На руїнах храму XII століття
У Луцьку хочуть правити богослужіння
Минулої неділі на руїнах православного храму святого Івана Богослова на території Луцького замку відслужив літургію предстоятель Волинської єпархії УПЦ КП митрополит Луцький і Волинський Михаїл. «Не була ця кафедра ні російською, ні уніатською. Вона історично закладалась як православна кафедра православного міста православної єпархії. Я оголошую цей храм відновленою волинською кафедрою — першим кафедральним собором, у якому регулярно здійснюватимуться богослужіння. Браття Хрестовоздвиженського монастиря мають благословення правити тут службу Божу», — наголосив очільник Волинської єпархії УПЦ КП. За його словами, громада й вирішуватиме питання про відбудову древньої церкви.
Нині від храму Івана Богослова залишилися тільки відкриті археологами на кількаметровій глибині залишки фундаментів. Проте збереглася благодать святого місця, що її світські люди називають аурою. Місце розкопок, аби зберегти ці безцінні залишки, накрите своєрідним шатром, раніше тут бували тільки екскурсанти. Цей храм — перша християнська культова споруда древнього Лучеська, побудована ще за домонгольських часів. Тут поховані і будівничий Луцького замку князь Любарт, котрий у християнстві мав ім’я Дмитро, і князь Свидригайло, хрещений Левом, та інші руські князі, ревнителі православної віри. Споруджений храм у 1175 — 1180 рр., ще за часів правління князя Ярослава Ізяславича. На теренах Стародавньої Русі є лише кілька аналогів луцького храму Івана Богослова, що є проявом самобутності Волинської архітектурної школи.
Перше богослужіння на руїнах храму після трьох з половиною століть після його знищення відбулося в листопаді 2013 року. Правили службу священики Волинської єпархії УПЦ, які мали про це договір з дирекцією історико-культурного заповідника «Старий Луцьк». В наступні роки тут служили (у великі свята) як представники УПЦ, так і УПЦ КП. І ось тепер така заява...
Директор заповідника «Старий Луцьк» Павло Рудецький, який нині перебуває у відпустці, прокоментував, що наразі немає дозволу на те, щоб богослужіння на руїнах пам’ятки археології XII століття відбувалися постійно, звершувалися часто. Тим більше, не може бути мови про відбудову такої пам’ятки рішенням громади.
