«Доброчесний» міністр та учений

Суд заборонив шукати плагіат у наукових роботах Сергія Шкарлета

В Окружному адміністративному суді Києва встановили, що комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) незаконно виявив плагіат у роботах міністра освіти та науки Сергія Шкарлета. Про це міністр повідомив у своєму Telegram-каналі. Наразі рішення суду не опубліковане, але в НАЗЯВО готові його оскаржувати в апеляційному суді.

Нагадаємо, уся історія із відбором та призначенням на посаду міністра Сергія Шкарлета супроводжувалися плагіатними скандалами. Наукова спільнота звинувачувала керівника МОН в академічній недоброчесності, і небезпідставно — наводячи факти, аргументи та публікуючи інформацію у відкритому доступі. Про це зазначали навіть закордонні інституції, зокрема, представники ініціативи False-Science виявили численні запозичення та перефразування у статі міністра «Теоретичні основи формування економічної безпеки підприємств».

У НАЗЯВО теж підтвердили факти плагіату. Так, у рішенні комітету з питань етики агентства йдеться, що у чотирьох публікаціях Шкарлета було виявлено «наявність текстових запозичень без посилання на джерело» та що відповідно до закону «Про освіту» вони визначаються як академічний плагіат. У порівняльній таблиці комітет наводив щонайменше шість зразків плагіату в роботах Шкарлета та їхнє порівняння з роботами інших авторів.

У відповідь на ці звинувачення Сергій Шкарлет подав позов на агентство. Він просив ОАСК визнати протиправними дії НАЗЯВО щодо встановлення плагіату у його роботах, що, зрештою, і підтримав суд. «Як і обіцяв, у судовому порядку я захистив своє ім’я як науковця, який ніколи не заи?мався плагіатом», — написав Шкарлет.

Фактично суд визнав, що НАЗЯВО не мало права перевіряти роботи міністра, але самих фактів запозичень та копіпасту ОАСК не заперечив. Утім, науковці обурені таким рішенням суду, адже це ще один сигнал, що влада усяліко потуратиме нечесним ученим, чиновникам та й будь-кому, хто за гроші, за зв’язки чи домовленості отримає наукові ступені, звання, посади... Обман та зловживання стають нормою у науковому середовищі — і це насторожує експертів чи не найбільше.

Член-кореспондентка НАМН, доктор медичних наук Світлана АРБУЗОВА зазначила «Дню», що нечесний міністр — це профнепридатність: «Міністр, у статтях якого доведено академічний плагіат, а в докторській якого фраза з переписаної російської дисертації «точечные инновации» перетворилася в «акопунктурні інновації», продовжує стверджувати, що він чесна людина. Вчені добре розуміють, що зупинити деградацію науки в країні неможливо, якщо імітація наукової діяльності заохочується ключовим міністерством. Якщо Міністерство освіти і науки очолює людина, для якої брехня є нормою, ані освіта, ані наука в такому суспільстві існувати не може. Ми зганьбилися на весь світ із міністром-плагіатором, щоб не вирішив наш «найсправедливіший суд» з приводу Шкарлета, рот правді не закриють. Шкарлет — плагіатор, брехун, невіглас, людина без совісті і честі».

На думку незалежної експертки з питань освіти Олени ПАНИЧ, ця справа підважує  повноваження комітету з етики НАЗЯВО з приводу права визначати плагіат. «Це виглядає як адресна спроба міністра побороти НАЗЯВО, — каже вона. — Наразі це агентство є єдиним органом, який має такі повноваження в силу закону про вищу освіту. І з позицій здорового глузду воно мусить їх мати, тому що інших органів немає. Нам критично необхідно мати уповноважену організацію, яка зможе робити офіційні висновки щодо наявності академічного плагіату, а також щодо інших порушень академічної доброчесності. НАЗЯВО сьогодні є уособленням професійної академічної спільноти. Воно об’єднує викладачів з усієї України, залучає до своєї роботи експертів, зокрема й міжнародних. Це фактично орган професійного саморегулювання науково-педагогічних працівників. Комітет з питань етики утворюється у складі НАЗЯВО відповідно до статті Закону «Про вищу освіту». Оскільки плагіат — це порушення академічної доброчесності і є етичною проблемою, цілком логічно, що саме цей комітет повинен формувати висновки щодо плагіату. Якщо не НАЗЯВО — то хто? На мій погляд, таке рішення суду виглядає абсурдним. Сподіваюсь, воно буде оскаржене, і рано чи пізно суд прийме більш адекватне рішення відповідно до закону. Я впевнена, що освітня та академічна спільнота не повинна цього залишати без уваги, тому що норми про академічну доброчесність були закріплені в законодавстві про освіту саме через те, що плагіат став надто масовим явищем, і він фактично руйнує нашу освіту».

