МЕНЮ

Європарламент критикує природоохоронну політику України

Інна ЛИХОВИД, «День»
2 липня, 2020 - 19:26
Чи є конструктивна відповідь?

Паводок в Україні потроху відступає, вода, що зійшла з гір, за кілька днів зникне зовсім. А от наслідки будемо долати ще довго. Хоча в МВС амбітні плани — упродовж 10 днів провести оперативні роботи щодо ліквідації наслідків затоплень. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль коментував, що кілька тижнів знадобиться, аби порахувати точну суму завданих збитків. Однак важливо ж не лише побороти наслідки, а й усунути причини.

Можливо, нарешті владі варто взяти до уваги рекомендації та напрацювання громадської екологічної спільноти, адже про всі можливі виклики та загрози від природних лих експерти розповідали не один рік. Не чують і не бачать — така позиція влади, а пожинати наслідки доводиться простим людям.

Якщо позицію громадського сектора владні органи відкидають, то є ще зауваження Європарламенту, що Україна мусить поліпшити свою екологічну політику.

ЧИМ НЕВДОВОЛЕНИЙ ЄВРОПАРЛАМЕНТ?

Минулого тижня члени Європейського парламенту підготували лист до уряду та парламенту, в якому висловили стурбованість щодо трьох основних проблем у природоохоронній політиці України. Про паводки та повені                — ані слова. Але у природі все взаємопов’язано. Йдеться про екологічні втрати від діяльності лісової промисловості, недотримання закону про оцінку впливу на довкілля (ОВД) та відсутність гарантії безпеки природоохоронних активістів.

«Оскільки українські екосистеми є домівкою для деяких правікових та первинних лісів у Європі, їхнє збереження має глобальне значення і повинно бути пріоритетом для політикуму, — ідеться у листі європарламентарів. — Знищення лісів та їхня незаконна вирубка продовжують становити серйозну загрозу екосистемам та лісовим ландшафтам України... Компетентним органам влади слід також взяти до уваги екологічні втрати, спричинені надмірною вирубкою лісу та забрудненням повітря внаслідок діяльності деревопереробної промисловості».

ФОТО БОГДАНА СУСОЛА

Невдоволені міжнародні експерти й тим, як виконується в Україні закон про оцінку впливу на довкілля, прийнятий у 2017 році. Досі не створені незалежні експертні групи, котрі мають готувати ОВД, не готові всі необхідні підзаконні акти щодо ОВД, а висновки з оцінки впливу на довкілля часто неякісні. «День» писав про подібні «фахові» висновки з ОВД, котрі дозволяли будувати вітряки на полонині Боржава та зводити масштабний гірськолижний курорт на карпатському хребті Свидовець.

Європарламент також звернув увагу, що інколи громадським організаціям, котрі критикують неякісні звіти ОВД або ж коли ті протидіють незаконним лісовим рубкам, надходять погрози від опонентів. Тому ще одна рекомендація міжнародної спільноти: розробити законодавчу базу, яка б гарантувала безпеку природоохоронних активістів, журналістів та громадських організацій.

ДЕ ВЗЯЛАСЯ ВЕЛИКА ВОДА

Як відреагувала українська сторона на звернення Європарламенту, наразі невідомо. Уся увага прикута до подолання наслідків паводку. До речі, масштабну повінь у п’яти регіонах країни пов’язують саме з незаконними вирубками лісів, на що вказали й члени Європарламенту. Хоча це не єдина причина, багато що залежить від того, як ведеться господарська діяльність на місцях та наскільки вона безпечна для довкілля.

«Паводок — це різке збільшення води у річці, це може відбуватися протягом усього року, чим це явище і відрізняється від повені,            — пояснює еколог МБО «Екологія — Право — Людина» (ЕПЛ) Катерина ПОЛЯНСЬКА. — Паводки — це явище природи, що таким чином регулює свої екосистеми: коли випадає велика кількість опадів, то їх кудись треба діти. Якщо не затримується у водозборах велика кількість опадів, то вода потрапляє у русла річок, що й викликає стихійне лихо. Заплава          — це частина долини річки, яка періодично затоплюється водами. Якщо тут планується якась діяльність, то вона має бути попередньо досліджена та вивчена, і мають бути розраховані всі ризики».

«Друга причина паводків — якраз антропогенна, — продовжує Катерина. — Люди забудовують заплави та свідомо ідуть на ризик того, що їхні оселі та городи будуть затоплені та можуть бути зруйновані. Це мали б враховувати при плануванні цих територій, під час виділення земельних ділянок. Ще одна причина — водозбори річок. Їхній стан — це ключовий фактор, якщо на водозборі вирубано ліс, то порушується ґрунтовий покрив, процеси поглинання і затримання води. Також причина в хижацькому веденні лісового господарства, коли використовують старі технології, коли дістаються до віддалених ділянок лісу по потічках або будують для цього нову дорогу. Також порушується водний кодекс, коли вирубують ліси уздовж русел річок. Посилюються зсувні процеси також через вирубаний ліс».

