МЕНЮ

«Прекрасна місія в українській культурі»

Ольга ХАРЧЕНКО, «День»
5 вересня, 2019 - 18:26
Майбутні читачі «Дня вдячності» — про очікування від новинки та свій «День»

11 вересня «Дню» виповниться вже 23 роки. За цей час видання «переросло» суто газетний формат і перетворилося на справжній «холдинг інтелектуальних ініціатив» під проводом головного редактора Лариси Івшиної. І саме за це нас люблять, переконуємося під час розмови зі своїми читачами, які не лише передплачують газету, а й купують книги Бібліотеки «Дня». І понад те — вже оформили попереднє замовлення на очікуваний фоліант «День вдячності».

«УСІ КНИГИ ПРЕКРАСНІ»

Людмила ДЯКIВ, пенсіонерка, Iвано-Франківськ:

— Ми вас уже передплачуємо, мабуть, років із вісім. У нас є не всі, але дуже багато ваших книг. Першою придбали «Силу м’якого знака». А потім періодично купували, а газету передплачуємо не тільки п’ятничний номер, а й щоденну, вона нам дуже подобається. Із прочитаних книг найбільше нам припала до душі «Корона, або Спадщина Королівства Руського». Читаємо родиною, чоловік усі книги перечитав і газету читає від першої до останньої сторінки. Всі книги прекрасні. Тож ми наперед замовили і книгу «День вдячності». Між іншим, Лариса Івшина — моя землячка, я теж із Волині, із Ківерець біля Луцька. З авторів нам найбільше подобаються Ігор Сюндюков, Ігор Лосєв, Сергій Грабовський, Петро Кралюк, Валентин Торба...

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

До речі, коли я десь років п’ять тому була в санаторії, один чоловік із Хмельницької області сказав мені: «А звідки ви такі ерудовані? Ви що, десь працюєте на такій поважній роботі?» Кажу: «Ні, я вже давно пенсіонерка. Але я читаю газету «День»! Тож вашу газету я рекомендувала і для Хмельницької області.

«МЕНІ ДУЖЕ ВАЖЛИВА ВАША ІНФОРМАЦІЯ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ»

Діана КОЗЕЛКОВА, директорка туристичної фірми «Колокрай»:

— Чому я оформила на попереднє замовлення на «День вдячності»? По-перше, маю всі книги «Дня». По-друге, оскільки я займаюся туристичною діяльністю, то мені дуже важлива ваша інформація з історії України. І тим більше — про людей, які мало відомі широкому загалу, які могли щось зробити для України за кордоном... Тому що це дуже актуально. Ми з родиною передплачуємо газету вже років чотири, читаємо постійно.

«ДОВІРЯЮ «Дню», БО ВІН — «МІЙ»!

Таїсія ПУХАНОВА, пенсіонерка, Київ:

— Я знаю і читаю вашу газету ще з 1996 року! Маю всі ваші книги, крім «Апокрифів Клари Гудзик». Бо ви ж — «мої»! Я все ваше люблю і читаю. Хоча я за освітою інженер, закінчила Одеську академію холоду і жодного стосунку до гуманітаристики не маю. Але я люблю все це. Навіть Михайло Слабошпицький каже на мене: «Ви — «училка» (сміється. — Авт.). Мабуть, свого часу пішла не на той напрямок. І попередні ваші книги я замовляла заздалегідь, і «День вдячності», бо впевнена, що це буде достойна книга. Довіряю «Дню», бо він — «мій»!

«ОДИН ІЗ НАШИХ ПРІОРИТЕТІВ — ГАЗЕТА «День» І ВСЕ, ЩО ДОВКОЛА НЕЇ»

Михайло РОГОЖА, історик науки, Київ:

— Ми з сестрою системно замовляємо книги Бібліотеки «Дня». Сестра — професійний історик, а я історик науки, тож для нас це представляє тяглість та цікавість. Передплачуємо газету із самого початку. Ми — симпатики «Дня». Сестра викладає в Уманському педагогічному університеті й часто використовує матеріали газети для роботи зі студентами — в лекційному курсі й особливо на семінарських заняттях. У нас є своя система пріоритетів, і один із таких пріоритетів — газета «День» і все, що довкола неї. До речі, у вашій рубриці «Цей день в історії» часом для мене є несподіванки та відкриття.

Від «Дня вдячності» чекаємо на наступний крок у нове знання, без сумніву. Над цими книгами працює ціла плеяда авторів, зокрема Ігор Сюндюков та інші, які професійно та глибоко досліджують ці питання. Я так розумію — це не лише матеріали з архівів, а й зарубіжні та інші джерела, які дають на сьогодні максимально широке висвітлення історичних питань.

«ЦІ КНИГИ — ДЛЯ САМОРОЗВИТКУ»

Дмитро ЄЛЬЧЕНКО, заступник директора на державному підприємстві, Київ:

— Про газету «День» знаю ще, мабуть, із початку 2010-х років. Ваші книги купую регулярно, маю новинки, які видає редакція: це і «Повернення в Царгород», і публіцистичний триптих «Новітня історія для «чайників». Я цікавлюся історією, і мені подобається, як викладено зміст у ваших книгах, тому і замовляю їх. Професійно з історією я не пов’язаний, тож ці книги — для особистого саморозвитку.

