МЕНЮ

Що загострило кризу у Венесуелі?

Наталія ПУШКАРУК, «День»
24 січня, 2019 - 19:02
Експерт «Дня» — про те, чому лідер опозиції проголосив себе президентом і до чого це може призвести

Днями досить неочікуваний і тривожний розвиток набули події у Венесуелі: голова Національної Асамблеї та лідер опозиції Хуан Гуайдо під час багатотисячного мітингу оголосив себе виконувачем обов’язків президента. «Я присягаю формально взяти на себе національну виконавчу владу, як діючий президент Венесуели, щоб припинити узурпацію, встановити перехідний уряд і провести вільні вибори», — заявив Гауйдо, слова якого цитує AFP. Нагадаємо, що за результатами травневих президентських виборів у Венесуелі перемогу здобув соціаліст Ніколас Мадуро, який отримав 67,8% голосів, проте багато спостерігачів і лідерів країн вказували на порушення під час голосування та не відповідність виборів міжнародним стандартам. 10 січня Мадуро склав присягу президента і має очолювати цю посаду до 2025 року.

РЕАКЦІЇ ЛІДЕРІВ

Як тільки з’явилася новина, Білий дім оприлюднив заяву президента США Дональда Трампа, в якій він офіційно визнав Гуайдо тимчасовим президентом Венесуели, режим Мадуро назвав нелегітимним, а єдиною легітимною гілкою влади, законно обраною громадянами країни, — парламент. «Я продовжу використовувати повний важіль економічної та дипломатичної сили Сполучених Штатів, щоб наполягати на відновленні венесуельської демократії. Ми заохочуємо інші уряди Західної півкулі визнати президента Національної Асамблеї Гуайдо тимчасовим президентом Венесуели, і ми конструктивно працюватимемо з ними задля підтримки його зусиль з відновлення конституційної легітимності», — йдеться в документі. Держсекретар США Майк Помпео закликав Мадуро «відступити» на користь легітимного лідера, який відображає волю венесуельців. «Ми повторюємо наш заклик до венесуельських військових і безпекових сил підтримати демократію та захистити всіх громадян Венесуели», — йдеться у заяві Помпео.

У відповідь на це Мадуро заявив, що розриває дипломатичні відносини з «імперіалістичним урядом» США, і дав дипломатичній місії 72 години на те, щоб покинути країну. «Забирайтесь! Залишіть Венесуелу, тут є гідність», — проголосив він венесуельцям, які зібралися перед його президентським палацом у Каракасі. Втім, Помпео наголосив, що США продовжать дипломатичні відносини з країною і підтримуватимуть їх через тимчасовий уряд Гуайдо.

Верховна представниця ЄС з зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні закликала до «негайного початку політичного процесу, що веде до вільних і таких, що заслуговують на довіру, виборів». Президент Європейської Ради Дональд Туск написав у Twitter, що «сподівається на те, що вся Європа об’єднається у підтримці демократичних сил у Венесуелі». «На відміну від Мадуро, парламентська асамблея, включно з Хуаном Гуайдо, має демократичний мандат від венесуельських громадян», — додав він. Президент Франції Еммануель Макрон назвав вибори, що відбулися в травні минулого року, «незаконними». «Я вітаю мужність сотень тисяч венесуельців, які марширують за свою свободу», — написав він у Twitter.

На підтримку Гуайдо виступили низка країн: Бразилія, Аргентина, Колумбія, Канада, Чилі, Перу, Парагвай. Натомість Мексика заявила, що вважає чинним президентом Ніколаса Мадуро. Всередині країни на його підтримку висловився міністр оборони Венесуели Владімір Падріно, передає DW.

Російське МЗС у своїй заяві з цього приводу зазначило, що «екстремістськи налаштовані противники законного уряду Венесуели, зазнавши невдачі в спробах змістити Н. Мадуро, в тому числі шляхом його фізичного усунення, обрали максимально конфронтаційний сценарій протистояння», а дії Вашингтона назвало «безцеремонними».

РЕАКЦІЇ ЗМІ

CNN у своїй статті розповідає, що 35-річний Гуайдо пробув лідером опозиції та головою Національної асамблеї всього три тижні, але йому вдалося швидко активізувати рух проти президента. The New York Times вказує на економічні причини кризи, в якій опинилася нині Венесуела. «Колись Венесуела мала найбагатшу економіку Латинської Америки, підтримувану запасами нафти, більшими навіть, ніж у Саудівської Аравії та Ірану. Проте за Мадуро та його попередника і ментора Уґо Чавеса, який помер 2013-го, економіка Венесуели сповзла у поганий менеджмент, корупцію та непоcильний борг», — йдеться у статті газети. У матеріалі зазначається також, що «голод вбиває венесуельських дітей тривожними темпами, лікарні страждають від хронічних нестач антибіотиків, їжі та інших поставок, а розпачливі умови довели до масових, інколи насильницьких демонстрацій і різкого зростання злочинності».

