МЕНЮ

Посол Джудіт ГОФ: «Я їду з України як оптиміст і бачу справжні наміри країни здійснити зміни»

Микола СІРУК, «День»
1 серпня, 2019 - 19:23

Посол Великої Британії в Україні Джудіт ГОФ своє перше інтерв’ю, приїхавши в Київ, і останнє, буквально за кілька днів до від’їзду, дала газеті «День». На початку розмови у своїй резиденції пані посол повідомила, що наступна її місія буде у Стокгольмі, й вона починає вивчати шведську мову, яка буде її дев’ятою іноземною. «Але це не означає, що я ними добре розмовляю», — зізналася Джудіт ГОФ. Розмову з нею «День» почав із запитання, чи справді політика зовнішньополітичного відомства Великої Британії полягає в тому, що посли повинні знати мову країни перебування, на противагу багатьом іншим посольствам, де посли навіть не мають наміру вчити українську мову.

«ЗНАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДОЗВОЛЯЄ МЕНІ КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ УКРАЇНСЬКУ ДУШУ, РОЗУМ»

— На мою думку, знання мові країни перебування справді допомагає виконувати свою роботу. Я також вважаю, що це вікно до культури країни. Моя українська мова не є досконалою. Але знання української дозволяє мені краще зрозуміти українську душу, розум. І дозволяє мені говорити з людьми.

«ДЛЯ ВАШОЇ КРАЇНИ ЦЕ ПОЗИТИВНО, ЩО БОРИС ДЖОНСОН ЗАРАЗ Є ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРОМ»

— Пані посол, у вас новий прем’єр-міністр — Борис Джонсон, який у першому своєму виступі на цій посаді пообіцяв, що реалізує до 31 жовтня Брекзит і об’єднає країну. На вашу думку, йому це вдасться?

— Це його чіткий намір, Джонсон цього тижня сформував новий уряд, і ми побачимо, як він буде досягати прогресу в цьому питанні. Це цікавить не лише британців, а й європейців.

А що ви скажете на те, що у своїй промові прем’єр-міністр не назвав жодного іноземного виклику, наприклад, проблеми з Іраном, який захопив британський танкер у Перській затоці, не кажучи вже про Росію. Це означає, що він концентрує увагу лише на Брекзиті?

— Очевидно, що зараз, зокрема на наступні три місяці, його головним пріоритетом є Брекзит. І тому в своїй промові Борис Джонсон сфокусований саме на цьому питанні.

— А що ви можете сказати про відносини між нашими країнами з обранням нового прем’єра. Джонсон на посаді міністра закордонних справ бував в Україні й навіть, як сказав нещодавно наш міністр Павло Клімкін під час спілкування з ветеранами у Pizza Veterano, покуштував тут, у Києві, справжню котлету по-київськи.

— (Сміється.) Я пам’ятаю це блюдо. Так, Джонсон двічі відвідував Україну з візитом як глава зовнішньополітичного відомства. Хочу зазначити, що він не багато країн відвідував двічі. На мою думку, це свідчення того, що його цікавить Україна. Він також дуже добре розуміє ситуацію в Україні. Тому думаю, для вашої країни це позитивно, що Борис Джонсон зараз є прем’єр-міністром.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Тоді залишається сподіватися, що йому вдасться досягти успіху і ми побачимо його у нас вже як прем’єр-міністра із візитом, після дуже тривалого періоду в понад 20 років, коли нашу країну не відвідували глави уряду Великої Британії?

— Я думала над цим питанням. Але якщо поглянути на чотири роки мого перебування на цій посаді, відбулося 30 чи навіть 40 міністерських візитів високого рівня з Великої Британії до України.

І це свідчить про рівень наших відносин. Треба додати, що і президент України, і прем’єр-міністр України побували з візитами у Великій Британії. Ми, Сполучене Королівство, започаткували у Лондоні влітку 2017 року конференцію з реформ в Україні (Ukraine Reform Conference), яка  цього року втретє пройшла у Торонто, Канада.

