МЕНЮ

Чи вистоїть «Самсон» на Подолі?

Інна ЛИХОВИД, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
28 липня, 2020 - 18:42
Реставрувати історичний фонтан береться фірма, котра фігурує у кримінальних справах, а проєкт не має наукових обґрунтувань

Контрактова площа живе ніби у двох світах. Одна її частина — причепурена, вигладжена, підсвічена... А інша — історично вагома та найбільш цінна — поступово ховається за зеленим парканом та будівельним риштуванням. Саме так зараз у сховку перебуває найбільша рана Подолу — Гостинний двір, котрий вже роками чекає на реставрацію. Поруч із ним нещодавно за обмежувальну огорожу міська влада сховала фонтан «Самсона». На пам’ятку чекає масштабна реставрація. Безумовно, це плюс. Та в історії з реставрацією фонтану, котра тільки почалася, одразу виникли побоювання громади, чи не нашкодить це пам’ятці.

Передусім викликає питання кошторис, озвучений комунальним об’єднанням «Київзеленбуд» як замовником робіт. На оновлення фонтану знадобиться 2,4 мільйони гривень. На інформаційному щиті біля альтанки ідеться, що спочатку будуть проведені роботи з демонтажу покриття та булижного каміння, далі — влаштування мозаїкових бруківок, відновлення архітектурних деталей та обв’язка обладнання фонтану. Після відновлення кольорова гама фасаду фонтану дещо зміниться: опори будуть бежевими, стіни — бірюзовими чи яскраво-блакитними, купол — зеленим, а фігура апостола на ньому — золотою. Такий підхід викликав в експертної спільноти не менше запитань, ніж цінова політика реставраційного проєкту.

РЕСТАВРАЦІЯ — НА ЧАСІ, АЛЕ НА ПІДСТАВІ ЧОГО?

Зважаючи на те, що востаннє з фонтаном працювали реставратори майже 40 років тому, відновлювальні роботи, ясна річ, потрібні. Нагадаємо, сучасний «Самсон» — це копія фонтану ХVІІІ століття. У 1749 році його спорудили за проєктом архітектора Івана Григоровича-Барського. Фонтан із ротондою отримав назву «Феліціал». Був зведений у формі арки з подвійними колонами та фігурою святого Андрія Первозваного на куполі. Всередині павільйону знаходилась дерев’яна скульптура ангела з чашею, з якої лилась вода.

На початку ХІХ століття скульптуру ангела замінила композиція «Самсон, що роздирає пащу лева». Пожежа 1811 року знищила павільйон, та й частину пам’яток Подолу. Далі фонтан теж пережив непрості часи: під час Першої світової війни його скульптури сховали у міський музей старожитностей та мистецтва, а у 1930-х роках фонтан знесли взагалі через загрозу поширення інфекцій.

Фактично з нуля фонтан відтворили аж у 1982 році, приурочили це до 1500-річчя Києва. «Самсон» відновлювали архітектор-реставратор Валентина Шевченко спільно з архітектором Юрієм Лосицьким, для цього вивчали архівні документи, щоб наблизити фонтан до його первинного вигляду.

Та за яким саме проєктом — Григоровича-Барського чи радянських часів, будуть реставрувати фонтан зараз, важко з’ясувати. Києвознавиця Владислава ОСЬМАК розпитувала у соцмережах колег, чи не траплялося наукових обґрунтувань, то яким же має бути насправді «Самсон», оскільки на фото й малюнках ХІХ століття він переважно білий, без тонування деталей, але є зображення (чорнобілі або сепія), де фонтан нібито кольоровий, зауважує вона.

КОЛЬОРОВИЙ ДИСОНАНС

Своє слово тут мали б сказати архітектори. Юрій Лосицький дещо пояснив виданню «Хмарочос». За його словами, проєкт у 1982 році робили поспіхом, щоб встигнути до Олімпійських ігор 1980 року, тож реалізували не все, що запланували. Зокрема, альтанку побілили замість того, щоб пофарбувати.

У департаменті охорони культурної спадщини  КМДА додали, що реставрація буде за проєктом Шевченко та Лосицького на місці автентичного фундаменту. Проєкт базується на наукових дослідженнях, іконографічних матеріалах та світлинах XIX століття.

«ЗМІ цитували автора реконструкції та реставрації, що він посилається на фото, та це дуже дивно,                — вважає Владислава Осьмак, наголошуючи, що це суто її позиція. Хоча дуже слушна. — Де наукові обґрунтування, якщо вони існують, оригінальні креслення? Треба шукати відповіді на ці питання. Якщо відбувається реставрація відновленого у 1982 році фонтану, який відновили білим, то він білим і має залишатися. Так, як сталося з Гостинним двором, який побудували наново за проєктом ХІХ століття, який тоді не був втілений, а у 1980-х роках ХХ століття його побудували таким, яким він запланований, але ніким не був побудований. Тобто тут та сама методологія підходу до реставраційних процесів».

