МЕНЮ

Коли зовнішня політика в заручниках

Іван КАПСАМУН, «День»
21 березня, 2019 - 19:26
або Про що свідчить скандал через можливе втручання України в американські вибори у 2016-му

Трохи більше, ніж за тиждень до президентських виборів, в Україні розгорівся черговий скандал. В інтерв’ю американському Hill.TV генпрокурор Юрій Луценко заявив, що «на жаль, з першої зустрічі з послом США в Києві (Марі Йованович. — Ред.) дала мені список людей, яких ми не маємо притягати до відповідальності». «Моя відповідь — це неприпустимо», — додав Юрій Луценко. У відповідь Держдепартамент США назвав «відвертою вигадкою» твердження Луценка про отримання списку людей, яких не варто переслідувати.

Але це не все. Луценко також повідомив, що Генпрокуратура не отримала коштів у розмірі майже 4           млн доларів, які посольство США в Україні мало виділити на його відомство, заявивши, що «ситуація насправді досить дивна», і зазначив, що кошти були виділені, але в Україні їх «ніколи не отримували».

«Ми бачили повідомлення про ці звинувачення, — сказав речник Держдепартаменту Hill.TV. — Сполучені Штати наразі не надають жодної допомоги Генеральній прокуратурі, але раніше робили спробу підтримати фундаментальну реформу сфери юстиції, в тому числі після Революції Гідності 2014 року. Коли політична воля для справжніх реформ у кількох генпрокурорів, що змінювали одне одного, виявилася недостатньою, ми скористалися нашою відповідальністю перед американськими платниками податків і перенаправили допомогу більш продуктивним проектам».

В тому ж інтерв’ю Луценко також повідомив, що він відкрив розслідування щодо спроб деяких українських громадян втрутитися в президентські вибори у США 2016 року. Він зазначив, що ГПУ розслідує заяву депутата Верховної Ради про те, що директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник начебто намагався сприяти Гілларі Клінтон на виборах 2016 року. «Це означає, що ми вважаємо, що директор НАБУ пан Ситник офіційно говорив про кримінальне розслідування з паном Манафортом, і водночас пан Ситник підкреслив, що таким чином він бажав допомогти кампанії пані Клінтон», — додав генпрокурор. Раніше звинувачення на адресу Ситника висунув депутат від БПП Борислав Розенблат, який опублікував у FB аудіозапис, на якому, за його твердженнями, зафіксовані висловлювання глави НАБУ.

Заяви генпрокурора викликали широку реакцію в Україні. «Луценко зробив неймовірно ведмежу послугу президенту в найбільш невдалий момент. До того ж, кажуть злі язики, це зроблено з відома самого президента або близьких до нього помічників чи консультантів, — написав у «Фейсбуці» виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко. — Спроба незграбного втручання в американські розборки начебто на боці Трампа зараз є ще більшою помилкою, ніж тоді, у 2016 році, спроба (скоріше удавана, ніж реальна) допомогти перемозі Клінтон. Тому що зараз вибори не в них, а в нас. А США — ключовий стратегічний партнер. Гірше всього, якщо наші стали жертвою гри американських гравців та їхніх посланців-консультантів, які могли запропонувати «допомогти Трампу» дістати винуватців «справи Манафорта» в обмін на карт-бланш для зведення рахунків із Ситником та умовним «колом друзів» нинішнього американського посла. Тоді в США побільшає коло тих, хто вважає Україну basket case (безнадійною справою). А потім сюрпризом для наших стане те, що у наступного посла буде приблизно те ж саме коло друзів... А посла Йованович дійсно замінять. Тільки це буде зроблено не негайно і не у зв’язку зі справою Манафорта і викриттями Луценка, а у порядку планової ротації — і новий посол приїде, як і очікується, наприкінці літа або восени цього року».

З приводу 2016 року потрібно уточнити, адже тоді українська влада дійсно серйозно прорахувалася. Нагадаємо, що напередодні президентських виборів у США народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Сергій Лещенко оприлюднював і активно коментував інформацію про можливу корумпованість очільника президентської кампанії Дональда Трампа — Пола Манафорта. «Тільки зараз, через два з половиною роки після втечі Януковича, вдалося пролити світло на деталі його роботи в Україні, — пише у своєму блозі на УП 5 вересня 2016 року Сергій Лещенко. — Сталося це завдяки так званій амбарній книзі Партії регіонів. У ній вівся облік нелегальних грошей, витрачених Януковичем і його соратниками на політику. Всього виявлено 22 трансакції за п’ять років на суму $12,7 млн, у поясненнях до яких згадується Манафорт».

Трохи раніше офіційне роз’яснення з приводу даної ситуації та ходу досудового розслідування у справі «чорної бухгалтерії» опублікувало НАБУ. «Серед прізвищ осіб у списку так званої чорної бухгалтерії Партії регіонів, яку за заявою В.Трепака розслідують детективи Національного антикорупційного бюро України, значиться з-поміж інших Пол Манафорт. Відповідно до списків, на витрати, пов’язані з даною особою, починаючи з 20.11.2007 року, було виділено загалом понад 12,7 млн доларів США», — повідомляло в серпні 2016-го НАБУ. В результаті головний стратег кампанії Трампа змушений був піти у відставку.