На мою думку, це демонструє, що Сполучене Королівство приділяє увагу Україні, й ми дуже підтримуємо вашу країну.

«МИ ЗАЦІКАВЛЕНІ УКЛАСТИ УГОДУ ПРО ЗВТ З УКРАЇНОЮ, БО МИ БАЧИМО ВИГОДУ ВІД ЦЬОГО»

— Після імплементації Брекзиту, очевидно, мають початися нові переговори про Зону вільної торгівлі між Україною та Великою Британією, як це, на вашу думку, буде розвиватися, чи вже почалися якісь переговори з цього питання?

— Так, наразі Велика Британія перебуває у складі ЄС, і ми є учасниками Угоди про поглиблену та всеохоплюючу ЗВТ між Україною та ЄС. Наші амбіції полягають у тому, щоб підтримувати дуже схожі відносини між обома країнами у подальшому. Очевидно, ми повинні подивитися, що треба вдосконалити чи поліпшити для вигоди обох сторін.

Ми ще не розпочали переговорів із цього питання, бо, як я зазначила раніше, ми досі члени ЄС, але нам дозволено вести дискусії, й наші команди мали регулярні зустрічі впродовж останніх місяців. Ми хочемо, щоб ці переговори продовжилися восени.

З обох наших сторін є команди, і ми зацікавлені укласти угоду про ЗВТ з Україною, бо бачимо вигоду від цього. Це буде нашим наступним пріоритетом.

— Чи йтиметься на переговорах між командами обох країн про лібералізацію візового режиму?

— Я не можу передбачати і гадати, що буде другою частиною майбутніх переговорів. Але на даний момент ми намагатимемося поліпшити візовий сервіс. Ми взяли до відома зауваження щодо недоліків у візовому обслуговуванні. Ми поліпшили та скоротили час обслуговування і виявили проблеми, які виникали при оплаті послуг. Я знаю, що в Україні хочуть, аби рішення про видачу віз було перенесено з Варшави до Києва. Але поки що це не входить у плани британського уряду. Це глобальна політика, і вона стосується не лише України. Коли я була послом у Тбілісі, то рішення про видачу віз ухвалювалось у Стамбулі. І ця модель діє по всьому світу. Я не певна, що ми побачимо подальшу лібералізацію візового режиму як пріоритет для нового уряду.

Так, новий уряд буде обговорювати майбутні відносини між нашими країнами, але на даний момент не має свідчень про зміну політики у візових питаннях.

Інше питання, це візи для сільськогосподарських працівників. На даний момент ми видали понад 2000 віз для українських працівників, щоб вони могли прибути на шість місяців до Сполученого Королівства і працювати в сільськогосподарському секторі. І ця система працює дуже добре.

— Пані посол, перебуваючи в Торонто, я зустрівся з ірландським політиком, який побачив схожість у тому, як британці проголосували на референдумі про вихід із ЄС, а українці — на президентських виборах. На його думку, це пояснюється тим, що британці, з одного боку, були «ситі по горло» ЄС, а українці — старою владою. Що ви скажете на це?

— Я би не порівнювала дві країни і два різні голосування, це дві різні ситуації. Референдум і загальні вибори — різні речі. Я можу назвати, спільні моменти. Це дуже динамічне політичне довкілля і дуже динамічна демократія. Думаю, що це робить обидві наші країни доволі цікавими. Можу лише додати, що в обох випадках люди надто задіяні в політичному процесі.

«ЦЕ БУЛА ДУЖЕ ДОБРА І ПРОДУКТИВНА ЗУСТРІЧ, І ВОДНОЧАС СЕРЙОЗНА РОЗМОВА»

— Пані посол, ви разом з іншими послами G7 зустрічалися днями з президентом Володимиром Зеленським. Можете поділитися враженнями від розмови з главою Української держави?

— Президент поділився своїми ідеями, що він планує робити в майбутньому. Думаю, що про це він має сам розповісти українській громадськості. Це була дуже добра і продуктивна зустріч, і водночас серйозна розмова. Що стосується нас — ми задоволені, що вона відбулася.