«Доброчесний» міністр та учений

«Доброчесний» міністр та учений

Суд заборонив шукати плагіат у наукових роботах Сергія Шкарлета

В Окружному адміністративному суді Києва встановили, що комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) незаконно виявив плагіат у роботах міністра освіти та науки Сергія Шкарлета. Про це міністр повідомив у своєму Telegram-каналі. Наразі рішення суду не опубліковане, але в НАЗЯВО готові його оскаржувати в апеляційному суді.

Нагадаємо, уся історія із відбором та призначенням на посаду міністра Сергія Шкарлета супроводжувалися плагіатними скандалами. Наукова спільнота звинувачувала керівника МОН в академічній недоброчесності, і небезпідставно — наводячи факти, аргументи та публікуючи інформацію у відкритому доступі. Про це зазначали навіть закордонні інституції, зокрема, представники ініціативи False-Science виявили численні запозичення та перефразування у статі міністра «Теоретичні основи формування економічної безпеки підприємств».

У НАЗЯВО теж підтвердили факти плагіату. Так, у рішенні комітету з питань етики агентства йдеться, що у чотирьох публікаціях Шкарлета було виявлено «наявність текстових запозичень без посилання на джерело» та що відповідно до закону «Про освіту» вони визначаються як академічний плагіат. У порівняльній таблиці комітет наводив щонайменше шість зразків плагіату в роботах Шкарлета та їхнє порівняння з роботами інших авторів.

У відповідь на ці звинувачення Сергій Шкарлет подав позов на агентство. Він просив ОАСК визнати протиправними дії НАЗЯВО щодо встановлення плагіату у його роботах, що, зрештою, і підтримав суд. «Як і обіцяв, у судовому порядку я захистив своє ім’я як науковця, який ніколи не заи?мався плагіатом», — написав Шкарлет.

Фактично суд визнав, що НАЗЯВО не мало права перевіряти роботи міністра, але самих фактів запозичень та копіпасту ОАСК не заперечив. Утім, науковці обурені таким рішенням суду, адже це ще один сигнал, що влада усяліко потуратиме нечесним ученим, чиновникам та й будь-кому, хто за гроші, за зв’язки чи домовленості отримає наукові ступені, звання, посади... Обман та зловживання стають нормою у науковому середовищі — і це насторожує експертів чи не найбільше.

Член-кореспондентка НАМН, доктор медичних наук Світлана АРБУЗОВА зазначила «Дню», що нечесний міністр — це профнепридатність: «Міністр, у статтях якого доведено академічний плагіат, а в докторській якого фраза з переписаної російської дисертації «точечные инновации» перетворилася в «акопунктурні інновації», продовжує стверджувати, що він чесна людина. Вчені добре розуміють, що зупинити деградацію науки в країні неможливо, якщо імітація наукової діяльності заохочується ключовим міністерством. Якщо Міністерство освіти і науки очолює людина, для якої брехня є нормою, ані освіта, ані наука в такому суспільстві існувати не може. Ми зганьбилися на весь світ із міністром-плагіатором, щоб не вирішив наш «найсправедливіший суд» з приводу Шкарлета, рот правді не закриють. Шкарлет — плагіатор, брехун, невіглас, людина без совісті і честі».

На думку незалежної експертки з питань освіти Олени ПАНИЧ, ця справа підважує  повноваження комітету з етики НАЗЯВО з приводу права визначати плагіат. «Це виглядає як адресна спроба міністра побороти НАЗЯВО, — каже вона. — Наразі це агентство є єдиним органом, який має такі повноваження в силу закону про вищу освіту. І з позицій здорового глузду воно мусить їх мати, тому що інших органів немає. Нам критично необхідно мати уповноважену організацію, яка зможе робити офіційні висновки щодо наявності академічного плагіату, а також щодо інших порушень академічної доброчесності. НАЗЯВО сьогодні є уособленням професійної академічної спільноти. Воно об’єднує викладачів з усієї України, залучає до своєї роботи експертів, зокрема й міжнародних. Це фактично орган професійного саморегулювання науково-педагогічних працівників. Комітет з питань етики утворюється у складі НАЗЯВО відповідно до статті Закону «Про вищу освіту». Оскільки плагіат — це порушення академічної доброчесності і є етичною проблемою, цілком логічно, що саме цей комітет повинен формувати висновки щодо плагіату. Якщо не НАЗЯВО — то хто? На мій погляд, таке рішення суду виглядає абсурдним. Сподіваюсь, воно буде оскаржене, і рано чи пізно суд прийме більш адекватне рішення відповідно до закону. Я впевнена, що освітня та академічна спільнота не повинна цього залишати без уваги, тому що норми про академічну доброчесність були закріплені в законодавстві про освіту саме через те, що плагіат став надто масовим явищем, і він фактично руйнує нашу освіту».