«Закон Дерипаски»...

Як спосіб відродження тоталітарної цензури

Російський олігарх Олег Дерипаска виступив з доленосною пропозицією — запровадити кримінальну відповідальність щодо тих, хто провокує введення санкцій проти Росії та російських громадян. У мільярдера тут своє, наболіле, оскільки він сам перебуває під американськими санкціями. Олег Володимирович написав у своєму твітері: «Якщо замислитися уважніше, то санкції — це знаряддя справжнісінької сучасної гібридної війни. Що нічим, до речі, не краще, ніж ті ж бомбардування наших міст або пряма атака на наші прикордонні рубежі. Навіть, напевно, завдають більшої шкоди для мирного населення.

І дії тих громадян, які прямо або побічно ці санкції проти російських фізичних або юридичних осіб провокують, напевно, цілком логічно кваліфікувати як зраду Батьківщині, з відповідними кримінальними наслідками.

До речі, давно вже необхідно виправити КК РФ у цій частині.

«Що ж, кожен має право писати у твітері все, що забажає. Але Дерипаска — не якесь там «мирне населення», а доларовий мільярдер, і від Кремля він стоїть зовсім не далеко. І аби що публічно говорити й писати не буде. Він або попередньо погоджує свою ініціативу з Кремлем, або буде впевнений, що в Кремлі її схвалять і підтримають.

Першим відреагував на пропозицію Дерипаски опозиціонер Олексій Навальний, який поцікавився, зраду якій Батьківщині має на увазі Олег Володимирович, у якого крім громадянства Росії є ще громадянство Кіпру. Ну, а потім і прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков не забув заявити, що пропозиція Дерипаски законодавчо прирівняти провокування антиросійських санкцій до державної зради актуальна й заслуговує на увагу, але поки в Кремлі конкретної позиції з цього питання не розробили. Прес-секретар нагадав, що право законодавчої ініціативи належить президенту і депутатам Державної думи. Однак тут-таки поспішив заспокоїти мільярдера: «Я думаю, практично всі вони про цю ініціативу чують. Подивимося, чи призведе це до формулювання якогось документа, зараз я не можу сказати щось про конкретну позицію». При цьому Пєсков обмовився, що від президента Путіна подібна ініціатива поки не надходила. Це можна зрозуміти й так, що в разі чого Володимир Володимирович пропозицію Дерипаски без зволікання здійснить.

Активність олігарха, ймовірно, пов’язана з тим, що 17 грудня агентство Bloomberg повідомило, що уряд США отримав від європейських чиновників дані про те, що він нібито зберіг значний вплив на керівництво En + Group і РУСАЛ, продовжує безпосередню участь в управлінні РУСАЛ і впливає на його менеджмент, хоча робити цього не має права відповідно до угоди, укладеної ще  2018 року. Відповідно до цієї угоди в обмін на зняття американських санкцій Дерипаска став міноритарним акціонером цих компаній, що, якщо вірити Forbes, зменшило його статки на цілих 500 млн доларів. Але насправді, якщо вірити нещодавнім повідомленням, фактичний контроль над En + Group і РУСАЛ він зберіг, цілком ймовірно, продавши частину акцій підставним особам. Стверджується, що Олег Володимирович нібито давав топ-менеджерам РУСАЛ та його холдингової компанії En + Group вказівки, щоб ті намагалися переконати уряди західних країн і міжнародні організації протистояти зростанню постачання алюмінію з Китаю. Також, за даними чиновників Євросоюзу, Дерипаска використовував ресурси зазначених компаній для підтримки своїх особистих ділових інтересів і політичного порядку Кремля в усьому світі. Усе це дуже схоже на правду. І тут інтерес Дерипаски цілком зрозумілий. Йому дуже б хотілося дізнатися, хто злив відповідну інформацію європейцям, щоб потім покарати гада і вліпити йому термін на повну котушку. У En + і РУСАЛ усі ці інсинуації і домисли, звісно, категорично заперечують і наполягають, що Дерипаска як ніколи далекий від управління цими компаніями.