Наша група послів G7, яка була створена під час німецького головування в G7, постійно підтримує Україну. Я сподіваюся, що ми справилися з цією роллю за останні чотири роки. Ми — це ті, хто підтримує, надає допомогу, коли це потрібно.

Така країна, як Велика Британія, показала, що ми можемо допомагати не лише політично, а й ресурсами, фінансами, експертизою — все це ми пропонуємо Україні, аби підтримати її.

«МИ ВИХОДИМО З ЄС, АЛЕ МИ СИЛЬНИЙ ПАРТНЕР І СОЮЗНИК НАТО»

— Наприкінці липня в Україні з візитом перебували президент ПА НАТО Мадлен Мун, з якою я мав інтерв’ю цього тижня (інтерв’ю з послом Великої Британії записувалося 26 липня. — Авт.), і генсек ПА НАТО. Для мене цікаво почути, чому ваша країна так активно залучена до діяльності цієї організації?

— Чому б ні. Велика Британія — другий найбільший контриб’ютор до НАТО. Ми сильна країна. Так, ми виходимо з ЄС, але ми сильний партнер і союзник НАТО. Ми посідаємо місце постійного члена Ради Безпеки ООН, також ми другий контриб’ютор за внесками в ОБСЄ. Тому, чому б нам не займати провідні позиції в ПА НАТО?

— Пані посол, що для вашої країни означає 70-та річниця заснування Північноатлантичного Альянсу?

— Ми є господарями саміту НАТО, який відбудеться на початку грудня в Лондоні й який присвячений 70-й річниці заснування Альянсу.

І це пояснюється тим, що перша штаб-квартира НАТО базувалася саме в Лондоні. Що стосується розуміння людей, то йдеться про колективну системи безпеки і оборони. А ми віримо в колективну систему безпеки і оборони. Ми розуміємо, що за останні 70 років НАТО зробило дуже велику роботу щодо підтримки миру в Європі. Ми сильніші разом.

Але НАТО досі не обійняло Україну, не включило її до свого складу?

— НАТО обійняло Україну, щоправда не так тісно, як би ви хотіли. Але обійми існують. Якщо я подивлюся, наприклад, на те, що НАТО зробило для України, обсяг підтримки і співпраці, то можна згадати офіс зв’язку НАТО в Україні, трастові фонди, в які, щонайменше в один із них, Сполучене Королівство робить внески.

Канада разом зі Сполученим Королівством стали контактними посольствами НАТО в Україні. Наша роль — пояснити людям, що таке НАТО, у чому його важливість.

Тому підсумовуючи, ви маєте обійми, але для тісніших обіймів потрібно зробити деякі речі.

— А що бракує Україні для членства, чи досить для цього буде досягнення стандартів до 2020 року? 

— На мою думку, Україна досягла значного прогресу в оборонній реформі. Ми хочемо бачити продовження, подальший рух уперед.

Я думаю, що амбіції є правильними. І, очевидно, ми хочемо побачити призначення нового міністра оборони. Тож я можу підкреслити, ми бачимо прогрес, але дуже важливо, щоб це продовжувалося.

І йдеться не лише про кінцеву мету в термінах членства, а про якість відносин, якщо далі рухатися цим шляхом.

«УКРАЇНА НЕ ЛИШЕ СПОЖИВАЧ, А ТАКОЖ АКТИВНИЙ КОНТРИБ’ЮТОР ДО СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ»

— Днями міністр закордонних справ Павло Клімкін виступав у Veteran HUB і заявив, що навіть при досягненні Україною стандартів НАТО, серед союзників існують країни, які не дуже підтримують членство нашої країни в Альянсі, одним оком дивляться на Росію, другим — в інший бік. Що, на вашу думку, має бути зроблено, щоб у НАТО всі підтримали приєднання України до Альянсу?

