Литовський алгоритм

Незнане світові інфекційне захворювання, коронавірус, Литви торкнулося, як і світу, неочікувано. Але й дещо символічно. Саме 11 березня 2020 року, коли литовці відзначали 30-річчя відновлення Незалежності і виходу з совєтського союзу, Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про пандемію.  До речі, литовці називають часто коронавірус — коронє, що означає кара.

ПЕРШИЙ УДАР

Уряд Литви, зіткнувшись з викликом вірусу COVID-19, досить швидко розробив строгий алгоритм боротьби.  Уже увечері в п’ятницю, 13 березня, було звернення уряду до громадян, а для протистояння пандемії створено Державний центр з управління надзвичайними ситуаціями із шести функціональних груп. Цей центр відтоді і дотепер приймає технічні, координаційні та адміністративні рішення щодо боротьби з коронавірусом у межах всієї країни.

16 березня було оголошено строгий карантин: закрито торгові установи (за винятком продуктових магазинів та аптек), бари, кав’ярні, салони краси, заборонено масові заходи та зібрання, припинено звичну діяльність виховних закладів — їх переведено на дистанційне навчання, заборонено у Литву прибувати іноземцям, а громадянам Литви відбувати зі своєї держави.

Урядом була проявлена турбота про надання максимальних можливостей для повернення своїх громадян через кордони; до суспільства з проханням тимчасово утриматися від відвідання храмів і зберігати здоров’я, своє і ближніх, звернувся ієрарх головної, Римо-Католицької конфесії Литви, а щодо масових зібрань — відомі політики, науковці, співаки, актори, ведучі радіо— і телепередач... Помічним для Литви було й проникливе Великоднє звернення Urbi et Orbi Папи Римського 27 березня на площі перед базилікою Святого Петра, зазвичай переповненій віруючими. Тоді ж, коли вона була абсолютно пуста, особливо урочо пролунали слова Папи: «Ми усвідомили, що перебуваємо в одному човні».

Опікуванням (забезпеченням продуктами, ліками) групами ризику, як-от люди старшого віку, зайнялася парамілітарна організація у справі захисту Батьківщини — Спілка стрільців Литви, а також створена для цієї мети активною елітою Литви спільнота «Сильні разом», до участі у якій був запрошений кожен.

ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

На декількох порталах, включно з існуючими і новоствореними, урядовими та новинними, для допомоги і уникнення розповсюдження коронавірусу, відбувалося видиме для кожного відслідковування шляхів інфікування, уважно враховувалася кожна інфікована особа, її контакти, рух. За порушення правил карантину накладалися чималі штрафи.

Тож литовці у боротьбі з першою хвилею пандемії згуртувалися на «добре». У перші 13 тижнів карантину — з 16 березня до 17 червня — Литва таки дала гідну відсіч коронавірусу, зайнявши у світі 6-е місце за основними показниками протистояння цій хворобі. Литві вдалося максимально виконати пораду Генерального секретаря ВООЗ Тедроса Аданома Гебреісуса про тестування і відслідковування кожного випадку. Так, на 21 квітня всього у Литві (2,8 млн. населення) було досліджено 70 753 особи (2,5% населення, і це за браком самих тестів у всьому світі), виявлено інфікованих осіб — 1 350 (0,05%), померло 38 осіб. Для порівняння — в Україні (42 млн. населення) на 21 квітня всього було зроблено 61 997 ПЛР-тестів (0,14 % населення), виявлено інфікованих осіб — 6 125(0,014%), померла 161 особа. 

Показники інфікованості, коли за добу було по декілька хворих, а то й зовсім нуль, у Литві перебували на досить низькому рівні майже до середини осені.

ДРУГА ХВИЛЯ

На жаль, інакша ситуація склалася під час другої хвилі. Передумовою погіршення — подібно як у Європі та усьому світі — був також і людський фактор. Прийшла втома від тривалого напруження уваги і сил, постала потреба відновити стосунки — суспільні, бізнесові, культурні та всі інші, що були призупинені на час боротьби з вірусом. Не в останню чергу того вимагала економічна ситуація, але, з іншого боку, так відбулася втрата пильності на громадському рівні. Люди побачили, що нічого з ними не відбувається і перестали вірити попередженням влади.

Наближаючись до осені, уряд не вжив якихось особливих заходів, крім звичайних, відомих усім попереджень про гігієну, носіння у публічних місцях масок та дотримування соціальної дистанції. Але люди часом переставали звертати на це увагу. Дослідження, проведені Центром соціологічних досліджень Литви, показали, що восени майже 60 зі 100 осіб, що мали характерні для коронавірусу симптоми, нікуди не зверталися.

Восени почалося і зростання захворювань, причому кардинальне. Так, на 1 вересня у Литві з початку пандемії фіксується 2958 випадків, за цей день — 29 (1 випадок на 100 тис. населення), а вже на 1 жовтня — всього 4 956 випадків (в 3,7 рази більше, ніж за перші 13 тижнів), за цей день — 172 (6/100К).

