МЕНЮ

Стара п’єса на новий лад

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
13 вересня, 2017 - 18:47
Результат місцевих виборів у Росії: в чому каверза?

Підсумки місцевих виборів, що відбулися в Росії  минулої неділі, деякі спостерігачі, особливо пов’язані з системною опозицією, подають як тріумф партії «Яблуко». Вона отримала більшість у деяких московських муніципалітетах і провела своїх депутатів у декілька регіональних парламентів. Це подається як свідчення того, що народ утомився, якщо не від Путіна, то принаймні від правлячої партії «Єдина Росія». І ось, мовляв, абсолютно несподівано для властей проголосував за опозиційних кандидатів.

Насправді, боюся, не все так просто. І це засвідчує скандал у Ново-Передєлкіно. Нагадаю, напередодні виборів московський мер Сергій Собянін абсолютно демонстративно, з великим галасом, звільнив главу та заступника глави району Ново-Передєлкіно, а також замінив усіх голів дільничних виборчих комісій «за грубі порушення». Порушення звелись до того, що звільнена заступник глави району передала представникам районних виборчих комісій конверти з «винагородою» і пояснила співробітникам ДВК, як потрібно діяти для того, щоб вплинути на результат голосування в потрібний бік. Відео з цим інструктажем потрапило в інтернет.

Усе це дуже нагадує виставу. Видно, до адміністрації Ново-Передєлкіно у мера вже були якісь серйозні претензії, окрім підготовки до виборів, і на прикладі звільнених чиновників вирішили переконати маси, а також зарубіжних спостерігачів, що московська мерія, та і російська влада в цілому, кровно зацікавлена в тому, щоб вибори всіх рівнів проходили максимально чесно та прозоро. Але в подібне не надто віриться. Механізм проведення виборів у Росії відпрацьований, і неконтрольоване просочування інформації на такій важливій стадії, як передача грошових коштів та інструктаж щодо фальсифікацій, здається маловірогідним. Думаю, що в Кремлі просто продовжують ту лінію, яка була розпочата на останніх виборах до Державної Думи. Зараз із системною опозицією, до якої належать КПРФ, ЛДПР, «Справедлива Росія», а також «Яблуко», вважають за краще неформально домовлятися.

Нагадаю, що на думських виборах у мажоритарних округах перемогли лише ті опозиційні кандидати, проти яких «Єдина Росія» не виставляла своїх кандидатів. Це не дає підстав сумніватися, що прізвища опозиційних кандидатів по мажоритарних округах (а значною мірою — і партійні списки) були заздалегідь погоджені в адміністрації президента. А ось «Яблуко» вирішено було в Думу не пускати. Доля «яблучників» — представництво в регіональних парламентах і  муніципалітетах. Але тільки не в губернаторському корпусі. Всі шістнадцять губернаторів-єдиноросів були успішно обрані. Що, до речі сказати, ще раз доводить, що виборчий процес Кремлем повністю контролюється і збоїв не дає.

У Москві ж і у низці інших регіонів було вирішено збільшити представництво «яблучників», але в певних межах. У тій же Москві в переважній більшості районів, як і раніше, переважають «єдинороси». Особливе це переважання помітне у «спальних районах», де багато пенсіонерів із робітників і військовослужбовців. А партія «Яблуко», до списків якої приєдналися і «ПАРНАС», і рух Геннадія Гудкова, і інші колишні «несистемні» опозиціонери (для них це було єдиним способом подолати т.з. «муніципальний фільтр»), перемогла в тих районах, де серед виборців переважає інтелігенція та студентство і сильна опозиція щодо нинішньої влади. Для того, щоб дозволити перемогти тут «яблучникам», «Єдиній Росії» достатньо було не вдаватися до фальсифікацій, не виставляти сильних кандидатів і не вести активної передвиборної кампанії. При цьому, проте, в списках переможців із опозиції не було політиків, найбільш одіозних для нинішньої влади. У Михайла Касьянова чи Олексія Навального шансів перемогти, зрозуміло, не було. Зате Іллі Яшину, що став в опозицію до Касьянова, нібито дозволили перемогти в одному з московських районів.

Треба також мати на увазі, що навіть якщо б сьогодні в Росії раптом відбулися відносно чесні вибори (без фальсифікацій і різноманітних «фільтрів», що відсікають від виборів найбільш популярних опозиційних кандидатів), не факт, що на них перемогла б опозиція, системна і несистемна. Адже колосальна нерівність у доступі до ЗМІ між партією влади й опозиції нікуди б не поділася.

Те, що на нинішніх виборах «Яблуку» дозволили укріпити свої позиції на місцевому рівні, швидше за все, пояснюється стратегією Кремля, направленою на те, щоб невдоволені існуючим станом речей у країні підтримували цілком благонадійне «Яблуко», а не несистемну опозицію Навального та Касьянова. Крім того, у громадськості, як у російської, так і зарубіжної, повинне скластися враження, що в Росії можливе проведення чесних і вільних виборів, і саме на таких виборах переможе Володимир Путін наступного року. А перемога на нібито вільних виборах повинна, серед іншого, підвищити його легітимність на Заході. Тим часом немає жодних гарантій, що насправді на майбутніх президентських виборах не буде прямих фальсифікацій, пов’язаних із бажанням підвищити явку та відсоток тих, що проголосували за Путіна в тих чи інших регіонах.

Ну і звичайно, минулі місцеві вибори повинні були певною мірою випустити пару незадоволеності, що накопичилася. Так, у Москві значна частина мешканців не любить мера через безконечні будівництва на одних і тих же місцях і програму «реновації» п’ятиповерхівок, що передбачає їх знесення та будівництво на їхньому місці сучасних будівель, аж до хмарочосів. А механізм переселення мешканців будинків, що зносяться, до цих пір абсолютно не зрозумілий.

Нинішній мер любить осипати благочинностями москвичів, не цікавлячись їх думкою. Річ у тому, що при Лужкову «відкати» чиновників складали 50% і навіть більше. Собянін же зменшив норму «відкатів» до цілком божеських 15—20%. Але при цьому новий мер і його команда бажають зберегти лужковський рівень своїх прибутків, а для цього доводиться потроювати об’єм освоюваних коштів. Ось і міняють плитку на московських тротуарах і бруківках мало не щороку, частенько — в одних і тих же місцях. Жоден західний муніципалітет собі такого б дозволити не міг.

Не кажучи вже про те, що, за чутками, плитку й інші будматеріали виробляють афілійовані з мером фірми (але перевірити це важко). Зараз же опоненти Собяніна повинні тішитися тим, що в їхніх руках опинилося декілька муніципалітетів. Які, правда, як свідчить досвід, успішно протистояти міській владі не можуть.