«Обкатка доктрини Трампа»

Перший виступ президента США Дональда Трампа перед Генеральною асамблеєю ООН викликав доволі неоднозначну реакцію як світових лідерів, так і ЗМІ через доволі різкі заяви.

По-перше, Трамп багато говорив про важливість державного суверенітету та сказав, що він має бути головним принципом у відносинах між націями, пише The New York Times. При цьому він згадав про Україну. «Ми повинні усунути загрози суверенітетам від України і до Південно-Китайського моря», — наголосив він.

По-друге, Трамп вкотре наголосив, що будуватиме зовнішню політику США, виходячи лише з інтересів своєї країни. «Як президент Сполучених Штатів, я завжди ставитиму Америку передусім», — сказав він.

По-третє, Трамп згадав у промові про так звану маленьку групу «країн-вигнанців», назвавши їх «карою нашої планети». При цьому глава держави виголосив заяву щодо Пхеньяна. «США мають багато сил і терпіння, але якщо вони будуть змушені захищати себе та союзників, у нас не буде іншого вибору, крім як повністю знищити Північну Корею. Людина-ракета (rocket man) почала самовбивчу місію для себе та свого режиму», — сказав він. Очільник Білого Дому вкотре розкритикував Іран, зокрема, за те, що країна фінансує терористів. Він сказав, що нинішня влада Ірану «перетворила багату країну з багатою історією та культурою на економічно збіднілу країну-ізгоя, основний експорт якої — насилля, кровопролиття та хаос». Трамп також згадав про Венесуелу, сказавши, що «соціалістична диктатура в цій країні є неприйнятною», повідомляє DW.

По-четверте, Трамп заявив, що США витрачають на ООН більше, ніж будь-які інші країни світу: сплачують 22% бюджету організації. За його словами «на США лежить несправедлива частка ціни». Проте він «оптимістично оцінив можливості ООН щодо покращення глобальної безпеки шляхом колективних дій», — повідомляє CNN.

Заяви Трампа одразу наразили його на критику з боку деяких світових лідерів. Наприклад, глава МЗС Ірану Мохаммад-Джавад Заріф сказав, що «невігласька мова ненависті Трампа варта середньовічних часів, а не ООН». А міністр закордонних справ Швеції Маргот Вальстром заявила, що «це був неправильний виступ у неправильний час».

Бі-Бі-Сі зазначає, що промова Трампа в ООН була непередбачуваною і, як мінімум, стане одним із найбільш незабутніх моментів цієї Генасамблеї. Американське видання The New York Times пише, що промова Трампа була «неприваблива, сповнена загроз і засуджень». Крім того, ЗМІ наводить таке порівняння: попередній президент США Барак Обама в першій промові перед Генасамблеєю вжив слово «суверенітет» лише раз, тоді як Дональд Трамп сказав його у своєму виступі 21 раз. «Як можна у промові, де головною темою є суверенітет, не викрикувати щодо російських атак на суверенні виборчі процеси у США та на Заході», — написав у Twitter колумніст видання The Wasington Post Девід Роткопф. Тим часом CNN зазначає, що сотні дипломатів, присутніх у залі, аплодували Трампу, лише коли він говорив, що країни повинні діяти у власних інтересах і висловився за підтримку прав жінок, але коли він заявив про войовничі загрози щодо Північної Кореї, залом прокотився «лише приголомшений шепіт».

«День» звернувся до експертів із проханням прокоментувати заяви Дональда Трампа під час першого його виступу перед Генасамблеєю ООН:

ПРАГМАТИЗМ

Олександр ЦВЄТКОВ, американіст, професор Київського університету імені Бориса Грінченка:

— У промові фактично йшла обкатка доктрини Трампа, його бачення сучасних міжнародних відносин. При цьому, на відміну від попередніх адміністрацій, у цій промові не було ставки на ідеологію, вона більше спиралася на прагматизм, включення елементів realpolitik (реальна політика. — Ред.) і традиційних американських підходів, тому недаремно цитувався виступ першої адміністрації Трумена, за якої розпочали роботу Об’єднані нації.