Але дуже може бути, що в цьому випадку Дерипаска виражає не лише власне побажання, а й заповітну мрію головного мешканця Кремля. Можливо, пропозиція Дерипаски — це спосіб прощупати реакцію громадської думки, як у Росії, так і за її межами. Адже реалізація пропозиції олігарха, крім помсти його справжнім і уявним недругам, може повернути всю ситуацію зі свободою слова в Росії до радянських доперебудовних часів. Якщо у КК РФ з’явиться відповідна стаття, що карає, припустимо, терміном ув’язнення від 3 до 5 років або багатомільйонними штрафами за «провокування іноземних санкцій проти російських громадян і компаній», то писати про що завгодно, що стосується російської сучасності, стане абсолютно неможливо. Припустимо, напише який-небудь російський журналіст про корупцію якогось чиновника обласної ланки. Російське правосуддя на ці публікації звертає увагу лише тоді, коли публікація є замовною з боку начальства різного рівня, аж до кремлівського, і спрямована на показовий арешт і процес над цим чиновником. Так от, якщо російське правосуддя ніяк на публікацію не відреагувало і чиновник спокійно сидить на своєму місці, а кілька місяців по тому або навіть через пару років якась одна країна, наприклад, Маврикій, запроваджує проти цього чиновника санкції, зокрема заморожуючи його активи на острові (хоча їх там зроду не було), то автор (чи автори) критичних публікацій про цього чиновника одразу стають об’єктом чинності пропонованого Дерипаскою закону. І точно так само не можна буде повідомляти факти, що так чи інакше компрометують будь-яких представників російської влади, зокрема, зрозуміло, силові структури, оскільки з часом ці публікації можуть спровокувати зарубіжні санкції проти них.

Але санкціям можуть піддаватися також компанії, державні й приватні. Якраз Мінторг США тільки-но запровадив торгові обмеження проти 45 російських компаній і організацій, інкримінуючи їм співпрацю з ВПК Росії та Китаю. Виходить, про військове співробітництво тих чи інших організацій або компаній теж не можна писати, оскільки рано чи пізно вони потраплять під санкції. Але в принципі, якщо розуміти пропонований «закон Дерипаски» максимально широко (а в разі його ухвалення владою саме так його і застосовуватимуть), неприпустимими стануть критичні, та й інші публікації про будь-яких громадян Росії, що здійснювалися без санкції Російської держави, оскільки вони можуть спровокувати санкції проти того чи іншого росіянина. У разі ухвалення відповідного закону Кремль отримає китайський ідеал, якого прагне, коли будь-які критичні публікації з’являються лише з санкції влади, та й усі інші публікації теж суворо контролюються владою. Заразом і зарубіжних журналістів і блогерів можна буде таким законом приструнити, щоб не сунули свого носа, куди не слід. Біда лише в тому, що для такого тоталітарного ідеалу потрібен ще й свій повністю ізольований від зовнішнього світу інтернет, як у Китаї, а створити такий інтернет у Росії через низку технічних і соціальних проблем поки не виходить.

«Закон Дерипаски»...

«Закон Дерипаски»...

Як спосіб відродження тоталітарної цензури

Російський олігарх Олег Дерипаска виступив з доленосною пропозицією — запровадити кримінальну відповідальність щодо тих, хто провокує введення санкцій проти Росії та російських громадян. У мільярдера тут своє, наболіле, оскільки він сам перебуває під американськими санкціями. Олег Володимирович написав у своєму твітері: «Якщо замислитися уважніше, то санкції — це знаряддя справжнісінької сучасної гібридної війни. Що нічим, до речі, не краще, ніж ті ж бомбардування наших міст або пряма атака на наші прикордонні рубежі. Навіть, напевно, завдають більшої шкоди для мирного населення.

І дії тих громадян, які прямо або побічно ці санкції проти російських фізичних або юридичних осіб провокують, напевно, цілком логічно кваліфікувати як зраду Батьківщині, з відповідними кримінальними наслідками.

До речі, давно вже необхідно виправити КК РФ у цій частині.

«Що ж, кожен має право писати у твітері все, що забажає. Але Дерипаска — не якесь там «мирне населення», а доларовий мільярдер, і від Кремля він стоїть зовсім не далеко. І аби що публічно говорити й писати не буде. Він або попередньо погоджує свою ініціативу з Кремлем, або буде впевнений, що в Кремлі її схвалять і підтримають.

Першим відреагував на пропозицію Дерипаски опозиціонер Олексій Навальний, який поцікавився, зраду якій Батьківщині має на увазі Олег Володимирович, у якого крім громадянства Росії є ще громадянство Кіпру. Ну, а потім і прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков не забув заявити, що пропозиція Дерипаски законодавчо прирівняти провокування антиросійських санкцій до державної зради актуальна й заслуговує на увагу, але поки в Кремлі конкретної позиції з цього питання не розробили. Прес-секретар нагадав, що право законодавчої ініціативи належить президенту і депутатам Державної думи. Однак тут-таки поспішив заспокоїти мільярдера: «Я думаю, практично всі вони про цю ініціативу чують. Подивимося, чи призведе це до формулювання якогось документа, зараз я не можу сказати щось про конкретну позицію». При цьому Пєсков обмовився, що від президента Путіна подібна ініціатива поки не надходила. Це можна зрозуміти й так, що в разі чого Володимир Володимирович пропозицію Дерипаски без зволікання здійснить.