«ЯКЩО США ПОКИНУТЬ КРАЇНУ, ЦЕ БУДЕ ОСТАТОЧНИЙ КІНЕЦЬ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ ВЕНЕСУЕЛИ»

Олександра КОВАЛЬОВА, кандидат політичних наук, експерт з політики країн Латинської Америки:

 — У Венесуелі вже кілька років триває конфлікт між опозиційною Національною асамблеєю (парламентом) та офіційною владою, яку репрезентує Мадуро, як президент країни. Фактично, з березня 2017 року повноваження парламенту Венесуели взяв на себе Верховний суд. Тому інавгурація Мадуро 10 січня відбулася саме тут. Депутати офіційно не мають тієї влади, яку повинні, але вони продовжують працювати. Хуан Гуайдо, який проголосив себе тимчасовим президентом і прийняв присягу, очолив Національну асамблею 5 січня. В принципі, саме ця людина стала президентом випадково, тому що в парламенті є ротація, його мають очолювати представники різних партій.

Те, що це сталося саме зараз, на мою думку, пов’язано в першу чергу якраз не з політичними причинами (інавгурацією Мадуро, якого не визнали уряди США та багатьох інших країн світу, Національна асамблея), а з економічними. А саме з тим, що російський вплив у Венесуелі почав значно зростати. Зокрема, в грудні були укладені угоди, за якими Росія надає Венесуелі понад 5 млрд доларів інвестицій у економіку, видобувну промисловість (у першу чергу нафтову і також у видобуток золота). На додачу до цих інвестицій Росія пропонує угоди та програми, завдяки яким може стати якщо не власником, то мати дуже великий вплив на венесуельську нафтовидобувну промисловість.

А річ у тім, що нафтова промисловість Венесуели досі значною мірою пов’язана зі США. Нафта цієї країни — особлива, вона є надважкою і для її обробки самій Венесуелі потужностей не вистачає, тому вона має нафтопереробні заводи на території США. Венесуельська компанія Citgo, попри всю антиамериканську риторику уряду та конфронтацію, досі продовжує функціонувати і, фактично, Венесуела постачає до США основні обсяги нафти і залежна від цієї країни. І самим США венесуельська нафта теж дуже потрібна, оскільки вона справді особливої якості.

Що стосується дат, то масові виступи у Венесуелі пов’язані з подіями 23 січня 1958 року, коли було повалено останню в країні диктатуру Переса Хіменеса, і відновлено демократію. Венесуельська опозиція щороку відзначає цю дату як символ демократії, єдності венесуельських демократичних сил проти диктатури. Тобто ці події були призначені на цю дату, щоб закликати населення до опору нинішньому уряду та видозміни режиму в країні.

Оглядачі називають причиною нинішніх потрясінь те, що країна перебуває у глибокій економічній кризі. Чи так це?

— У Венесуелі вже давно триває ця криза. І опозиція давно намагається закликати населення до протестів. Чому опозиція досі не вживала жодних жорстких дій щодо повалення уряду? Це пояснюється тим, що вона не має суттєвого впливу в країні.

З іншого боку, опозиція не має серйозної програми розвитку країни. Криза пов’язана з тим, що економіка країни не диверсифікована, вона в першу чергу пов’язана з видобувною промисловістю. А оскільки ціни на нафту в останні роки почали суттєво падати, то після зростання економіки, що відбувалося на тлі зростання цін на нафту, це, логічно, призвело до економічної кризи. Але проблема в тому, що для того, щоб змінити цю ситуацію, треба величезні капіталовкладення в розвиток інших галузей  економіки. А це справа не одного дня. Тому великою є небезпека того, що якщо опозиція таки прийде до влади, то не зможе подолати цю кризу без суттєвих інвестицій США, ЄС.

Проте є ще інший чинник. Крім того, що у Венесуелі суттєво збільшився вплив Росії, також зріс вплив Китаю. Протягом багатьох років основним інвестором країни є Китай. Для США це також зовсім не бажана ситуація, тому що і вони так само залежать від венесуельської нафти, як вона залежить від її постачання у США.

І найбільша загроза ось у чому. Якщо США зреагують на спробу розриву дипломатичних зв’язків з боку Венесуели, тобто якщо в опозиції не вийде встановити свою владу і США змушені будуть покинути країну, це вдарить по економіці Венесуели найбільше. Це буде остаточний кінець для економіки.

Що може допомогти опозиції здобути перемогу?

— На думку аналітиків, єдине, що може допомогти — якщо військові Венесуели підтримають опозицію. Але поки що залишається загадкою, кого вони підтримають. До цього часу військові не підтримували опозицію та були переважно на боці уряду. І так було ще з часів Уґо Чавеса, який сам був військовим. Уряд Мадуро багато в чому не став послідовником уряду Чавеса, що викликало протести серед його прихильників. Багато з них зараз не підтримують уряд Мадуро та можуть виступити проти нього і підтримати опозицію. Але це з меншим ступенем вірогідно, ніж те, що військові можуть зреагувати. Багато хто з аналітиків також вважає, що основною може бути роль венесуельських військових, оскільки з боку США, Дональда Трампа поки що не висловлювалося ідей щодо якогось суттєвого військового втручання чи гуманітарних інтервенцій. Хоча декларативно вони підтримують Гуайдо, але, фактично, залишаються осторонь.

Якщо військові підтримають уряд Мадуро, буде визнано, що опозиція здійснила спробу перевороту, члени опозиції та сам Хуан Гауйдо будуть ув’язнені. І не відомо, чи зможе світова спільнота якось на це вплинути.