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ — НЕ МАЙНО

Затоплення Західної України   — це привід для влади нарешті всерйоз взятися за природоохоронну політику держави. Працювати треба над кожною з причин, котра викликає паводки, посухи, пилові бурі, адже велика вода, що вийшла з берегів, — це не єдина екологічна проблема України.

«Наша держава успадкувала природоресурсне екологічне право, коли природні ресурси використовувалися як джерела майнових ресурсів для розвитку економіки, — зазначає провідний юрисконсульт ЕПЛ Софія ШУТЯК. — Коли я почала вивчати питання затоплення територій та паводків, з’ясувалося, що це не нове явище для українського законодавства. Майже щороку готувалися укази президента та постанови Кабміну про затоплення, зокрема Закарпатської або Івано-Франківської областей, тобто є регіони, де одна з умов життя — затоплення. Тому щоб правильно існувати та не витрачати ресурси на ліквідацію наслідків, краще їх попередити».

Софія Шутяк нагадує, що до 2022 року в Україні мали б з’явитися плани управління та методики оцінки ризиків затоплення територій. Грубо кажучи, це документ, який описує, де саме може бути затоплена та чи інша територія, з якими об’ємами води, які можуть бути наслідки для населення та навіть число жертв, і так для кожного з дев’яти річкових басейнів України. Цим займається Український гідрометеорологічний інститут ДСНС та НАНУ, імплементуючи директиву ЄС «Про оцінку та управління ризиками затоплення».

Та як розповідав раніше «Дню» завідувач лабораторії оцінки та управління ризиками Українського гідрометеорологічного інституту Костянтин Данько, через брак коштів та фахівців у команді зараз готується карта з ризиками затоплень для басейну Дністра. Це один із перших етапів усього процесу.

В ідеалі подібні оціночні програми мали би працювати в Україні ще вчора, особливо для тих областей, де повені та паводки — не аномалія, а звичне явище. «Кабміну треба звернути увагу на природоохоронні заходи, на час COVID-19 були мінімізовані усі витрати на природоохоронну сферу, а тепер маємо майнові наслідки. Ми закликаємо уряд належним чином фінансувати природоохоронні заходи. А також хочемо активізувати органи місцевого самоврядування, бо рішення про розвиток громади приймають на місцевому рівні, а часто громади не хочуть розуміти, що те, що відбувається у них, має наслідки для держави», — додала Софія Шутяк.

«ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА — БЕЗ ЦИФР ТА ПОКАЗНИКІВ»

Згадана директива ЄС про оцінку ризиків затоплення з’явилася ще у 2007 році. Ми ж взялися за адаптацію напрацьованого європейцями досвіду лише зараз. Представлена прем’єром Денисом Шмигалем програма уряду, хоч і не затверджена парламентом, теж не передбачала вирішення нагальних екологічних проблем.

«Коли весь цивілізований світ рухається в бік збереження довкілля та боротьби зі змінами клімату, наш уряд продовжує жити парадигмою посилення експлуатації природних ресурсів, — коментували урядові плани в Українській природоохоронній групі. — Поки ЄС приймає стратегію біорізноманіття, яка вимагає терміново перетворити 10% полів на різноманітні природні ландшафти та почати роботу над консервацією земель, наш уряд бачить своїм завданням знищення залишків природних територій. Найбільш безглуздими у програмі є пункти, які стосуються меліорації та самосійних лісів. За офіційними даними уряду, викиди вуглецю від сільського господарства перевищили поглинання його лісами. І замість винайдення механізмів для надання офіційного статусу лісам самозаліснених земель уряд пропонує вирубати молоді ліси і переорати їх. Раніше пропонувалося збільшити частку природно-заповідного фонду до 15% площі держави, а в чинній версії програми така цифра відсутня. Екологічна політика є набором закликів без конкретних індикаторів, цифр та показників».

Попри те, що програма не затверджена, окремих екологічних стратегій від уряду Шмигаля також немає. А створене знову Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів тільки стає на ноги — відомство зараз проходить етап юридичної реєстрації. У коментарях ЗМІ щодо паводків новий міністр довкілля Роман Абрамовський говорить правильні речі, що причина — не лише ліс, а проблему треба вирішувати комплексно. Та слова — це ще не конкретні дії. За словами Катерини Полянської, влада нарешті має врахувати силу природи, адже природна стихія — дуже потужна. Як бачимо, легковажне ставлення до цієї життєвої істини приносить нам гіркі плоди.