Потрібен кисень, а не тести

У розпал епідемії уряд планує нарощувати масштаби експрес-тестування

Викладачка із Житомира Ольга Грабар так і не дочекалася кисню, перебуваючи у реанімації міської лікарні №1. 15 листопада на своїй сторінці у «Фейсбуці» жінка звернулася до міського голови Сергія Сухомлина з проханням негайно забезпечити реанімаційне відділення кисневими концентраторами, бо їх не вистачає на всіх пацієнтів, подачу кисню вимикали вісім разів за добу, а лікарі не знають, що робити. Цей пост став останнім. Через день молода викладачка померла.

Міський голова Житомира 17 листопада прокоментував у соцмережах, що у лікарні №2 встановили кріоциліндр (місту його безкоштовно надала німецька компанія), а в лікарні №1 установка такого обладнання ще тільки планується. Поки що у цій лікарні усунули «технічні моменти». «Сподіваюся, вони не повторяться, — додав Сухомлин. — Кисень у лікарні №1 є. Станом на зараз — запасу на шість днів».

А що далі? Попри те, що більшість громадян переносить ковід у легкій формі, щодня у нас зростає кількість нових випадків захворювань і число госпіталізацій (станом на 18 листопада COVID-19 виявили у 12 496 осіб, госпіталізували 1668). Відповідно — медичні заклади, котрі визнані опорними для лікування пацієнтів з коронавірусом, повинні мати і ліки, і необхідне обладнання, і захищений персонал. Інакше який сенс потрапляти в лікарню, якщо там людині не можуть надати кваліфіковану допомогу, що, власне, зараз, і відбувається.

Лікарням критично бракує кисневих концентраторів. Якщо волонтери почали закуповувати їх ще з літа, розуміючи, що саме це потреба номер один для коронавірусних пацієнтів, то у Мінздоров’я лише у вересні вирішили зібрати дані з регіонів, а скільки ж треба концентраторів лікарням. У жовтні Кабмін виділив субвенцію у розмірі понад 570 млн грн на забезпечення лікарень киснем. На засіданні 11 листопада уряд вирішив виділити ще 895,578 млн грн на забезпечення киснем ліжок. За планами МОЗ, 80% усіх ковідних ліжок повинні бути забезпечені киснем. Та оскільки державні закупівлі тільки на старті, регіони звітують про цифри на рівні 40-60%.

Замість того, щоб вирішувати цю проблему, уряд пропонує заходи заради заходів. Так, днями міністр Кабміну Олег Немчинов заявив, що в Україні таки проведуть масове тестування у червоних зонах — за допомогою ескпрес-тестів, ефективність та доцільність яких викликає сумніви в експертів та медиків. Нагадаємо, на їхню закупівлю уряд виділив додатково 1 млрд грн. За ці кошти можна було б придбати 25 тисяч концентраторів (зараз п’ятилітрові кисневі концентратори коштують у межах 30-40 тисяч гривень, це дані БФ «Свої»).  І чи є сенс у масштабному тестуванні населення у розпал епідемії, коли лікарні перевантажені, контактних осіб ніхто не відстежує, але будемо знати цифри про кількість інфікованих, і чи буде це точна статистика — теж є сумніви.

«По-перше, масове тестування разом з відстежуванням контактів ефективне на ранніх етапах розвитку епідемії, коли є можливість охопити значну кількість контактних осіб, — коментує кандидат фізико-математичних наук, член Робочої групи з математичного моделювання проблем, пов’язаних з епідемією коронавірусу SARS-CoV-2 в Україні Ігор ІВАНОВ, котрий уже понад пів року аналізує коронавірусну статистику. — Але ситуація у червоних зонах така, що масове тестування там зможе дати, ймовірно, лише обмежений ефект. По-друге, як відомо зі статистики, у низці регіонів сформувались суттєві черги з необроблених ПЛР-зразків. Дивно говорити про масове тестування в умовах, коли не виконується (або виконується з великими затримками) тестування для пацієнтів з клінічними проявами хвороби. Це імітація бурхливої активності, на мій погляд. Цим раніше треба було займатись. А зараз на часі інші проблеми: обладнання клінік та запровадження розумних обмежень».