До зростання захворювань долучився ще один вагомий фактор — вибори до Сейму (Парламенту) Литви, що відбулися у жовтні (І тур — 11 числа, ІІ тур — 25 числа), коли деякі партії загравали з виборцями щодо введення чи ні карантину. Попри поради експертів з охорони здоров’я, карантин, і то нестрогий, був введений лише через тиждень після другого туру — 7 листопада.

Отож, все ці чинники разом і стали причиною втрати контролю за ситуацією з ковідом. На графіках відслідковування захворювань чітко видно, що з другої декади жовтня крива, яка до того майже, з невеликими підвищеннями, дрімала, починає стрімко зростати: на 1 листопада всього випадків — 16556, за добу — 834 захворювань (30/100К), на 1 грудня — всього 64621, за добу — 2107 (75/100К).

Литва починає займати одні з перших місць за рівнем захворювання у Європейському Союзі. Новий уряд Литви, що отримав повноваження 11 грудня, на час різдвяних і новорічних свят, з 16 грудня до 31 січня, ввів строгий карантин. Та оскільки вірус почав майже безконтрольно розповсюджуватися, загальна картина продовжувала погіршуватися: 23 грудня — 3 812 захворювань на добу (136/100К) (в Україні 23 грудня — 11 490 випадки (27/100К), тобто Литва за цим показником перевищувала Україну у 5 разів). Загальна кількість інфікованих осіб перевищила 130 тис. (4 640/100К), померло більше, ніж 1,4 тис. хворих (50/100К).

У критичні дні кінця грудня добова кількість смертей почала перевищувати сім десятків (2,6/100К, Україна — 0,53/100К). Рух карет швидкої, за словами литовців, став таким же частим, як і рух літаків.

Відповідно, почали заповнюватися місця у лікарнях. У деяких головних лікарнях країни вичерпувалися ліміти місць для хворих на ковід, в інших — зайнятість зросла до 70%, до прийому коронахворих стали готуватися провінційні лікарні. Медики часто потерпали і фізично, і емоційно, відчувалася нестача медперсоналу.

У цей час, окрім уряду, до активних дій знову стала еліта Литви: відновила свою діяльність громадська ініціатива «Сильні разом», Спілка стрільців Литви долучилася до здійснення перевірок руху транспорту між самоврядуваннями та допомоги медикам. Так, всього за період різдвяних свят поліція і її соціальні партнери — волонтери-стрільці здійснили перевірку понад 100 тис. транспортних засобів, десятки тисяч з них були повернуті додому.

Для безпосередньої допомоги медикам майже сотня стрільців стала у їхні лави як допоміжний персонал (коли ковід виводив зі строю штатних працівників) — звичайними прибиральниками, вантажниками, а також санітарами і, після певної практики, їхніми помічниками.

«СТРІЛЬЦІ»-ВОЛОНТЕРИ

Відгукуючись на потребу медиків, відомі у Литві особи стали на деякий час волонтерами у лікарнях. Першим такий крок, перехворівши на коронавірус, зробив депутат Сейму Литви, один з віце-спікерів, а також член Спілки стрільців Паулюс Саударґас. Так само вчинили й інші — його колега по Спілці, популярний співак Сварас (Ґабріелюс Ляуданскас). До них приєдналися президент Конфедерації бізнесу Литви Андрюс Романовскіс, колишній радник чинного президента Литви Айстіс Забараускас, один з очільників ініціативи «Сильні разом», актор і режисер Паулюс Тамолє, що працював на гарячій лінії ще навесні, а також скаути та багато інших небайдужих громадян Литви.

Паулюс Саударґас, крім того, що декілька разів, завдяки своєму високому імунітету, який розвивається лише у 10% коронахворих, здавав кров на плазму з антитілами для важких хворих, почав вести регулярний щоденник свого волонтерського служіння у «червоній зоні» — найгарячішому полі битви з коронавірусом. Його пости на власному профілі Фейсбуку стали переконливим, вражаючим свідченням боротьби лікарів за часом дуже крихке життя людини у жорстокому протистояння з немилосердним вірусом.

Для праці у таких умовах волонтери проходять спеціальні короткі навчання. І одразу стають віч-на-віч з реальністю: «Декілька санітарок і десятки хворих. Їжа, ліки, шприци, крапельниці, температура, тиск, гігієна, пульсоксиметри, кисень...».

Як розповідає Паулюс, «почуття у «реакторі» (від порівняння з Чорнобилем, оскільки всі у цій зоні — у спеціальних скафандрах, відпрацьовуючи зміну в яких піт часом стікає у взуття) загусають у бетон: «Ти ходиш, щось робиш, а твоя дія за щитком скафандра мовби пробігає поруч».