«ЦЕ ПАТРІОТИЧНА І ПРАВДИВА ІНФОРМАЦІЯ»

Галина ЗАВАДСЬКА, пенсіонерка, колишня вчителька, Ковель:

— Уже, певно, років десять знаю і читаю ваші книги. Це патріотична і правдива інформація, я таким цікавлюся. Мені подобається «Україна Incognita», а найперше я прочитала «Силу м’якого знака». Маю і книгу AVE...» про Скоропадського, і дві серії публіцистики — «Бронебійна публіцистика» й «Підривна література»... Я «озброєна», бо і газету передплачую, і вирізки складаю з найцікавіших статей. Тут багато пізнавального, історичного, матеріали саме про ту епоху, з якою ж ніяк не можна було розібратися простому читачеві, бо де взяти літературу? Моє ж то все свідоме життя пройшло «під курсом ВКП(б)».

До речі, наша землячка із Канади передала у Ковель бібліотеку своїх батьків. Вони, мабуть, виїхали під час війни і хоч працювали, будували своє житло, дітей виховували, але й бібліотеку збирали. І тепер їхня дочка віддала ці книги в дарунок ковельській бібліотеці. То там теж важливі постаті: Бульба-Боровець, Докія Гуменна, Лисяк-Рудницький... Коротше кажучи, тепер я цікавлюся лише документалістикою. А оскільки над авторами в діаспорі не тяжіло жодне цензурне око, крім совісті, то навіть якщо вони й по-різному оцінювали якусь подію, але ти розумієш, що це позиція людини, а не брехливе висвітлення.

«ГІДНО ПРЕДСТАВЛЯЄМО ІМ’Я УКРАЇНИ У СВІТІ»

Ганна ВЕЛИЧКО, судова перекладачка в Чеській Республіці та голова громадської організації Ukrajinsky memorial z.s.:

— Замовлення «Дня вдячності» та інших книг я зробила для себе та української громади в чеському місті Пардубице. Ваші книги дня нас — це ковток добірного українського слова, яке наша новостворена громадська організація «Український меморіал» намагається зберегти на чужині. Мені подобається і незаангажованість громадянської позиції у вашій газеті, бо для мене «День» — це основний інформатор про події в Україні. І останнє — мені та членам нашої громади імпонує ваш погляд на нелегку історію українського державотворення. Тому ми дуже дякуємо вам за вашу неоціненну працю і за те, що ви «не втрачаєте свого обличчя» в наш складний час інформаційних війн.

Любов до видань газети «День» почалася в мене з моменту придбання випуску «Маршруту №1» про Полтаву (я сама полтавка!), а незабаром ще одного дорогоцінного екземпляра — книги «Сила м’якого знака», яку я придбала на празькій книжковій виставці 2015 року. Дала почитати її нашій громаді — і це викликало цікаву дискусію. Цієї весни моя бібліотека поповнилася книгою «AVE...» і прекрасними однойменними парфумами. А зараз я та мої друзі з нетерпінням чекаємо на книги з останнього замовлення, які мають надійти восени. Англійське подарункове видання ваших книг я замовила на прохання чоловіка — він працює в міжнародній компанії з англомовними колегами, щоби популяризувати нашу країну серед них. На мою думку, таким чином і ви, і ми робимо для України одну справу — гідно представляємо її ім’я у світі й повертаємо їй те, що було привласнено або спаплюжено сусідами чи ворогами.

Хай Бог береже Україну і дає нам усім терпіння й наснаги на добрі справи! Велике вітання і подяка всій редакції «Дня» та особисто пані Ларисі Івшиній за вашу прекрасну місію в українській культурі.

«МИ КАЖЕМО «ДЯКУЮ» — І ВІД ЦЬОГО САМІ НАПОВНЮЄМОСЯ»

Олена МАЛАНIЙ, доцентка кафедри української літератури СНУ імені Лесі Українки:

— День Подяки. Вдячності. Комусь і за щось. Або за когось. Це найпростіша молитва, з якою ми щовечора звертаємося до Всевишнього: «Дякую, Господи, за день...» Це молитва щира, бо вона не націлена на прохання «дати», навпаки — подяка за те, що отримав. І, зачасти, це подяка за любов, дружбу, підтримку, допомогу. До речі, «подяка» латиною — eucharistia — Євхаристія, або Святе Причастя.

Ми щодня промовляємо це, на перший погляд, звичне слово, навіть не задумуючись про його внутрішню силу і сакральну сутність. Інколи просто «дякую» додає іншій людині позитиву, енергії, відчуття потрібності. «Gratias tibi valde» — «щиро дякую», — казали латиняни. Ми кажемо «дякую» батькам, що привели нас у цей світ. Ми кажемо «дякую» коханим, друзям, колегам, пересічним, випадковим людям — просто тому, що вони є! — і від цього самі наповнюємося. Головне, аби щиро, аби не награно, не фальшиво. Бо тоді воно втрачає сенс. І силу.

Нагадаємо, передзамовлення на книжкову новинку «Дня» діє до 15 вересня. Потрібно лише звернутись до нашого відділу реалізації:

• за телефоном: (044) 303-96-23;

• або електронною адресою: amir@day.kiev.ua;

або оформити замовлення в магазині на сайті «Дня» за посиланням;

• або прийти безпосередньо в редакцію за адресою: проспект Перемоги, 121Д, кабінет 4.5.