— Існує декілька речей. Перше, в декларації саміту НАТО в Бухаресті в 2008 році говориться, що Україна та Грузія в майбутньому стануть членами Альянсу. Так, ви маєте рацію, в Альянсі рішення ухвалюють одностайно, а там існують різні погляди. Але, на мою думку, важливим є те, щоб Україна досягала прогресу на шляху реформ. Іншими словами, ви маєте рухатися цією траєкторією, а також підтримувати співпрацю. Окрім того, важливо нагадувати людям про роль, яку Україна вже відіграла у підтримці НАТО. Якщо я не помиляюсь, Україна брала участь чи підтримувала майже всі операції НАТО в недавні роки. І думаю, буде корисно нагадувати людям про те, що Україна не лише споживач, а також активний контриб’ютор до системи безпеки.

Як ви знаєте, зараз Угорщина, використовуючи як привід український закон про освіту, два роки поспіль блокує засідання Комісії Україна — НАТО. Чи розмовляли ви з угорським послом із цієї проблеми й чи намагалися його переконати, щоб його країна не використовувала це питання для блокування руху України на шляху євроатлантичної інтеграції?

— Коли між країнами на двосторонньому рівні виникають проблеми, то вони не повинні впливати на багатосторонні відносини, зокрема відносини Альянсу з іншими країнами.

Тому ми віддаємо перевагу тому, щоб проблеми вирішувалися на двосторонньому рівні, а не на багатосторонньому.

Ми сподіваємося, що на двосторонньому рівні Україна та Угорщина обговорюватимуть ці проблеми і вирішуватимуть їх, а не виноситимуть на рівень НАТО і не блокуватимуть засідання Комісії Україна — НАТО.

Чи можливе проведення засідання КУН у грудні в рамках саміту НАТО?

— Я не думаю, що зокрема цей особливий саміт може стати нагодою для цього. Навіть на даний момент не ясно, яким буде його формат і порядок денний. Але ми вважаємо, що потрібно продовжувати діалог між Україною і НАТО.

«ТЕРЕЗА МЕЙ БУЛА ДУЖЕ ЧІТКОЮ, ЗАЯВИВШИ, ЩО РОСІЯ МАЄ ЗУПИНИТИ АГРЕСІЮ ПРОТИ УКРАЇНИ»

— На останньому саміті G20 ми бачили красномовне фото британського прем’єр-міністра Терези Мей і російського президента Володимира Путіна. А питання у мене таке: чи було доцільним їй зустрічатися з російським лідером після атаки в Солсбері й загалом говорити з ним? Адже його поведінка з 2014 року, коли Росія анексувала незаконно Крим і розпочала агресію на сході України, зовсім не змінилася.

— Я думаю, що завжди важливо підтримувати діалог, навіть, якщо ви фундаментально не погоджуєтеся з ним, якщо є проблеми у двосторонніх відносинах. На мою думку, це була корисна зустріч. Тереза Мей чітко заявила, що ми не можемо нормалізувати наші відносини після того, що сталося в Солсбері. І вона була дуже чіткою, заявивши, що Росія має зупинити агресію проти України. Це також був дуже гарний момент для неї заявити, щоб Путін звільнив 24 полонених українських моряків. Тому, я вважаю, що часом важливо, аби такі зустрічі мали місце і ми чітко донесли меседжі про нашу позицію. Але, звісно, вам потрібно вести дискусію з Росією. Ми як постійні члени разом сидимо в РБ ООН, і в нас є сфери інтересу, але, звісно, ми маємо і фундаментальні виклики, і, зважаючи на те, що сталося в Солсбері, наша позиція щодо РФ не змінилася.

— Як, на вашу думку, Захід має вести справу проти Путіна, який продовжує агресивну діяльність? Всі очікували, що запроваджені в 2014 році санкції за анексію Криму і потім продовжені через агресію на сході України стануть платою, яка змусить Путіна відступити і з Криму, і з Донбасу.

— На мою думку, щодо Путіна Захід має і далі продовжувати те, що він робить — зберігати санкції, введені за порушення міжнародних норм і договорів. І Заходу треба бути єдиним у своїй позиції щодо РФ.