Пити і їсти, як ділиться Паулюс, знесиленим хворим, і старшого віку, і зовсім молодим, приходиться давати як дітям — по ковтку, по ложечці, часом і попри протест, відштовхування горнятка чи їжі, єдино з розуміння і усвідомлення, що це їм вкрай, життєво необхідно. Інколи у хворих виникають порушення нервової системи, їх паралізує, вони не можуть рухатися. А допомогу їм все-таки треба надати всебічну: «...приємний на вигляд молодий чоловік протягує руку і плескає мене по комбінезону. «Паулюс,» — представляюся, зрозумівши, що його зацікавило моє ім’я. Тоді, несподівано, він зриває памперс і починає зливати прямо у ліжко. Розумію, що так йому зручніше, нічого, впораємося і з цим. Спокійно закінчуємо кашу, ложечка за ложечкою».

Є, звичайно, і легші моменти: «У сусідній палаті з військовим у відставці обговорюємо стрибки з парашутом. У такі моменти немає нічого кращого, як разом пригадати минулі походи і пригоди. Допоміжним є і лише ковток води чи повітря. Тішуся, що вкрай ослаблена бабуся здолала горнятко води. «Хтозна, чи насніжило тепер?» — запитує її сусідка по палаті. Піднімаю штору, відкриваючи світ, на радість мешканцям палати. «Який там сніг — трава зеленіє, весна прийшла,» — показую»...

Не вгаває боротьба медиків — проводиться вентиляція легень, хворі інтубуються через дихальні шляхи, інколи робиться трахеотомія — прорізається горло і в трахею вставляється пластмасова трубка. Хворих, зважаючи на таку незручність, на цей час присипляють: «Дихати вони самостійно перестають, за них дихає робот, а приєднані електроди та інші зонди вимірюють працю серця, засвоєння кисню, тиск.  Пацієнти стають сплячими біороботами, життя яких підтримує купа техніки і персонал».

Волонтери потрібні і для, здавалося б, простих справ, наприклад, перевернути коронахворого — лежачи на животі, краще працюють легені: «Треба перевернути пацієнтку 100+ кг. Стаємо з обох боків ліжка, міцно тримаємо, трохи скручуючи, верхнє і нижнє покривала. Чекаємо на команду. Один з нас, більш тямущий за волонтерів, тримає усі трубочки і шланги, щоб вони не відключилися. На рахунок «три» вправно перевертаємо на бік і кладемо на живіт. Водночас це й уникнення пролежнів, з чим важко боротися, з огляду на брак персоналу».

Волонтери стають учасниками жертовної боротьби лікарів з вірусом і свідками дороги до життя чи смерті: «Тут дорога кожна секунда, тут остання лінія фронту. За нею немає апаратів вентиляції легень. За нею нічого немає. Не йдіть за неї, залишайтеся вдома...».

Усього майже сотня, як вже зазначалося, литовських стрільців-волонтерів вже провела на чергуваннях в зоні «реактора» більше, ніж 2 300 годин. До кінця січня стрільці Литви зобов’язалися надавати медикам 24-годинну допомогу.

ВАКЦИНАЦІЯ

Нині щоденна кількість інфікованих, порівнюючи з піком, зменшилася у 1,5—2 рази, до 1 тис. і менше захворювань на добу, відповідно зменшилася і кількість смертей. Але дрімати на лаврах Литві аж ніяк не виходить, тому що хвилі осіннього розповсюдження коронавірусу ще роблять свої кола по всій країні, поширюючись по окремих пансіонатах для людей похилого віку та сім’ях. Хоч у лікарнях і зменшується кількість хворих, у першу чергу тих, хто має легку форму, проте більшає пацієнтів у реанімації і відповідно — кількість смертей.

Литва з 27 грудня 2020 року, як й інші держави ЄС, отримавши першу партію у 10 тис. вакцин «Біонтех і Пфайзер», розпочала щеплення своїх громадян, першочергово — з медичних працівників та людей похилого віку й інших груп ризику. 11 січня 2021 року Литва отримала вже четверту партію вакцини, цього разу другого типу, — «Модерна», що разом з попередніми партіями становить 70 тис. доз. У січні цього року й далі триватимуть регулярні поставки вакцин.

Процес щеплення є прозорим для кожного, він відображається на веб-сайті Міністерства охорони здоров’я. Але, як-то буває у постсовєтських країнах, трапилася і спроба «вкрасти» вакцинацію. На окраїні Литви та у столиці попри встановлену першочерговість, щеплення пройшли декілька осіб із суміжних установ. Це одразу завдяки пресі стало відомим усій країні, такі вчинки були осуджені громадськістю, очільниками держави, як негідні і цинічні, зокрема, Президентом Литви Ґітанасом Наусєдою.

Вакцинація, на думку міністра охорони здоров’я, покращить ситуацію і дасть можливість ще у січні переглянути обмеження, введені на піку захворювань, та дозволить діяльність певного бізнесу і працю установ.