Активність олігарха, ймовірно, пов’язана з тим, що 17 грудня агентство Bloomberg повідомило, що уряд США отримав від європейських чиновників дані про те, що він нібито зберіг значний вплив на керівництво En + Group і РУСАЛ, продовжує безпосередню участь в управлінні РУСАЛ і впливає на його менеджмент, хоча робити цього не має права відповідно до угоди, укладеної ще  2018 року. Відповідно до цієї угоди в обмін на зняття американських санкцій Дерипаска став міноритарним акціонером цих компаній, що, якщо вірити Forbes, зменшило його статки на цілих 500 млн доларів. Але насправді, якщо вірити нещодавнім повідомленням, фактичний контроль над En + Group і РУСАЛ він зберіг, цілком ймовірно, продавши частину акцій підставним особам. Стверджується, що Олег Володимирович нібито давав топ-менеджерам РУСАЛ та його холдингової компанії En + Group вказівки, щоб ті намагалися переконати уряди західних країн і міжнародні організації протистояти зростанню постачання алюмінію з Китаю. Також, за даними чиновників Євросоюзу, Дерипаска використовував ресурси зазначених компаній для підтримки своїх особистих ділових інтересів і політичного порядку Кремля в усьому світі. Усе це дуже схоже на правду. І тут інтерес Дерипаски цілком зрозумілий. Йому дуже б хотілося дізнатися, хто злив відповідну інформацію європейцям, щоб потім покарати гада і вліпити йому термін на повну котушку. У En + і РУСАЛ усі ці інсинуації і домисли, звісно, категорично заперечують і наполягають, що Дерипаска як ніколи далекий від управління цими компаніями.

Але дуже може бути, що в цьому випадку Дерипаска виражає не лише власне побажання, а й заповітну мрію головного мешканця Кремля. Можливо, пропозиція Дерипаски — це спосіб прощупати реакцію громадської думки, як у Росії, так і за її межами. Адже реалізація пропозиції олігарха, крім помсти його справжнім і уявним недругам, може повернути всю ситуацію зі свободою слова в Росії до радянських доперебудовних часів. Якщо у КК РФ з’явиться відповідна стаття, що карає, припустимо, терміном ув’язнення від 3 до 5 років або багатомільйонними штрафами за «провокування іноземних санкцій проти російських громадян і компаній», то писати про що завгодно, що стосується російської сучасності, стане абсолютно неможливо. Припустимо, напише який-небудь російський журналіст про корупцію якогось чиновника обласної ланки. Російське правосуддя на ці публікації звертає увагу лише тоді, коли публікація є замовною з боку начальства різного рівня, аж до кремлівського, і спрямована на показовий арешт і процес над цим чиновником. Так от, якщо російське правосуддя ніяк на публікацію не відреагувало і чиновник спокійно сидить на своєму місці, а кілька місяців по тому або навіть через пару років якась одна країна, наприклад, Маврикій, запроваджує проти цього чиновника санкції, зокрема заморожуючи його активи на острові (хоча їх там зроду не було), то автор (чи автори) критичних публікацій про цього чиновника одразу стають об’єктом чинності пропонованого Дерипаскою закону. І точно так само не можна буде повідомляти факти, що так чи інакше компрометують будь-яких представників російської влади, зокрема, зрозуміло, силові структури, оскільки з часом ці публікації можуть спровокувати зарубіжні санкції проти них.

Але санкціям можуть піддаватися також компанії, державні й приватні. Якраз Мінторг США тільки-но запровадив торгові обмеження проти 45 російських компаній і організацій, інкримінуючи їм співпрацю з ВПК Росії та Китаю. Виходить, про військове співробітництво тих чи інших організацій або компаній теж не можна писати, оскільки рано чи пізно вони потраплять під санкції. Але в принципі, якщо розуміти пропонований «закон Дерипаски» максимально широко (а в разі його ухвалення владою саме так його і застосовуватимуть), неприпустимими стануть критичні, та й інші публікації про будь-яких громадян Росії, що здійснювалися без санкції Російської держави, оскільки вони можуть спровокувати санкції проти того чи іншого росіянина. У разі ухвалення відповідного закону Кремль отримає китайський ідеал, якого прагне, коли будь-які критичні публікації з’являються лише з санкції влади, та й усі інші публікації теж суворо контролюються владою. Заразом і зарубіжних журналістів і блогерів можна буде таким законом приструнити, щоб не сунули свого носа, куди не слід. Біда лише в тому, що для такого тоталітарного ідеалу потрібен ще й свій повністю ізольований від зовнішнього світу інтернет, як у Китаї, а створити такий інтернет у Росії через низку технічних і соціальних проблем поки не виходить.