МЕНЮ

Відставка. Далі буде?

Наталя ПУШКАРУК, «День»
20 березня, 2019 - 18:35
Про заслуги та промахи «останнього з Могікан» Нурсултана Назарбаєва

Вчора вдень президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив, що йде у відставку. Це оголошення було водночас і очікуваним, і раптовим, адже він незмінно очолював  одну з найбагатших на поклади газу та нафти державу в Центральній Азії протягом 29 років: із 24 квітня 1990 до 20 березня 2019 року, громадяни переобирали його на цю посаду п’ять разів. Востаннє його підтримали 97,75% виборців за явки 95,21%. Він був останнім із лідерів, який керував однією з 15 радянських республік, коли стався розпад СРСР 1991 року, і досі правив країною.

Назарбаєв, якому в цьому році виповниться 79 років, пішов з посади, поки що так і не відкривши, кого бачить своїм наступником і підтримає в якості кандидата в президенти. Його посаду до наступних виборів обійматиме спікер Сенату Касим-Жомарт Токаєв. Він — професійний дипломат, двічі очолював МЗС, був заступником генсека ООН та прем’єр-міністром. Цікаво, що першою пропозицією Токаєва стало перейменування столиці Астани на Нурсултан, на честь Назарбаєва. Наступного дня депутати підтримали цю ініціативу.

Новим спікером Сенату стала  старша донька лідера — Дарига Назарбаева, її кандидатуру на таємному голосуванні підтримали всі 44 присутніх. Свого часу вона керувала корпорацією «Телебачення та радіо Казахстану», інформагентством «Хабар», була лідером партії «Асар» і восени 2004 року була обрана в парламент від цієї політсили. Вдруге вона потрапила в парламент 2014 року, була обрана заступником глави Мажилісу — нижньої палати казахстанського парламенту, лідером фракції «Нур Отан».

Водночас експерти поспішають завірити: змін у політичній системі чи стратегії розвитку країни поки що очікувати не доводиться, адже Назарбаєв сам собі гарантував, що не полишить «політичного Олімпу», тож так само матиме вплив на політику країни.

По-перше, завдяки статусу  лідера нації — «єлбаси» — законодавчо закріпленого за Назарбаєвим 2010 року минулого року, він отримав можливість довіку керувати Радою безпеки країни. По-друге, він залишається  лідером правлячої партії «Нур Отан». Зараз у цієї політсили — 84 зі 107 місць в Мажилісі. Нещодавно в країні було здійснено конституційну реформу, згідно з якою повноваження президента були сильно обмежені, а уряд буде більш підзвітним перед парламентом, тож тепер його роль в ухваленні рішень має зрости. По-третє, Назарбаєв є членом Конституційної Ради Республіки. Цей орган уповноважений, наприклад, перевіряти правильність проведення виборів, відповідність Конституції прийнятим парламентом законам, давати офіційне тлумачення норм Конституції тощо.

Назарбаєв не так відомий на міжнародному рівні, як людина, яка керує країною на північ від Казахстану, президент РФ Володимир Путін. Проте він домінував у політичному житті своєї країни таким чином, що навіть лідер Кремля не може зрівнятися, йдеться в статті на сайті CNN.

Серед можливих наступників Назарбаєва Reuters називає його доньку Даригу, яка є «найбільш політично амбіційною з його дітей», племінника Самата Абіша, який є «посадовцем під номером два в Комітеті нацбезпеки», а також Каріма Масімова, який є главою комітету Нацбезпеки. 

Тим часом The New York Times зазначає, що Назабраєв кожного разу вигравав вибори з майже 100% голосів, саджаючи за грати політичних опонентів і журналістів, які критикували його. «Пан Назарбаєв залучив величезні інвестиції від іноземних енергетичних компаній на розробку нафтових запасів нації, які, за оцінками, становлять 30 млрд барелів і є одними з найбільших з усіх колишніх радянських республік», — йдеться в матеріалі. Також зазначається, що весь цей час Казахстану вдавалося «майстерно» балансувати у відносинах з двома величезними сусідами — Росією та Китаєм і підтримувати при цьому дружні зв’язки зі США.

«2017 року він наказав перевести казахську мову з кирилиці на латиницю, це дорога справа, що розлютила багатьох російських посадовців», — передає The Washington Post. Проте водночас, підкреслює ЗМІ, тип керівництва Назарбаєва був авторитарним, з наявністю політичних дисидентів і сильним обмеженням свободи медіа.

