МЕНЮ

Тиманівська толока

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина
6 грудня, 2019 - 11:29
На Вінниччині місцеві жителі взялися самотужки рятувати палац Шереметьєва

Тиманівка — одна із «родзинок» Тульчинської ОТГ, бо попри свої розміри і нечисленність населення, село славиться тиманівською кашею і має багату аристократичну історію. Про його минуле розповідають аж три сільських музеї: художній музей імені Т. Шевченка, музей О. Суворова та музей історії села. Заклади в нормальному стані, навіть забезпечені сучасною системою охорони. А от палац-садиба Шереметьєва, який уцілів крізь століття, стоїть пусткою в занедбаному стані. Тому, щоб привернути увагу громадськості до руйнування пам’ятки архітектури, місцеві жителі вирішили самотужки розчистити споруду від хащ і хоч трохи «підлатати». «Щоб палац пережив зиму», — відзначає керівник ініціативної групи з відродження пам’ятки Олександр БЕЗБАХ і додає, що через порослі дерева й кущі руйнуються арочні склепіння та сходи палацу. А всередині — утворюються тріщини на стелі та стінах.

«Історія цього палацу веде нас у кінець XVIII століття, коли князь Четвертинський через свою тягу до картярства поставив на кін маєток «Тиманівка». Виграв його князь Бахметьєв. Він і розпочав будівництво маєтку, а також насадження парку. Головна палацова споруда була збудована в стилі стародавньої готики. Тривалий час маєтком володів Володимир Толь, який за фахом був інженером-будівельником. За його проєктом та активною участю в Тиманівці збудували лікарню і школу з курантами на баштовій надбудові. Останнім володарем маєтку став російський вельможа граф Шереметьєв. За його панування палац добудували, а в парку створили штучне озеро», — переповідає історію Олександр Безбах.

Після 1917 року палац пограбували й понівечили. 1922 року в ньому поселили дітей, евакуйованих із голодуючого Поволжя. До кінця двадцятих років палац працював як сільський клуб. А 1930 року його територію було поділено навпіл: одну частину зайняв тубсанаторій, а другу — бурякорадгосп. Перед війною директор радгоспу і завгоспу були репресовані, і радгосп припинив своє існування. Всі будівлі на території були зруйновані й уламки цегли вивезли на будівництво цукрового заводу в Кирнасівку.

«Зараз про колишню велич маєтку нагадують хіба колони і залишки графського герба. Через зруйновану систему опалення зали, де колись відбувалися бали, перетворили на склади. Дах перекрили бляшаною покрівлею, вона вже прогнила і пропускає дощову й талу воду всередину будівлі. Грошей на капітальний ремонт у громади немає, тому вирішили з людьми «підлатати» трохи наш палац. Розчистили хащі, вирубали дерева, поштукатурили фасад, зацементували сходи, щоб не розсипалися, — продовжує Олександр Безбах. — Палац має статус пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення, значиться на балансі Тульчинської ОТГ. Зараз стоїть питання про виготовлення проєктно-кошторисної документації. А потім будемо писати грантовий проєкт під створення у стінах палацу музею пожежного мистецтва, адже граф Шереметьєв був брандмейстером і займався пожежною справою. А щоб про його маєток дізналися, будемо проводити мистецькі пленери та фестивалі. Отримані кошти підуть на те, щоб врятувати величний палац».

Загалом на території Тиманівки розташовано дев’ять об’єктів культурної спадщини, які занесені до Реєстру нерухомих пам’яток Вінницької області й мають статус пам’яток місцевого значення. Тут представлені пам’ятки архітектури, історії, монументального і садово-паркового мистецтва, гідрологічна пам’ятка та прекрасні будівлі початку ХХ ст. Частина з них не мають офіційного статусу пам’ятки, але безумовно заслуговують на увагу туристів.