Про іранські післявиборчі тенденції

На виборах до однопалатного парламенту Ірану — меджлісу Ісламської консультативної ради, які відбулися днями і на які на тлі коронавірусу світові медіа фактично не звернули уваги, лідирують консерватори та прихильники жорсткого курсу. За попередніми підрахунками інформагентства Reuters, опублікованими в суботу, представники цих політичних таборів отримають 83  із 290 місць у парламенті. За попередніми підрахунками іранського інформагентства Fars, на основі вже наявних даних, вони можуть розраховувати на 135 місць. При цьому ще 20 мандатів дістануться прихильникам курсу реформ, які підтримують чинного президента Хасана Роухані, а інші 28  місць — незалежним кандидатам. Доля решти місць поки невідома.

Це були одинадцяті парламентські вибори в Ірані після перемоги в країні Ісламської революції 1978—1979 років. На 290     депутатських мандатів претендували понад сім тисяч кандидатів, які були допущені Радою вартових конституції, в тому числі приблизно десяток представників релігійних меншин Ісламської Республіки Іран (ІРІ). Після того як Рада вартових конституції відхилила кандидатури 75% поміркованих кандидатів, які підтримують президента Роухані, спостерігачі почали говорити про хороші шанси опозиційного табору.

Голосування проходило у 208 виборчих округах, які охоплюють 31 провінцію Ірану, і що цікаво, рішенням міністерства внутрішніх справ ІРІ голосування на виборчих дільницях було продовжено з 18.00 до 23.00.

За даними іранських ЗМІ, у виборах мали право взяти участь трохи більше ніж 57,9 млн осіб, із яких майже дев’ять мільйонів          — у Тегерані. Депутатів однопалатного іранського парламенту обирають на чотирирічний термін. У великих містах на підрахунок голосів може піти до трьох днів. У зв’язку з цим оголошення остаточних результатів виборів очікують у понеділок, 24 лютого.

Для обрання в першому турі кандидати повинні набрати в окрузі щонайменше 20% голосів тих, хто взяв участь у виборах. В іншому разі їм доведеться брати участь у другому турі, який має відбутися у квітні.

«День» звернувся до посла України в Ісламській Республіці Іран Сергія БУРДИЛЯКА з проханням прокоментувати результати парламентських виборів у цій країні і розповісти, які основні тенденції домінуватимуть навколо іранського політикуму в середньостроковій перспективі.

«ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ (ПРО ЯВКУ. — Авт.) ВІДБУВАЛОСЯ НЕСИСТЕМАТИЗОВАНО Й ХАОТИЧНО, ЩО НЕ ДОЗВОЛИЛО СКЛАСТИ ЗАГАЛЬНУ КАРТИНУ ПО ДЕРЖАВІ»

По завершенні голосування очільник МВС Ірану А. Рахмані Фазлі заявив про те, що в день проведення парламентських виборів не було зафіксовано значних порушень виборчого процесу, які суттєво вплинули б на кінцевий результат. Втім, у низці іранських міст, зокрема в Тегерані, у «дні тиші» 20 і 21 лютого були помічені агітаційні плакати кандидатів.

Провладне іранське інформагентство Mehr, ґрунтуючись на даних, отриманих від виборчих дільниць на 18.00 у день проведення виборів, повідомило про те, що середня явка на той час становила приблизно 39—40% у межах держави та 30% в іранській столиці.

Попри звичайну практику оголошення статистичних даних про явку виборців одразу після завершення голосування, на поточних парламентських виборах поширення відповідної інформації відбувалося несистематизовано й хаотично, що не дозволило скласти загальну картину по державі.

Зокрема, губернатор провінції Тегеран А. Мохсен Бандпей відмовився надавати дані щодо явки по виборчому округу без зазначення причини. Заступник губернатора провінції Ком заявив про 39% участі виборців в окрузі, губернатор провінції Ісфахан — про 21% станом на 14.00 21 лютого ц. р., губернатор провінції Хорасан-е Разаві — про 39% станом на 19.00 у день виборів.

За словами голови Національної виборчої комісії ІРІ Дж.        Орфа, через сім годин після відкриття виборчих дільниць проголосувало 11 млн іранських громадян, що становить лише 19% від загальної кількості виборців.

«...КОЖЕН ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ МАНДАТ ПРЕДСТАВЛЯЄ ІНТЕРЕСИ МАЙЖЕ 190 ТИС. ІРАНЦІВ»

У середньому, кожен парламентський мандат представляє інтереси майже 190 тис. іранців. Серед 290 місць у меджлісі 285     парламентарів обираються шляхом прямого голосування в 31-й іранській провінції. П’ять парламентських мандатів зарезервовано для представників:

• зороастрійської громади;

• єврейської спільноти;

• ассирійської та халдейської християнської громади;

• вірменської християнської громади північної частини країни;

• вірменської християнської громади південної частини країни.

За даними державних ЗМІ, до політичної боротьби було допущено 7148 кандидатів, які 13 лютого цього року розпочали передвиборчу агітацію.