Пізніше, коли Трамп став президентом, американські ЗМІ неодноразово писали про втручання України в американські вибори. Наприклад, сайт Politico опублікував статтю «Спроби України саботувати Трампа нашкодили їй самій» — про те, що українська влада вболівала й підігравала на виборах Гілларі Клінтон. Про серйозність звинувачень свідчить і заява тодішньої речниці Білого дому Сари Сандерс, яка на одній із прес-конференцій теж робила наголос на тому, що  справжня «змова», яку варто розслідувати, — це змова демократів з українцями і їхнє втручання у вибори.

Навесні 2017-го голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко в інтерв’ю «Дню» (№38-39 за 3 березня 2017 року) підтримала думку головного редактора «Дня» Лариси Івшиної, що після провалу на американському напрямі нам потрібно «націоналізувати нашу зовнішню політику». «Як все-таки сталося, що нинішня влада так прорахувалася, роблячи ставку лише на одного кандидата в президенти США?! Який, зрештою, програв. Бо складалося враження, що зовнішньою політикою в даному разі займалося не МЗС, а автор «болісних компромісів» у The Wall Street Journal. Навіть американські ЗМІ писали про те, що Фонд українського олігарха Віктора Пінчука фінансував Фонд родини Клінтонів», — наголосила тоді народний депутат.

Якщо ми звернемо увагу, то згаданий народний депутат Сергій Лещенко є постійним гостем заходів Кучми — Пінчука — Ялтинського форуму, українського сніданку на Давоському економічному форумі. В різні часи гостями були і подружжя Клінтонів.

І ось сьогодні ми спостерігаємо, як українська влада вже фактично підігрує Трампа. «У 2016 році, зробивши ставку на безумовну перемогу Клінтон і публічно її розцілувавши, наші «провінційні хлопці» буквально залили її опонента дрібним компроматом. Щоб незабаром... істерично підчищати власні акаунти і молити Бога про те, щоб не опинитися під «наслідком про втручання», — пише у ФБ політичний експерт Михайло Подоляк. — Тепер же, чомусь повіривши, що можна безкарно атакувати... американське посольство, наші знову полізли в атаку (тому що найхитріший Трамп ретвітнув пост бурштинового депутата Розенблата про дешеві понти Ситника?). Так, Трамп — це дивовижний класик глобальної розводки, здатний добре рахувати. І ретвітнув він нашого солодкого БПП-депутата тільки для того, щоб затягнути в пастку і щоб відразу полізла з нас вся гнилість... Чому? Тому що майже офіційно (в судах) доведено втручання РФ на стороні Трампа. А зараз, на жаль, майже доведено і... втручання України на стороні Гілларі. Нарівні. («Джон Соломон: Російська змова зникає, а українська змова на допомогу Клінтон постає»,           — написав Дональд Трамп, процитувавши журналіста видання The Hill. — Ред.) Приголомшливо. Якщо РФ категорично заперечує свою участь, то наші просто вишикувалися для явки з повинною, не розуміючи, що це fatality з величезними наслідками для країни. Карлики             — вони завжди такі карлики...».

«А сама історія проста, як дві копійки, — продовжує експерт. — Посольство і власне Йованович прекрасно знають, до чого готується команда ПА. Давно і в деталях. Соціологія, глибинні інтерв’ю чітко показують «всенародну любов». Будучи найбільшим нашим партнером, посольство делікатно (раніше) і прямо (зараз) говорить команді ПА: «Не рекомендуємо грати в ці ігри, тому що це призведе до внутрішнього розколу і точно посварить вас із зовнішніми партнерами»... І ось на цьому напруженому тлі — а ПА прекрасно розуміє, що якщо американці не закриють очі на його відверті витівки, то легітимності не буде — трапляється вкидання Розенблата по Ситнику (зрозуміло, що сам Розенблат не більше, ніж «говорящая голова», які відпрацьовує бурштинові борги). І тут же трапляється інтерв’ю Луценка The Hill з... приголомшливим самовикриттям про... «тіньові вказівки Йованович»... Так чи інакше, але все це катастрофічно б’є по нашій репутації. І це та сама пастка, куди з такою легкістю втягнув нас Трамп, щоб сказати: «Дивись-но на цих злодіїв, які кусають руку, що дає»... Висновки прості. Ми самі себе завжди ганьбимо. А дехто заради «перемоги» готовий і розірвати відносини з американцями...».

Звичайно, стверджувати, що «списку» не було, не можна. «У Президента Порошенка на ранок може бути лише два офіційних документи:

— або інформація, яка підтвердить заяву Генерального прокурора Луценка;

— або подання до парламенту про звільнення Луценка з посади Генерального прокурора», — написала в соцмережі заступник голови Верховної Ради Оксана Сироїд. Однак точно можна погодитися з Подоляком, що це чергові репутаційні втрати для України. «День» послідовно пише про зовнішню політику. І після нинішнього скандалу можна точно сказати, що вся ця історія є наслідком використання зовнішньої політики в приватних, а не державних інтересах.