Пані посол, я мав можливість висвітлювати діяльність червневої пленарної сесії ПАРЄ, на якій розглядалося питання про повернення повноважень російської делегації в Асамблеї. І британська делегація більшістю голосів виступила проти, за що ми їй вдячні, проте завдяки голосам німецької, французької та турецької делегації та деяких інших країн було ухвалено рішення про повернення делегації РФ без виконання жодних умов. Навіть досі російська сторона не виплатила борг у ПАРЄ. Як ви можете це прокоментувати?

— Це рішення депутатів, а не уряду. Можливо, деякі країни мають контроль над своїми депутатами в РЄ, а інші — ні. Так, позиція Великої Британії полягала в тому, що ми не підтримуємо безумовного повернення російської делегація.

Думаю, що цей орган є специфічним, і там існує чимало людей, які вважають, що фактично важливо, щоб Росія залишалась у РЄ, тому що це механізм, завдяки якому Росія може бути підзвітною за зловживання у сфері прав людини. І цей механізм дозволяє російським громадянам подавати позови за порушення таких прав.

«Я ХОТІЛА Би БАЧИТИ БІЛЬШЕ ІНВЕСТИЦІЙ ІЗ БРИТАНІЇ В УКРАЇНУ І БІЛЬШІ ОБСЯГИ ТОРГІВЛІ МІЖ НАШИМИ КРАЇНАМИ»

— Пані посол, ви згадали про велику кількість міністерських візитів в Україну, а як розвивається економічна співпраця між обома країнами?

— Сполучене Королівство досі залишається четвертим найбільшим інвестором в Україні. Тут присутні великі британські компанії. Але я хотіла би бачити більше інвестицій із Британії в Україну і більші обсяги торгівлі між нашими країнами.

Я задоволена, що президент Зеленський зробив пріоритетом залучення міжнародних інвесторів в Україну. Але я вважаю, що ключем для компаній, які бажають приходити та більше інвестувати у найбільший новий ринок у Європі, є демонстрація, що з корупцією тут борються і Україна гарантує, що реформа судової сфери відбувається на практиці. Зі свого боку, компанії мають бути впевненими, що їхні інвестиції будуть захищеними у суді. І також потрібно зробити правила розподілу прибутку дуже чіткими.

Існує чимало невирішених справ, коли компанії мають складнощі, й проблеми досі не вирішені. Якщо ці справи будуть вирішені, то це буде сигналом, що бізнес-клімат змінюється в Україні. Ми бачили прогрес за останні чотири роки, але має бути зроблено більше, щоб привабити інвесторів. А це подолання корупції та реформа судової системи, а також чітка підтримка ділової спільноти у країні. І виглядає так, що президент Зеленський зробив це пріоритетом. 

А що ви можете сказати про співпрацю у військово-промисловій сфері після того, як головою наглядової ради Укроборонпрому став Айварас Абромавічус, чи бачите ви тут можливості для співпраці між обома країнами?

— Так, між нашими країнами існує певна співпраця у цій сфері. Наприклад, деякі літаки «Антонов» оснащаються британськими пропелерами. І коли міністр оборони Сполученого Королівства здійснив свій перший візит, ми побували на підприємстві «Антонов» і були зацікавлені у можливості співпраці.

Але я вважаю, що важливо, аби було здійснено аудит «Укроборонпрому», що цей концерн є транспарентним, і ми зрозуміли краще, як він функціонує, що його репутація буде поліпшена. Я маю на увазі його колишню репутацію, яка була пов’язана з корупцією і браком прозорості. На мою думку, якщо Айварас може це змінити, то це відкриє великі можливості для співпраці між нашими країнами. А Сполучене Королівство має сильні позиції в секторі оборони та безпеки.

«ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ ЗІ СВОЇМИ ПАРТНЕРАМИ, ЄС І G7»

— Ще раз згадаю спілкування Клімкіна з українськими ветеранами АТО. Український міністр зокрема зазначив, коли готувався Будапештський меморандум...