Враховуючи минулу практику проведення всезагальних виборів, хід і підсумки виборчого процесу в іранській столиці традиційно відображають загальноіранські політичні настрої. У Тегерані зосереджено 30  із 290 парламентських місць, всі з яких 2016 року виборола близька до чинного президента Х. Рухані коаліція. А цьогоріч найчисельніша і найвпливовіша «парасолькова» коаліція реформаторів вирішила не висувати єдиний виборчий список у Тегерані як відповідь на масові дискваліфікації їх кандидатів. Натомість, претенденти від «реформаторського руху» в електоральній боротьбі за Тегеран будуть представлені вісьмома роздрібненими фронтами, яким протистоятимуть дев’ять потужних фракцій «консерваторів».

ПРО РОЗКЛАД ПОЛІТИЧНИХ СИЛ, ЯКІ ЗМАГАЛИСЯ ЗА ГОЛОСИ ВИБОРЦІВ

Наразі виборча мапа Ірану виглядає таким чином:

Консерватори.

1.  Альянс Сил Ісламської Революції оприлюднив свій фінальний список кандидатів від «коаліції консервативних сил» під назвою «Гордий Іран», який очолив колишній мер Тегерана і командувач ВПС КСІР М. Б. Галібаф. Другим у цьому списку значиться голова «Партії Ісламської коаліції» М. Мір Салім, який разом з М. Б. Галібафом зазнав поразки на минулих президентських виборах. Представлений список включає політиків, які найбільш опозиційно ставляться до чинного уряду. Склад альянсу широко представлений колишніми членами КСІР, Басідж і лоялістами А. Хаменеї. За попередніми оцінками, представники цієї коаліції домінуватимуть у новообраному парламенті.

2.  «Фронт опору», ультраконсервативна іранська партія, традиційно, як і на минулих парламентських перегонах, іде на вибори самостійно, не погоджуючись з іншими «консервативними силами» із низки стратегічних питань. Очолює список М. А. Теграні, впливовий представник духовенства, генеральний секретар партії «Фронт опору» та колишній законодавець протягом 2008—2016 років.

3.  «Народна коаліція» складається із 28 кандидатів, які перебували на державних посадах і були міністрами під час президентства М. Ахмадінежада (2005—2013 рр.) і на поточних виборах претендуватимуть на парламентські місця від Тегерана. Коаліція не має єдиного лідера.

Реформатори.

1.  «За майбутнє Ірану» — союз восьми реформістських партій, одним із помітних лідерів якого є М. Ансарі, колишній віцепрезидент з питань взаємодії з парламентом за президента М.           Хатамі (2004—2005) та віцепрезидент з правових питань за Х. Рухані у 2016—2017 роках. Наразі — чинний член Ради визначення доцільності.

2. Коаліція «Розбудовників» іде на вибори списком під назвою «Прихильники Хашемі» і складається із 30-ти претендентів на вакантні місця в парламенті від Тегерана. М. Ансарі також очолює цей список. Група позиціонує себе як «союз технократів», які підтримують ідеали Ісламської Республіки, але прагнуть соціальних та політичних змін у державі. Їхні передвиборчі амбіції значно послабилися внаслідок люстрації контролюючими інституціями.

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ЯКІ ДОМІНУВАТИМУТЬ НАВКОЛО ІРАНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ В СЕРЕДНЬОСТРОКОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

На відміну від низки невиборчих державних органів в Ірані, меджліс ІРІ не є потужним інститутом, здатним визначати внутрішньополітичний напрямок розвитку держави і формувати стратегічні зовнішньополітичні вектори, — втім, іранський парламент відіграє помітну роль у проведенні дискусій серед політичного спектра держави. Те, яким чином ці дискусії розгортатимуться в новообраному парламенті, дасть змогу зрозуміти, куди спрямовуватиметься політичне майбутнє Ірану, особливо щодо стану його економіки і взаємовідносин із зовнішнім світом.

Враховуючи перспективи «консервативного табору» зі здобуття ледь не абсолютної більшості в законодавчому органі, можна передбачити основні тенденції, які домінуватимуть навколо іранського політикуму в середньостроковій перспективі:

• загострення критики США та їхніх союзників, яка мінімізує можливість переговорного процесу з Заходом на тлі зростання напруженості між Тегераном і Вашингтоном;

• підживлення безпекового та регіонального векторів значною кількістю новообраних вихідців із КСІР, які сформують міцний оплот з підтримки агресивного підходу в протистоянні США шляхом активізації проіранських проксі-сил у регіоні;

•             зосередженість на розв’язанні соціально-економічних проблем із застосуванням широкого спектра інструментів, включаючи як популістські соціально орієнтовані заходи, так і суворі непопулярні обмеження;

• чинення тиску на законодавців та державні структури з боку суб’єктів електорального процесу, які надаватимуть пріоритет здійсненню невідкладних популістських кроків довгостроковим структурним рішенням з покращення економічного становища;

• часткова делегітимація авторитету майбутнього парламенту за рахунок низької явки виборців 21 лютого цього року;

• втрата «реформаторським рухом» шансів на здобуття перемоги у президентській кампанії 2021 року, дискредитованим неефективною внутрішньою і зовнішньою політикою.