Стосовно таких трьох критеріїв, як мир, процвітання, суверенітет, то це лише ті доктрини, які трохи надають ідеологічного змісту цьому виступу.

При цьому прагматичний підхід полягає в тому, щоб усі країни прийшли до національних інтересів, США також грають у цьому роль, як велика держава, але вони будуть ставитися до партнерських відносин щодо того, яка віддача є для Сполучених Штатів.

Виступ американського президента був з елементами войовничості відносно низки країн. Це теж підтверджує традиційні американські підходи до зовнішньої політики, коли демонструються з одного боку можливості застосування сили, але не заперечуються можливості каналів перемовин, щоб уникнути загрозливої воєнної ситуації.

Тобто США надають серйозну роль тим викликам, які вони відчувають відносно себе та своїх союзників, але в той ж час вони виступають за те, що все ще можливі дипломатичні канали перемовин.

І тут велику увагу треба приділити новому баченню Україною своєї ролі: якщо ми говоримо, що відмовилися від позаблоковості, це не тільки означає, що ми очікуємо вступу в блок, нам потрібно бути більш активними на міжнародній арені з точки зору підтримки ініціатив тих держав, з якими у нас є партнерські відносини. Крім того, треба брати більшу участь у діях, ініціативах, які вони погоджують на міжнародній арені.

ГРА ЗА СТАРИМИ ПРАВИЛАМИ

Галина АККЕРМАН, директор російського бюро журналу Politique Diplomatic, Париж:

— Щодо частої згадки Трампом слова «суверенітет», не зовсім зрозуміло, що взагалі він під цим розуміє. Звісно, він заклопотаний збереженням державного суверенітету. Але мені здається, що його головний акцент в іншому, що Америка — first (передусім. — Ред.). Трамп продовжує грати за старими правилами, які полягають у тому, що Америка й, можливо, деякі інші головні, так би мовити, країни можуть вирішувати долю світу. І з цього погляду було дуже цікаво, як контрапунктом по відношенню до Трампа пройшовся з тієї ж тематики французький президент Еммануель Макрон, який говорив саме про необхідність сьогодні розцінювати світ як багатополярний, взаємозв’язаний і де рішення можуть прийматися колективно.

Трамп дійсно згадав Донбас, але при цьому Росію не назвав. Тому я не думаю, що за цим стоїть щось велике.

Весь виступ Трампа був у рамках його попередніх — передвиборних і післявиборних декларацій. Я вважаю, він не був якимсь проривом, знову ж таки на відміну від Макрона.

Що ж до заяви Трампа з приводу Північної Кореї, яку він пообіцяв «змести з лиця землі». Це, звісно, є повним абсурдом просто тому, що він, можливо, й може це зробити, але перед тим як загинути Північна Корея може завдати дуже потужного удару по своїх безпосередніх сусідах, в першу чергу по Південній Кореї. Сеул міститься дуже близько від кордону з Північною Кореєю. Будь-яке ядерне рішення зробить неможливим життя на всьому Корейському півострові: не лише у Північній Кореї, а й у Південній. Тому це досить безвідповідальна заява. Думаю, тут французька позиція була дуже грамотною противагою американській позиції. Макрон заявив, що з Північною Кореєю треба домовлятися, переконати її відмовитися від ядерної програми. Зрозуміло, Північна Корея в певному значенні перебуває в сильній позиції, тому доведеться піти на якісь поступки заради миру.

Щодо Венесуели, звісно, те, що відбувається там, — абсолютно жахливо. Трамп цілковито правий. Інше питання, що слід робити в цій ситуації. Ймовірно, найбільш розумно продовжити політику санкцій проти Венесуели й чекати, коли цей режим буде повалений власним населенням.

Що стосується Ірану, мені здається, що позиція Трампа не дуже конструктивна. Її підтримує ізраїльський прем’єр Біньямін Нетаньяху. Як Трамп, так і Нетаньяху переконані, що Іран нишком готує атомну зброю, тоді як усі перевірки міжнародних інстанцій, зокрема МАГАТЕ, показують, що поки іранський атом залишається мирним.