Замкнути ланцюжок
Як активісти створюють в Україні систему переробки елементів живленняЩороку в країну завозять приблизно три тисячі тонн батарейок. Кілька років тому українці усвідомили їхню шкідливість для середовища. Тож почали з’являтися контейнери для відпрацьованих батарейок. Поставив такий у своєму під’їзді і семирічний киянин Іванко Вишневський. «За місяць збираємо цілу коробку і відвозимо в пункт прийому, — каже він. — Я думаю, що їх перевозять із пункту в пункт і нікуди не дівають».
Хлопчик має рацію. 200 тонн використаних батарейок зберігають на складах по всій Україні. Вони містять важкі метали, здатні забруднити ґрунт і воду та спричинити тяжкі хвороби у людей. Переробкою займалося лише львівське держпідприємство «Аргентум», але нещодавно завод припинив утилізацію батарейок через нерентабельність.
«2016 року ми звернулися до досвіду Європи, — розповідає Любов КОЛОСОВСЬКА, очільниця проекту «Батарейки, здавайтеся!». — Там працює проста модель утилізаційного збору — в ціну кожного нового елементу живлення закладена вартість його переробки. Якби це підтримали всі імпортери, ціна зросла б максимум на гривню».
Проблема потребує і законодавчого врегулювання, але це тривалий процес. Тож за наступні п’ять місяців активісти проекту планують розробити техніко-економічне обґрунтування для заводу з утилізації в Україні та підготувати транспортування вже зібраних елементів живлення на переробку за кордон. Для оплати цих робіт вони збирають на своєму сайті batareiky.in.ua 460 тисяч гривень. Мережа магазинів «Watsons», компанії GP batteries і VARTA, які є партнерами проекту, вже надали треть цих коштів.
Олександр ПІДГОРЕЦЬКИЙ, керівник відділу національної дистрибуції ТОВ «Енержи трейд» (ТМ GP batteries), наголошує: «Комплексної переробки в Україні немає, є лише окремі неповні рішення. До того ж відсутній контроль за зберіганням уже зібраних батарейок. Важливо, щоб цим питанням займалися громадські активісти, які діятимуть в інтересах суспільства, а не бізнесу. Тому ми допомагаємо, щоб водночас отримати досвід у переробці, і запрошуємо приєднатися інших імпортерів».
Активісти наголошують: для комплексної переробки треба значно більше коштів, адже вартість побудови заводу в Європі сягає близько 15 мільйонів євро. «Не варто очікувати на диво, — стверджує Любов Колосовська. — Завод не збудується і закон не працюватиме, якщо не підготуємо громадськість до такої системи, а бізнес — до європейської моделі розширеної відповідальності виробника».
