«Великий німець і великий європеєць»

Цими днями у світі згадують внесок колишнього канцлера Німеччини Гельмута Коля в об’єднання ФРН і НДР у єдину Німеччину та у встановлення європейської єдності. Зокрема, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер в інтерв’ю німецькому виданню  Bild заявив: «Ще до смерті Гельмут Коль був нагороджений почесним громадянством за свої виняткові заслуги. Ось чому ми зобов’язані Колю європейською церемонією на державному рівні, і я особисто буду стежити за тим, щоб вона відбулася».

Нинішній канцлер Німеччини Ангела Меркель вшанувала пам’ять свого колишнього наставника, який надав їй її першу міністерську  посаду в 1991 році. У книзі співчуттів Меркель написала: «У Гельмуті Колі ми втратили великого німця та великого європейця. Він зробив майже безпрецедентний внесок у відновлення єдності країни та європейської гармонії». Ангела Меркель назвала Коля «удачею для німців».

Колишній президент США Джордж Герберт Вокер Буш, який працював із Колем і радянським лідером Михайлом Горбачовим  над об’єднанням Східної і Західної Німеччини, назвав Коля «істинним другом свободи» і сказав, що вважав його «одним з найвидатніших лідерів післявоєнної Європи». «Тісна співпраця з моїм дуже хорошим другом залишиться однією з найбільших радостей мого життя. Упродовж наших зусиль Гельмут був каменем — водночас стійким і сильним», — сказав Буш.

Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр назвав Коля «винятковим політиком» із «сильним характером».

Президент Франції Еммануель Макрон написав у Twitter німецькою мовою, що Коль був «піонером об’єднаної Німеччини та французько-німецької дружби». При цьому французький лідер опублікував фото, на якому лідери Франції і Німеччини Франсуа Міттеран і Гельмут Коль тримаються за руки на знак примирення між обома країнами.

Британський прем’єр-міністр Тереза Мей назвала екс-канцлера «гігантом європейської історії».

Президент США Дональд Трамп назвав Коля «другом і союзником Сполучених Штатів», а колишній президент США Білл Клінтон сказав, що «далекоглядне керівництво Коля підготувало Німеччину та всю Європу до ХХІ століття». 

«Щирі співчуття німецькому народу через непоправну втрату людини-епохи Гельмута Коля, лідера, який зробив безцінний внесок у зміцнення європейської єдності та подолання шрамів холодної війни», — написав у Facebook український Президент Петро Порошенко.

Гельмут Коль пішов з життя у п’ятницю, 16 червня, у віці 87 років. Він обіймав посаду канцлера Німеччини протягом 16 років, його обирали на посаду глави уряду чотири рази поспіль. На виборах 1982 року він обійшов усіх суперників і став наймолодшим канцлером за всю історію Федеративної Республіки, коли йому було 52 роки, пише Бі-Бі-Сі.

Чверть століття він очолював партію Християнсько-демократичний союз (ХДС). Гельмута Коля пам’ятають перш за все за те, що він став канцлером, який об’єднав Східну і Західну Німеччину в єдину країну.

Коль був прихильником ідеї єдиної Європи, і багато в чому саме завдяки йому вдалося підписати Маастрихтський договір, який заклав основи Євросоюзу. Крім того, Коль став співавтором проекту єдиної європейської валюти — євро.

«День» звернувся до експерта з проханням прокоментувати роль і значення Гельмута Коля для світу, Європи та, зокрема, для України.

«ЦЕ КАЛІБР ПОЛІТИКІВ, ЯКІ ЗМІНЮВАЛИ ІСТОРІЮ НЕ ЛИШЕ СВОЄЇ КРАЇНИ, А Й ЄВРОПИ»

Володимир ОГРИЗКО, міністр закордонних справ України (2007—2009 рр.):

— Я зустрічався з Гельмутом Колем у складі делегацій, брав участь у переговорах. Можу сказати, що він був цікавим співрозмовником.

Щодо значення для Європи це непересічна, видатна політична постать, якій вдалося зробити неможливе, бо це саме його заслуга, що Німеччина врешті-решт об’єдналася. Це не відбулося, як кажуть, за одну ніч. Це була дуже гарно спланована, відпрацьована стратегія, яка зайняла багато років.

І саме завдяки розумній політиці Коля вдалося реалізувати мрію німців про те, щоб нарешті знову об’єднатися в одній країні.

Він був великим європейцем, одночасно бачив об’єднану Німеччину, інкорпоровану в європейський процес. Це те, що потужно вирізняло його з-поміж інших політичних діячів. Він зрозумів стратегічну важливість партнерських відносин з Францією. Він розумів, що це хребет європейської інтеграції, і зробив все для того, щоб темні сторінки історії між двома країнами були замінені перспективами європейської єдності.

Якщо брати Схід Європейського континенту, він, безумовно, мав пріоритетом Росію. Це було успадковано ще він Радянського Союзу, від того, що йому вдалося переконати Горбачова піти на об’єднання Німеччини, тому він продовжував за інерцією віддавати належне на пострадянському просторі в першу чергу Росії, а відтак увага до всіх інших країн була на порядок меншою, в тому числі, до речі, і до України. За формально приязним ставленням до всього того, що відбувалося в Україні, він так чи інакше розвиток відносин з нашою країною (принаймні до тих пір, поки був канцлером) бачив через призму відносин з Москвою. В цьому, можливо, є і наша вина, тому що ми не демонстрували таких зрушень, які робили Польща, Балтійські країни чи Чехія, де Німеччина дуже активно інвестувала в реформи. У нас їх не було, тому можна було зрозуміти прагматика-німця, який бачив сенс робити щось, коли це давало практичні результати.

У нас я поки що не бачу лідерів масштабу Гельмута Коля. Я би порівняв його з де Голлем у Франції свого часу, з Маргарет Тетчер. Це калібр політиків, які міняли історію не лише своєї країни, а й Європи в цілому, що мали вплив на глобальний розвиток.

Хотілося б, щоб і ми дожили до свого Вашингтона, але у мене великі сумніви, що це на порядку денному.