«ЗМІН ЩОДО ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НЕ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ»

Iван КУЛЕБА, посол України в Казахстані:

— 19 березня 2019 р., о 19.00 годині за місцевим часом президент Казахстану Н.Назарбаєв виступив по національному телебаченню зі зверненням до народу РК і оголосив про свою відставку.

Н.Назарбаєв ґрунтовно окреслив свій внесок за останні десятиліття в розвиток і становлення Республіки Казахстан як великої, могутньої країни світового і регіонального лідера. Особливу увагу зосередив на ролі молодого покоління, якому необхідно продовжувати розбудову незалежного Казахстану.

При цьому, Н.Назарбаєв озвучив повну біографію наступника і закликав народ Казахстану довіряти К-Ж.Токаєву. Одним із пунктів Указу визначено, що 20.03.2019 р. о 12.00 год на спільному засіданні палат Парламенту РК буде проведено церемонію прийняття К-Ж.Токаєвим присяги народу РК.

Н.Назарбаєв залишив сьогодні лише посаду президента РК. Згідно Конституції РК та відповідних законів, за ним пожиттєво залишаються посади Єлбаси — Лідера Нації, глави Ради національної безпеки РК та голови партії «Нур Отан». Н.Назарбаєв також очолює Асамблею народу Казахстану.

Наразі, ситуація в країні залишається стабільною, в тому числі курс національної валюти.

Між нашими державами залишаються конструктивні, партнерські відносини. Але потерпає економічне співробітництво через запровадження обмеження транзиту Росією. Водночас 2018 рік показав зростання українсько-казахстанського товарообігу до 10%.

Перед оголошенням про відставку Н.Назарбаєв мав телефонну розмову з президентом Путіним, що вчергове засвідчило стратегічний характер відносин між РК і РФ.

Очевидних змін щодо зовнішньої політики наразі не спостерігається.

«ТЕ, ЩО ВІН ЗРОБИВ У ПИТАННІ ОСВІТИ, — БЕЗПРЕЦЕДЕНТНО»

Пітер ЗАЛМАЄВ, директор «Євразійської демократичної ініціативи»:

— Назарбаєв — останній з Могікан, з партійних босів, який прийшов у владу з позиції Першого секретаря Компартії Казахстану, він уже 30 років при владі, й сам, ще будучи молодим правителем, весь час критикував лідерів інших країн, що засиділися. Тобто він із самого початку визнавав, що Казахстану не потрібен авторитарний правитель, який би пересидів свій термін, проте сам явно його пересидів.

Крім того, останні 5—6 років серйозно ходять розмови про те, що його здоров’я похитнулося. Я чув, що він нещодавно був в Еміратах, де у свого лікаря проходив чергове обстеження, в результаті якого було підтверджено діагноз рак. Якщо це так, то йому потрібно в терміновому форматі здійснювати проект наступника, який він довго відкладав. Думаю, що це чимось схоже на варіант китайського лідера Ден Сяопіна, який 1989 року склав повноваження Голови китайської Компартії й очолював силові відомства. Назарбаєв теж залишається на посаді секретаря безпеки. У нього є церемоніальна посада «батька нації», він ним і залишається. Через рік будуть вибори, і за цей час він «опрацьовуватиме» й всіляко вестиме свого наступника.

Стало відомо, що його старша дочка Даріга Назарбаєва стала спікером Сенату, а це друга за Конституцією посада в країні. Цілком можливо, що вона й буде цим наступником, хоча всі ці роки цей сценарій відкидали, бо вона то входила, то виходила з фавору й не користується великою популярністю в народі. Проте, це призначення змушує задуматися про те, що всі варіанти можливі, зокрема й Даріга як новий президент країни.

— Якими є заслуги Назарбаєва, що йому вдалося в плані реформ?

