науковців, дипломатів, громадських діячів, журналістів. Сімдесят імен, серед яких — Герой України Іван Дзюба, Герой України Ада Роговцева, Герой України Євген Станкович, академік Микола Жулинський, директорка Українського інституту книги Олександра Коваль, генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська, Іван Малкович, Бодан Бенюк, Роман Балаян, Матвій Вайсбер, Василь Шкляр, дружина Олеся Гончара пані Валентина та багато інших достойників».

Оскільки громада звертається за допомогою до уряду, значить — міська влада справді не хоче (не може?) вирішувати проблему скверу, передусім зупинити дію усіх погоджень та дозволів, які дають право інвестору починати будівельні роботи. Тим паче, що договір оренди земельних ділянок в інвестора завершився.

Сквер має жити не лише тому, що це єдина зелена зона у мікрорайоні в центрі міста, а й тому, що це цінна місцина для всієї країни. У 2025 році він святкуватиме своє століття. «Офіційно сучасний Чкаловський сквер існує з 1925 року, коли його було прикрашено фонтаном Термена, яких по всьому місту сьогодні лишилося всього три, — ідеться у зверненні громадських діячів до прем’єра. — Хоча насправді сквер з’явився набагато раніше... Дослідники київської історії стверджують: у сквері не росло навіть двох однакових дерев. Вважаємо, доцільно було би в рамках відзначення ювілею одного із найстаріших скверів столиці подумати про створення тут потужного культурно-мистецького простору, а сквер перейменувати на «Письменницький». Та передусім сквер необхідно вберегти від знищення... Ми не можемо й не хочемо допустити цього. Бо любимо Київ і будемо боротися за нього».