На думку пані Владислави, кольорове фарбування (у достатньо інтенсивний блакитний та бежевий) зробить фонтан ближчим до стилістики Михайлівського Золотоверхого собору у верхньому місті, ніж до білостінних барокових церков, які знаходяться поблизу на Подолі. «Його фактично виривають із візуального контексту, — доповнює києвознавиця. — Можливо, це мої смаки. Бо дійсно, якщо придивлятися до фотографій ХІХ століття, на деяких із них фонтан виглядає так, ніби він розфарбований та різнокольоровий. Але знову ж таки, це тягне за собою наступне запитання — методологічне».

«У проєкті є ще пункт про фарбування фігури апостола, який стоїть на куполі, у золотий колір, а не позолоту, це умовно кажучи, бронзянка. Це несмак, який панує, на жаль, в Україні. Замість якісного догляду і виділення коштів на збільшення штату інспекторів у департаменті охорони культурної спадщини, де їх лише двоє, замість коштів на промоцію правильного поводження з пам’ятками, на що витрачається бюджет? На імітацію. І це все робиться на фоні жахливого Гостинного двору», — резюмує Владислава Осьмак.

ЗА ВИКОНАВЦЕМ РЕСТАВРАЦІЇ ВЖЕ СТЕЖИТЬ ПРОКУРАТУРА

Питання ще й до того, хто саме буде виконувати реставраційні роботи. На сайті Prozorro ідеться, що «Київзеленбуд» визначив переможцем тендеру ТОВ «Ж.О.К.». Товариство має впоратися із завданням до кінця цього року. Але ніякого стосунку до реставрації компанія немає, навпаки — її репутація мала б викликати сумніви у комунального об’єднання.

За даними ресурсу Opendatabot.ua, статутний капітал компанії становить усього п’ять тисяч гривень, а станом на 1 червня цього року у товариства накопичився податковий борг на майже 14 мільйонів гривень. Основний вид діяльності товариства — будівництво житлових та нежитлових будівель. Хоча реставрація — дуже відповідальна справа, цим мають займатися винятково фахівці.

І на додачу, ТОВ «Ж.О.К.» зараз фігурує у кількох судових справах через адміністративні, господарські та кримінальні порушення. Один зі спорів стосується незаконного будівництва автозаправки та самовільного захоплення земельної ділянки під неї. Цю справу вивчає Києво-Святошинська місцева прокуратура у рамках відкритого кримінального провадження. У судових ухвалах також згадується, що ТОВ «Ж.О.К.» неодноразово штрафувала Державна архітектурно-будівельна інспекція за порушення містобудівного законодавства.

Дивний вибір комунального підприємства, ще й для такого проєкту, як відновлення історичного об’єкту.

«ТАКЕ ВІДЧУТТЯ, ЩО ВЛАДІ ТРЕБА ШВИДКО ДОВЕСТИ ПАМ’ЯТКУ ДО РЕМОНТУ»

Між тим, у 2018 році місто теж планувало оновити «Самсона». Скульпторка Ганна КИСЕЛЬОВА разом з києвознавцем Олександром Ройтманом із 2015 року опікуються фонтаном, так би мовити, на громадських засадах. Час від часу миють його від фарб та лагодять після пошкоджень, нанесених вандалами. Два роки тому активісти так само перейнялися проблемою відновлення фонтану та дивувалися із кошторису «Київзеленбуду».

«Ми не раз з командою займалися реставрацією Самсона, знаємо цей об’єкт добре, — розповіла «Дню» Ганна. — Восени 2018 році «Київзеленбуд» нарешті звернув на нього увагу і заявив суму на реставрацію фонтану, завищену в 10 разів — 2,5 мільйони гривень. Тоді ми здивувалися і порахували самі, що реально потрібно для реставрації фонтану, вийшло 250 тисяч гривень. Але в «Київзеленбуді» захотіли — поміняти бруківку, встановити інформаційний щит, пофарбувати синім і позолотити елементи. Все це — зайві роботи для того, щоб показати: гроші витрачені для того і цього. Кому це потрібно? «Самсону»? Нам — глядачам? Ні — це потрібно тим, хто керує потоком грошей. До речі, за це рік «Самсон», який всі інші роки нашими силами якось тримався, став раптом дуже швидко занепадати. Були зруйновані лапи лева, ротонда розмальована, статуя облита фарбою, у чаші                — сміття. Таке відчуття, що владі було потрібно швидко довести пам’ятку до занепаду, а значить               — капремонту. Капремонт — це напрямок потоку грошей. Статуєю прикрилися, щоб цього потоку черпнуть по-жадібному».

Звісно, пам’яткам потрібен догляд. Але що чекає «Самсона» на Подолі? Історії незавершеного ремонту, яких по Києву десятки, на жаль, додають свою ложку дьогтю у будь-які хороші наміри.

Лишаються сподівання на щасливий випадок. Недарма ж Самсон, як біблійний герой, мав напрочуд дивну силу, міг голими руками розкрити пащу лева. Та й фонтан на Подолі обріс легендами та міфами, часом до небезпечного — вип’єш води від Самсона, будеш жити завжди в Києві. Зараз місту бракує свого Самсона, котрий би зміг врятувати від занепаду та несмаку.