— Усі ці роки я з великою симпатією ставився до казахстанської опозиції й був часто помічений у критичних заявах щодо Назарбаєва, проте слід зазначити, що він багато зробив для своєї країни, зокрема в питанні освіти. Свого часу я вчився в Колумбійському університеті в США, і номер один за національністю, представники якої вчилися у нас на міжнародному факультеті, були казахи, які приїхали за стипендією Болашак. Це унікальна на пострадянському просторі стипендія, яка щороку відправляла тисячі гідних студентів, які пройшли відбір, причому не дітей номенклатури, а реально, згідно з принципом меритократії, хлопців, які заслужили це гарними оцінками й показниками. Вони навчалися у найкращих вишах світу: Гарвард, Колумбійський університет тощо; у них був вибір до п’яти подібних вишів. Це було дійсно безпрецедентно. У результаті ми маємо досить освічений прошарок молодої інтелігенції і, можливо, в майбутньому керівного класу.

«НАЗАРБАЄВ НЕПУБЛІЧНО ДОТРИМУВАВСЯ ГАСЛА «ГЕТЬ ВІД МОСКВИ»

Сергій ГОЛОВНЬОВ, журналіст, автор:

— UAнет у передвиборній лихоманці якось слабо відреагував на відставку останнього радянського диктатора — президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. А це сенсація, подія, кінець епохи.

Назарбаєв очолив Казахстан ще як перший секретар місцевої компартії, а потім став президентом і правив країною 30 років. Йому майже 80 років. Він при повному розумі, але хворіє. Останні п’ять років у Казахстані замислювалися про те, що буде з країною після його смерті. Демократи, ліберали, націоналісти, ісламіcти й інші боялися його смерті. Цей лідер усіх зв’язав. Без крові й крайнього «піночетства» забезпечував стабільність у країні. За мірками Азії — позитивна людина. Помри він раптово, за посаду «єлбаси» почалася б війна кланів. Коли в країні нестабільність, можлива революція й зміна нинішнього помірно-націоналістичного курсу з упором на економіку.

 Є побоювання з приводу Усть-Каменогорська (східний Казахстан), аналога українського Донецька, з люмпен-пролетаріатом, який вважає себе «руским миром». Коли торік летів із Астани, літня етнічна казашка на сусідньому кріслі з Усть-Каменогорська доводила, які ми безсоромні, що продалися американцям. Цитувала псевдо-класиків на кшталт: «хохол с натуги ворот рвет, за ляхом тянется к европам».

Нестабільність після смерті Назарбаєва могла б призвести до ще однієї фейкової республіки разом з Придністров’ям, Абхазією, Північною Осетією і «ДНР-ЛНР». Класика апокаліптичного пекла «русского мира».

За всієї близькості до РФ Назарбаєв вів «повзучу націоналізацію». Хоча в Казахстані мало радикалів-націоналістів. А ті, що є, більше ненавидять Китай, ніж РФ. Зате в столиці Казахстану умовні вулиці «50-річчя Жовтня», без оголошення декомунізації, вже давно перейменовані на вулиці на кшталт «Кабанбай-батира». Єлбаси впустив в країну китайський капітал, який у даному випадку витісняє російський. З 2017 року країна перейшла на латинський алфавіт — важливий крок для культурного розлучення з РФ. В уряді ви практично не знайдете слов’янську фізіономію. В останньому, який був перетасований у лютому цього року, знайшов лише одного з 18. При цьому слов’ян у країні (росіян та українців) більш як 20% населення. 1997 року Назарбаєв перевів столицю з русифікованої Алма-Ати до Акмоли, сучасної Астани. До столиці наїхали хлопці із Старшого Жуза (південний Казахстан), провінційні, традиційні, носії рідної мови. За грубою аналогією — наші західняки.

Назарбаєв не публічно дотримувався гасла «Геть від Москви». Так, як і у нас, у Казахстані ще багато літніх людей, які ностальгують: «За Союзу була сильна країна й дешева ковбаса. А зараз?..» Казахстан входить до Єдиного економічного простору (ЄЕП) разом з Білоруссю і РФ. Практично будь-який казахстанець розуміє й говорить російською. Проте в цієї країни значно більше шансів віддрейфувати від РФ, ніж у тієї ж Білорусі або Вірменії. І ось, не чекаючи смерті, Назарбаєв пішов у відставку. Умовну, але все-таки відставку. Будуть якісь вибори, тяглість влади. І навіть є якісь шанси, що наступним президентом Казахстану буде не дочка Назарбаєва.

Переконаний, це позитивний крок для розвитку Казахстану. Набагато краще за драчку за владу після смерті диктатора. Крім того, все, що робить країни довкола РФ слабкішими, допомагає путінській імперії. Отже, для України теж більше плюсів.