МЕНЮ

Тканина як особлива мова церкви

Марія ЧАДЮК, фото Артема СЛІПАЧУКА, «День»
13 вересня, 2017 - 18:38
У Києві представили книгу Юлії МАТВЄЄВОЇ, що «повертає сенси» мозаїкам Равенни і не лише їм

12 вересня у Відкритому православному університеті святої Софії-Премудрості відбулася презентація книги «Декоративні тканини у мозаїках Равенни». За словами авторки Юлії Матвєєвої, церква здавна була сповнена тканинами. Хоча зразки V—VI століття не збереглися до наших днів, проте їх можна вивчити завдяки мозаїкам храмів Равенни, які містять зображення безлічі текстильних предметів.

СПРАВЖНІЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ДЕТЕКТИВ

«Коли тільки починала займатися темою тканин у мозаїках Равенни, мені здавалося, що беруся за дуже вузьку тему. Але поступово рік за роком ця тема відкривалася неймовірними, новими гранями. У результаті, коли книга була завершена, виявилося, що ці тканини привели мене до основоположних речей. Вони дають нам змогу не просто зрозуміти, як все було влаштовано в церкві, як використовувалися тканини, а й усвідомити, що саме вкладали тоді люди у твори. Адже мистецтво V—VIІ ст. нам часто дуже подобається. Проте ми не можемо пережити його повною мірою так, як люди того часу», — стверджує авторка.

Справді, сенси, які були зрозумілі християнам V—VIІ ст., нині стали особливою мовою, своєрідним шифром. Для того щоб розгадати його, знадобиться залучення не тільки відомостей про тканини. Наприклад, завіса на мозаїці стає лише першою «зачіпкою». А далі, за словами Юлії Матвєєвої, «кожне зображення починає обростати уривками текстів того часу».

ОПЛЕСКИ КНИЖЦІ ТА ЇЇ АВТОРЦІ ЮЛІЇ МАТВЄЄВІЙ — ВІД ПРОТОІЄРЕЯ ГЕОРГІЯ КОВАЛЕНКА, РЕКТОРА ВІДКРИТОГО ПРАВОСЛАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОЇ СОФІЇ-ПРЕМУДРОСТІ

Тканини у церкві — значно більше, ніж елемент композиції. Це особлива мова церкви. Саме вони стають елементом, що поєднує сюжети усередині храму. Більш того, ще у давніх етрусків було розуміння храму як шатра, яке закріпилося на довгий час. А в християнській традиції небо сприймається як те, що Бог розтягнув подібно до тканини.

Завдяки такій символічній наповненості аналіз навіть одної завіси може привести до несподіваних висновків. А наукове дослідження перетворюється на захопливий культурологічний детектив.

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ АРХАЇЧНИХ ОБРАЗІВ

Спершу про орнаменти на тканинах, адже й вони можуть містити прихований сенс. Наприклад, у храмі часто можна натрапити на зображення квітки з серцеподібними пелюстками і зеленим хрестом на них. У природі такої квітки не існує. Проте є рослина з серцеподібними пелюстками — мальва. Дослідниця вирішила довідатися, чому ця квітка така популярна у християнських зображеннях.

З’ясувалося, що мальва — архаїчна їжа народів Середземномор’я. Звідси і звичай садити мальви на могилах, адже вважалося, що мертві будуть їсти її і продовжувати жити. Таким чином, мальва була їжею, хлібом, що давав вічне життя. З приходом християнства цей образ набув нового значення. Адже Христос — хліб життя. Тому ці образи поєдналися, а щоб не було язичницького трактування, то на квітці малювали хрест.

КЛЮЧІ ДО РОЗГАДКИ РАВЕНСЬКОЇ МОЗАЇКИ

Дослідники фрески базиліки Сан-Вітале «Імператриця Феодора з почетом» не раз ставили запитання, куди прямує володарка Візантії. Одна з версій — імператриця йде на хори храму. З першого погляду, важко відповісти, чи це так, чи ні. Хто знає, що мали на увазі майстри того часу. Ця мозаїка — наче текст, написаний невідомою мовою. Ми його бачимо, але прочитати не можемо. Точніше, не могли. Бо Юлія Матвєєва таки знайшла ключі до розгадки. Ними стали завіси.

Річ у тому, що завіси — важливий смисловий елемент у храмі. Вони відділяли священний простір від мирського, недарма перед вівтарем висіли завіси (нині цю функцію виконує іконостас). Тож можна припустити, аналізує дослідниця, що імператриця прямує до вівтаря. Проте, як тоді бути із забороною для жінок перебувати там. Це спонукало авторку звернутися до тогочасних документів.

Виявляється, що вхід до вівтаря був заборонений усім мирянам, окрім імператора. У джерелі нічого не згадано про імператрицю. Однак з інших історичних праць відомо, що за рішенням Юстиніана, чоловіка Феодори, його дружина мала ті ж права, що і її імператор, тобто могла заходити до вівтаря.

Більше того, якщо прийняти саме цю версію, то оживають, повертаючи забутий сенс, й інші деталі на цій мозаїці. Зокрема, чому в руках Феодори причасна чаша (за традицією, раз на рік володар держави мав приносити її до вівтаря). Чому на першому плані картини не Феодора (!), а джерело, що нагадує фонтан. Як вважає дослідниця, це джерело — символ Христа, вічного життя. Тому Феодора йде до нього (так само як і волхви, котрі зображені на її одязі!), щоб принести дари.

Та це ще не всі секрети цієї мозаїки. Дослідниця також звертає увагу на групу людей, які зупинилися під іншою завісою, і стоять, ніби прикуті до місця. Вона згадала, що вже натрапляла на щось подібне у текстах. Справді, у Візантії існував певний ритуал для поважних гостей або заможних людей, для яких посеред зали натягували завісу, а вони мали стати під нею і не переступати далі.

Отже, саме в таких непримітних на перший погляд деталях криється розгадка мозаїки «Імператриця Феодора з почтом». Це не просто звичайний день з життя володарки Візантії, а особливий в історії церкви момент, коли дари приносила імператриця. Цікаво, що хоч ця мозаїка є всесвітньо відомою, справжній її сенс став зрозумілим тільки тепер. А підказками для цього послужили тканини. І це далеко не єдине відкриття дослідниці.

КНИГА, ЯКА ПОВЕРТАЄ СЕНСИ

Книга «Декоративні тканини у мозаїках Равенни» розповідає про ще одну мову церкви, якій раніше приділяли недостатньо уваги. Без цих знань мозаїки Равенни цікаві лише для мистецтвознавців, а для решти — це просто епізоди з життя імператорського двору, де завіси — це інтер’єр, а квітки — прикраси. Саме тому цю книгу можна назвати такою, що повертає сенси. І не тільки мозаїкам Равенни. На цьому прикладі можна простежити, як незначні деталі містять у собі неймовірну за глибиною історію. Такі книги нагадують, що наш світ сповнений безліччю знаків і сенсів, головне — вміти їх прочитати.