— Я знала, що ви поставите це запитання. І не зможете провести інтерв’ю, не згадавши Будапештський меморандум.

Але ви не знаєте, що саме я хочу запитати в цьому контексті. Клімкін сказав, що він пропонував зробити його юридично зобов’язуючим документом, але, за його словами, на керівництво України тоді надавили, і в результаті був підписаний меморандум у нинішній формі... Моє запитання таке: що можна зробити з боку деяких країн-підписантів на заміну цьому недіючому документу, щоб наділі гарантувати територіальну цілісність України у випадку подальшого наступу Росії?

— Гадаю, треба ставити запитання: що має новий договір досягти? Так, ви праві, Будапештський меморандум не є юридично зобов’язувальним, бо це не договір, а меморандум про взаєморозуміння (memorandum of understanding). І я розумію розчарування України щодо цього. Але існує багато міжнародних законів, які проігнорувала Росія. Тому, я думаю, моє запитання полягає в тому, чи новий договір, який буде на столі, щось може дати вам у даний момент, коли Росія вже ігнорує міжнародні закони і норми. Хіба новий договір щось змінить?

Я маю на увазі оборонний пакт між Великою Британією і Японією, який гарантує територіальну цілісність Країни вранішнього сонця, і більше того, ця країна витрачає на оборону не більше 1% ВВП.

— Там історія дуже відрізняється, і, окрім того, існувала історична причина, чому оборонний бюджет Японії є таким низьким. Моя порада в даному разі: Україні треба працювати зі своїми партнерами, ЄС і G7. На мою думку, це дуже потужний сигнал для Росії, що Україна має сильних і витривалих друзів. Ми дуже активно взаємодіяли останні п’ять років. Тому я вважаю, що це посилає дуже чіткий меседж про те, яку підтримку має Україна.

«Я ПИШАЮСЯ ПІДТРИМКОЮ, ЯКУ МИ ЗМОГЛИ НАДАТИ УКРАЇНІ, ОСОБЛИВО У СФЕРІ ГУМАНІТАРНОГО РОЗМІНУВАННЯ»

— Пані посол, розпочавши каденцію посла в Україні, ви мали певні цілі. І як тепер, завершуючи свою місію, ви оцінюєте свою роботу, чого вам вдалося досягти, а чого, можливо, і ні?

— Мета, якої я досягла тут, була головним чином метою британського уряду. Хоча у мене також були особисті цілі. Думаю, що наші двосторонні відносини перебувають у дуже гарній формі. Я пишаюся підтримкою, яку ми змогли надати Україні, особливо у сфері гуманітарного розмінування. Я особисто переконала тодішнього нашого міністра закордонних справ взятися за це. І на даний момент ми очистили 2,5 млн кв.м української території від мін, що робить країну більш безпечним місцем для людей і рятує життя.

Я відвідала Авдіївку кілька тижнів тому і знаю, що зараз чотириста українців зайняті у цьому процесі. Ми тренуємо і чоловіків, і жінок брати участь у розмінуванні територій. Це дуже важливо, бо на даний момент Україна є однією з країн, на території якої є чи не найбільше мін. Я дуже пишаюся також тим, що Сполучене Королівство надає підтримку ЦВК у проведенні виборів. А за останній час у вас відбулося три дуже успішних раунди виборів.

Я також пишаюся підтримкою, яку ми надаємо Збройним силам України. Ми допомогли пройти тренування і навчання 13 тис. українських солдатів.

Також я пишаюся підтримкою, яку ми надали для створення антикорупційних інститутів.

А на особистому рівні я дуже задоволена підтримкою, яку ми надали людям з інвалідністю, а також меншинам.

Люди зазвичай фокусуються на послах, але хочу вам сказати, що посли не бувають успішними, якщо у них немає дуже доброї команди. І єдина причина того, що я змогла зробити, я сподіваюся, добре для вашої країни, — це дуже гарна та згуртована команда. І більшість у ній становлять українці. А без цієї команди нічого не можна було зробити.

