На фронті зовнішньої політики

Президент України Петро Порошенко вніс на позачерговий розгляд Верховною Радою України законопроект «Про дипломатичну службу», як «невідкладний».

«Прийняття закону не менш важливе, ніж побудова оборонної стратегії і затвердження Стратегічного оборонного бюлетеню та реформування армії. Це теж наша армія, але вже на іншому фронті – фронті зовнішньої політики, який дозволяє тримати і мобілізацію союзу коаліції на підтримку України, і продовження санкцій, і рух реформування нашої країни в Європу», - написав глава держави на своїй сторінці у Facebook. Крім того, на думку президента, цей документ підвищить престижність української дипслужби та реформує її до сучасних європейських і світових стандартів.

Адміністрація Президента повідомляє, що основне завдання проекту – встановити нові правові та організаційні засади функціонування дипслужби «як державної служби особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов’язаній із реалізацією зовнішньої політики України, захистом її національних інтересів у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном».

«ПРЕЗИДЕНТ МАЄ ПРИЗНАЧАТИ ПОСЛІВ І НЕ ЗАТЯГУВАТИ, ЯК ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ОСТАННІ ТРИ РОКИ»

«День» звернувся за коментарем до голови Комітету з закордонних справ Верховної Ради України Ганни ГОПКО з проханням прокоментувати важливість цього закону та пояснити його переваги та недоліки:

- Дуже важливо, що до сторіччя створення дипломатичної служби в Україні Міністерство закордонних справ, Президент і український парламент мають можливість розглянути і, я сподіваюсь, ухвалити закон «Про дипломатичну службу».

Над текстом законопроекту майже два роки тривали дебати, було кілька версій. Якщо подивитися на варіант, зареєстрований як невідкладний, чітко бачимо наміри Президента прописати проходження дипломатичної служби, функції дипломатів, ротацію, дипломатичні ранги, соціальне забезпечення, припинення дипломатичної служби. Це важливо, зважаючи на те, що ми ухвалили закон про державну службу, який набув чинності в 2015 році. Зараз ми гармонізуємо дипломатичну службу під те, що було в законі про державну службу. Він матиме трохи більше чіткішої класифікації, що стосується присвоєння та позбавлення дипломатичних рангів, прописані своєрідні соціальні ліфти, компенсаційні виплати.

Важливо зауважити, що комітет ще в 2015 році, розуміючи,  в яких злиденних умовах перебувають дипломати, почав кампанію за збільшення фінансування. На 2016 рік додатково було 300 млн. гривень, на 2017 рік – додатково – майже мільярд. Дипломатичний фронт і його забезпечення так само важливий, як і військовий.

Що стосується того, що в не вистачає в законопроекті. Ще в 2015 році Комітет у закордонних справах вніс зміни в статтю 13 закону «Про дипслужбу», де ми, зокрема, зазначили про проведення консультацій щодо погодження кандидатур для призначення на посади керівників дипломатичних представництв у профільному комітеті законодавчого органу. Це усталена міжнародна практика і вона мала своє відображення в 2001 році в Законі України «Про дипломатичну службу». Наприклад, у США Сенат затверджує послів і тільки після того Президент підтверджує кандидатуру.

В 2011 році під час підготовки та прийняття оновленого закону «Про дипслужбу» за пропозицією тодішнього президента Януковича була вилучена норма щодо проведення консультацій у профільному комітеті з закордонних справ щодо погодження кандидатур і призначення на посади керівників дипломатичних представництв України.

Тому ми з 2015 року намагалися в окремих законопроектах і під час всіх засідань в робочій групі, яку очолював двічі міністр закордонних справ Борис Іванович Тарасюк, повернути цю норму. Це абсолютно нормальна практика. І в парламентсько-президентській республіці вона якраз логічна, бо сприятиме виконанню комітетом контрольної функції та налагодженню співпраці між комітетом і МЗС. Багато послів на добровільних, волонтерських засадах приходили в комітет вже коли їх призначили послами і перед тим, як їхати в іншу країну, радилися щодо того, щоб під час міжпарламентських візитів їм допомагали виконувати свої функції. Тому парламентський контроль є важливим інститутом світового парламентаризму.

Комітет планує найближчими тижнями розглянути законопроект. Поки що ми написали листи, щоб профільні міністерства дали свої відгуки, бачення, пропозиції, оцінки.

Дуже важливо, але немає в цьому законопроекті і що ми обговорювали з МЗС: треба  в Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» розставити крапки над «і» щодо торговельних місій і відповідальності міністерства економіки і торгівлі та МЗС за ведення економічної діяльності, фактично економізацію зовнішньої політики. Це треба буде надалі пропрацювати.

-   На вашу думку, чи вдасться ухвалити закон і що треба зробити, щоб заручитися підтримкою парламентарів?

-   Спершу відбувається розгляд у профільному комітеті та висловлення рекомендацій. Можливо, будуть поправки. Наприклад, повернути норму про попередні консультації з рекомендаційним характером щодо погодження кандидатур для призначення на посади керівників дипломатичних представництв України, зважаючи на те, що  багато членів комітету наполягали на цьому. Це те, що боже бути одним з найбільш дискусійних.

Дуже важливе також питання ротації. Наприклад, у Ватикані посол уже дев’ять років незмінно займає посаду. Тому добре, що є імперативна ротація. Не може посол протягом стількох років перебувати в одній країні, людина відвикає від реалій в Україні та розуміння, яку державу вона представляє.

Думаю, що президент з новим законом «Про дипслужбу» чи без нього має просто виконувати свої функції. Президент має призначати послів і не затягувати, як це відбувається останні три роки його президентства, коли ми бачили, як повільно призначався посол України в НАТО пан Пристайко. Хоча курс на членство в НАТО визначений пріоритетом зовнішньої політики держави.

Крім того, наступного року в Данії буде велика конференція з підтримки реформ Ukraine reform conference, яка була влітку цього року в Лондоні. Ми побачили, що досі в Данії немає посла, хоча датчани разом з канадцями та британцями вже активно готують цю конференцію, яка дасть можливість Україні розповісти про реформи, перешкоди. А в нас досі там немає посла.

Так само немає і заступників міністра. В умовах зовнішньої агресії є лише два заступники міністра закордонних справ. Це абсолютно неприйнятно. Тут питання не в цьому законі, а  тому, що президенту треба знайти час і нарешті затвердити важливих заступників. Нині один із заступників Лана Зеркаль займається веденням міжнародних справ у міжнародних судах, а пан Кислиця – роботою з міжнародними організаціями. Як мінімум, потрібно ще два-три заступники в МЗС.