Скоп’є на порозі нового компромісу?

Дострокові парламентські вибори відбулися в Північної Македонії в середині липня. Виборча кампанія була достатньо напруженою через намагання забезпечити максимальний протиепідемічний захист та доволі мирною в політичному сенсі. Але в країні досі все ще не сформований уряд — поки що продовжуються консультації в середині майбутньої правлячої більшості.

Головним каменем спотикання є кандидатура прем’єр-міністра. Здавалось би, що така суперечка є звичною для всіх країн, але у північно-македонському випадку це не зовсім так. Справа в тому, що суперечка стосовно майбутнього очільника уряду йде не через політичні програми, конкретні персоналії чи навіть економічні інтереси партій — в публічної площині та за лаштунками обговорюється зовсім інше питання, про те «чи може в Північної Македонії прем’єр-міністром бути албанець?»

НОВИЙ ПАРЛАМЕНТ Є. А НОВИЙ УРЯД?

За результатами дострокових парламентських виборів (15 липня) відносним переможцем стала коаліція «Можемо» на чолі з Соціал-демократичним союзом Македонії (СДСМ), яка отримала 46 місць в парламенті. Передвиборчий блок на чолі із ВМРО-ДПМНЄ (Внутрішня македонська революційна організація — Демократична партія македонської національної єдності) має на два менше — 44, «символічні» два мандата отримала «Левица». Пройшли до парламенту і три албанські політичні сили — Демократичний союз за інтеграцію (ДУІ) (15 місць), Альянс за албанців та Альтернативу (12) та Демократична партія албанців (ДПА) (1).

Лідер СДСМ, екс-прем’єр Зоран Заєв, наприкінці минулого тижня отримав від президента Стево Пендаровського мандат на формування нового уряду. Майбутній очільник уряду повинен протягом 20 днів подати до парламенту програму уряду та запропонувати його персональний склад уряду.

СДСМ вдалося сформувати коаліцію із албанським Демократичний союз за інтеграцію (ДУІ). Але поки що лише на словах. Офіційних домовленостей все ще немає.

Відомо, що албанська партія наполягає на албанці на чолі уряду. Речник ДУІ Буджар Османі під час передвиборчої кампанії зазначав, що прем’єр-міністр албанець — це не етнічне питання, а питання досягнення рівності в дусі Охридської рамкової угоди.

КОМПРОМІС ДОВЖИНОЮ В 19 РОКІВ

Мирну Охридську рамкову угоду було підписано 13 серпня 2001 року. Договір між македонцями та албанцями зупинив війну, що тривала в тодішній Македонії кілька місяців.

Документ підписав тодішній президент Македонії Борис Трайковський і лідери провідних політичних партій країни, як македонських, так і албанських.

Основні пункти Охридської рамкової угоди передбачали:

• припинення бойових дій і добровільне розформування албанських підрозділів;

• внесення змін до Конституції, що стосувалися рівноправності албанської меншини;

• децентралізація із врахуванням етнічної належності населення;

• справедливе представництво етнічних груп у всіх центральних і місцевих органах влади (зокрема, в поліції);

• обрання третини суддів Конституційного суду з представників етнічних меншин;

• особливий порядок ухвалення певних нормативно-правових актів: зміни деяких положень конституції мають ухвалюватися лише більшістю в 2/3 голосів та за наявності підтримки більшості представників етнічних меншин; зміни до законодавства про культуру, мову, освіту, місцеві фінанси, вибори до місцевих органів влади, межі муніципалітетів, використання етнічної символіки ухвалюються подвійною більшістю — більшістю парламенту та більшістю депутатів, що представляють етнічні меншини.

Політичні домовленості між македонцями та албанцями 19 років тому зупинили бойові дії. Потім наступив довгий період імплементації угоди, який завершився лише буквально рік тому.

МОВА Є, ТЕПЕР ТРЕБА...

Останнім кроком було прийняття законодавства щодо забезпечення рівноправності албанській мові.

15 січня 2019 р. тодішній голова північномакедонського парламенту, представник ДУІ Талат Джафері підписав Закон про мови, за яким албанська мова практично стала офіційною мовою країни поруч із македонською. «Законом про використання мов, нарешті, юридично і офіційно закриваємо рамки Охридської рамкової угоди», — зазначив, коментуючи подію, Зоран Заєв, який тоді очолював уряд.

Але тепер албанські політики наголошують — за духом Рамкової угоди має бути забезпечена рівноправність для албанців Північно Македоні нарівні із македонцями, але цього немає, зокрема, через те, що жодного албанця ніколи не було на чолі уряду — лише македонці.

Для македонських політичних партій, в тому числі і для СДСМ, така поступка буде чергових болісним компромісом. Окрім поступок албанцям заради миру в 2001 році, Скоп’є погодився змінити назву країни на вимогу Греції, підписавши 12 червня 2018 року Преспанську угоду, згідно якої країна отримала нову назву — Північна Македонія замість «просто» Македонії.

Тепер обрання етнічного албанця на чолі македонського уряду продовжить ланцюжок «поступливих рішень» і — не виключено — спровокує чергове загострення радикальних настроїв в середовищі етнічних македонців. Чим традиційно зможуть скористатися сили, зацікавлені в дестабілізації Балканського регіону.

За деякими даними, учасники коаліції в якості можливого рішення обговорювали варіант «три роки керує урядом представник СДСМ (македонець), один рік — представник від ДУІ (албанець)», але пізніше ці відомості спростували. Отже, яким врешті решт буде новий уряд Північної Македонії, чи доведеться сторонам шукати черговий компроміс, підписувати нову «Рамкову угоду», чи її продовження, питання поки що відкрите.