— Ви згадали про гуманітарне розмінування. Дійсно, цього року було ухвалено відповідний закон в Україні. Хотілося почути вашу оцінку дій української влади у вирішенні цього питання, чи бачите ви значні зміни після того, чи достатньо транспарентності та координації у діяльності щодо очищення території від мін?

— Причина, чому я тут просувала питання розмінування, пояснюється тим, що раніше я займалася проблемою роззброєння. Я знаю, що Сполучене Королівство має найкращу в світі організацію з розмінування — The HALO Trust. Це неурядова шотландська організація, яка тут зараз працює.

Треба зазначити, що при проведенні гуманітарного розмінування потрібна законодавча підтримка. Вона зараз є, і це буде сприяти гуманітарному розмінуванню із залученням міжнародних і внутрішніх зусиль. Бо зрештою, як я зазначила, Україна є однією з країн із найбільшою кількістю мін на своїй території. Цей закон сприятиме зусиллям з гуманітарного розмінування. Він не був досконалим і міг би бути кращим. Були внесені поправки до закону, які дозволили міжнародній спільноті фінансувати зусилля з розмінування.

Я сподіваюся, що так і буде, бо дуже важливо, щоб ми працювали разом над цією проблемою. Міжнародна допомога сприятиме вам вирішенню цього питання.

Щодо поліпшення ситуації з гуманітарним розмінуванням, то ключова річ — це координація. Оскільки у вас є чимало донорів, «акторів» із розмінування, але їхня діяльність не координується. Дуже важливо  забезпечити високі стандарти, бо це небезпечна робота... І ми не хочемо, щоб люди гинули, а безпечно нейтралізували вибухові пристрої, які не розірвалися, протипіхотні й протитанкові міни.

Я бачила на власні очі, як це робиться. Це було в іншій країні, не в Україні, але усюди залишки війни мають шкідливий вплив. Тому справді, дуже важлива координація у цьому питанні.

Пані посол, з якими відчуттями та враженнями ви залишаєте нашу країну, що найбільше торкнуло вас тут?

— Я гадаю, що від’їжджатиму з вашої країни стомленою. Усі ці чотири роки я надзвичайно важко працювала. Я виконувала поставлені моєю країною завдання, а також допомагала Україні посилювати оборону і здійснювати трансформацію на шляху до моделі тієї європейської країни, до якої вона прагне.

Що стосується вражень, я залишаю тут багато друзів, і це мене дуже засмучує. 

А що мене найбільше вразило за ці чотири роки, це — дедалі міцніший дух волонтерства в Україні. Я бачила, як люди ставали волонтерами чи то для того, щоб іти на лінію фронту, аби воювати за свою країну, чи щоб надавати медичну допомогу тим, хто воює на лінії фронту, чи щоб будувати військові потужності, випускаючи дрони, необхідні для фронту, чи щоб реалізувати реформи, задля яких народні депутати фінансували поїздки за кордон за власні кошти, бо не було бюджетних коштів. Ця готовність людей бути волонтерами задля країни справила на мене велике враження.

Підсумовуючи, це був надзвичайний період у моєму житті.

Але я їду з України як оптиміст і бачу справжні наміри країни здійснити зміни. Ви були на шляху прогресу останні чотири-п’ять років і досягли чимало. Але якщо український народ продовжить трансформацію, то Захід і надалі буде підтримувати Україну.

Чи можете ви щось порадити вашій наступниці Мелінді Сімонз?

— Хай вона добре виспиться (Сміється.) Я думаю, що, зрештою, найбільш важлива річ для кожного, хто хоче приходити в Україну і тут працювати, мати на увазі, що це партнерство. Ми тут не для того, щоб говорити вам, що робити. Ви зробили свій власний вибір, ми погоджуємося з цим вибором — рухатися ближче до ЄС та в євроатлантичному напрямі. Ми будемо вас підтримувати і залишатимемося вашими друзями, часом — відвертими друзями, бо це правильно, коли друзі вказують, якщо вважають, що справи рухаються у неправильному напрямку. Але вибір, звісно, залишається за Україною.