Гра з Балканським порохом

Створення парамілітарних підрозділів у Боснії, політичне вбивство в Косово — все вказує на загострення ситуації на Балканах. Кому може бути вигідна гра в «пороховому льосі Європи?»

ПОТЯГ, ЯКИЙ НІКУДИ НЕ ПОЇХАВ

Рік тому «День» писав https://day.kyiv.ua/uk/article/svitovi-dyskusiyi/potyag-belgrad-viyna щодо провокації з потягом із Белграда до Косовської Мітровиці, який, після багаторічної перерви, вирушив в дорогу в дні святкування так званого Сербського Нового року (Старого Нового року). Всередині вагонів на пасажирів чекали фотографії фресок із сербських православних монастирів зі списку ЮНЕСКО на території Косово. Ззовні потяг (російського виробництва) був розмальований у сербській «триколір» і «прикрашений» величезними написами «Косово є Сербія» 21-ю мовою. Серед перших пасажирів були сербські урядовці, політики, журналісти й громадські активісти, зокрема відомі своїми праворадикальними та націоналістичними поглядами.

Далі сербсько-косовського кордону «агітпоїзд» не доїхав — у зв’язку із загрозою виникнення заворушень його повернули до Белграда.

Відправку потягу «Косово є Сербія» з Белграда на косовську територію незалежні оглядачі розцінили як провокацію, котра стала черговим симптомом загострення загальної ситуації на Західних Балканах.

Сьогодні, рівно через рік після тих подій, у регіоні знову відбуваються провокації, й вони стають дедалі більш загрозливими.

«СЕРБСЬКА ЧЕСТЬ»  ІЗ «НІЧНИМИ ВОВКАМИ»

9 січня Республіка Сербська — автономне утворення в складі Боснії та Герцеговини — урочисто відзначила День республіки, фактично — День незалежності. Святкування цієї дати заборонено Конституційним судом країни — вважається, що оголошення незалежності сербами на початку 1992 року стало однією з причин кривавої війни в колишній Югославській Республіці. Втім, незважаючи на заборони та незадоволення міжнародної спільноти, в головному місті Республіки Сербської, Банья Луці, відбувся урочистий марш за участю жителів РС, кадетів і місцевих служб із надзвичайних ситуацій. Журналісти помітили серед учасників свята членів підрозділу «Сербська честь»... і здійнявся міжнародний скандал.

«Сербська честь» формально є рятувальною організацією. Вона заснована при Російському гуманітарному центрі в м. Ніш (Сербія) й, відповідно, фінансується росіянами. «Сербська честь» має відділення в сусідній Боснії та Герцеговині, в Республіці Сербської, і саме учасники цієї структури й брали участь у святкуванні 9 січня в Банья Луці.

Розслідування боснійських ЗМІ показало, що насправді загін рятувальників із Російського гуманітарного центру є парамілітарним утворенням. Учасники підрозділу проходять військову підготовку, а в їхні функції в Республіці Сербській входить гарантування безпеки президента РС, проросійського політика Милорада Додика, який відомий тим, що за підтримки Росії намагається зробити з Республіки Сербської фактично суверенну державу.

Медіа наводять — що далі, то більше відомостей про зв’язок цієї організації з російськими структурами, близькими до Кремля. Це військові ветерани, козаки, байкерський клуб «Нічні вовки»... Один із лідерів організації «Сербська честь» — Боян Стойкович, колишній сербський десантник, який проходив навчання в Москві. Він розповідає ЗМІ, що отримав російський орден за організацію протестів проти НАТО в Сербії. Як передає «Голос Америки», під фотографією Путіна в Instagram Стойкович написав: «За такого президента варто віддати життя». Під фото Додика він залишив такий коментар: «Ніхто не здатний нам зашкодити. Ми — сильніше долі».

Лідери підрозділу «Сербська честь» і керівники Республіки Сербської спростовують звинувачення у військовому характері діяльності структури та подають в суд на журналістів. Тим часом прокуратура Боснії та Герцеговини вже зібрала й вивчає документи щодо напіввійськового підрозділу, що підтримується Росією.

«Крім України, я вважаю, Боснія має найбільший потенціал для конфлікту з будь-яких країн Європи. Лякає, що треновані Росією бойовики підтримують сербських сепаратистів Боснії». Так, за повідомленням «Голосу Америки», відреагував на новини з Банья Луки колишній високопосадовець Пентагону Майкл Карпентер.

Але через декілька днів події в іншій частині колишньої Югославії, в Косовській Мітровиці на півночі Косова, змінили думку оглядачів щодо найгарячішої точки на Балканах.

ПОВЕРНЕННЯ В МИНУЛЕ

15 січня на порозі свого офісу в Мітровиці було застрелено лідера громадянського руху косовських сербів «Свобода, демократія, правда» Олівера Івановича. Як серб, він традиційно був в опозиції щодо місцевих албанців. Нинішнього очільника уряду Косова, колишнього командира Армії визволення Косова — Рамуша Харадіная — він взагалі характеризував такими словами, що не можна їх повторити без звинувачень у використанні «мови ворожнечі» та ненависті. Але одночасно політик виступав і проти «сербських злочинців», які останнім часом, як він вважав, почали контролювати життя сербських районів на півночі Косова. Зокрема, Іванович жорстоко критикував провідну партію косовських сербів, «Сербський список», та її лідерів, хоча цю силу відкрито підтримували й у Белграді, й у Москві. Та й у самому Косові «Сербський список» став членом урядової коаліції разом, хоч як це дивно, із албанськими радикальними партіями.

Окрім всього цього, Івановича свого часу звинувачували у воєнних злочинах проти албанського мирного населення під час збройного конфлікту в Косові. Суд спочатку призначив йому покарання, але потім виправдав і звільнив з-під варти.

Вбивство суперечливого політичного діяча стало першим серйозним загостренням в Косові з часів заворушень 2004 року. Тоді, через загиблих при нез’ясованих обставинах дітей, спочатку — сербського хлопчика, потім — албанських дітлахів, відбулися сутички за участю тисяч місцевих жителів. Миротворці KFOR вимушені були застосувати сльозогінний газ, резинові кулі... Однак не вдалося уникнути жертв (декілька людей було вбито), поранених (постраждали сотні учасників зіткнень) і запобігти погромам (було зруйновано 110 будинків місцевих жителів і культові споруди).

Тепер, після вбивства сербського політика, в регіоні заговорили про повернення в минуле, а міжнародні інституції, включаючи НАТО та ЄС, одночасно почали знервовано повторювати мантру про необхідність збереження миру та спокою.

ДАЛІ ВІД ЄС, БЛИЖЧЕ ДО...

Дивідендів від загострення ситуації в Косово, як здається на перший погляд, не отримає ніхто. Але це не стосується тих сил, що хочуть запобігти зближенню Сербії з Європейським Союзом та не допустити вирішення проблеми із остаточним визнанням незалежності Косова.

У день, коли вбили Івановича, в Брюсселі мали розпочатися технічні перемовини, на рівні робочих груп, між Сербією та Косово, кінцевою метою яких була нормалізація відносин. Якщо Белграду та Приштині вдалося б досягти компромісу в двосторонніх відносинах, то в Сербії з’явився б шанс стати членом ЄС, а в Косово — отримати міжнародне визнання.

Після того, як пролунали постріли в Косовській Мітровиці, перемовини в Брюсселі було перервано. Сербська делегація повернулася в Белград, а представники влади Сербії заявили, що повернуться за стіл переговорів тільки після розкриття вбивства Олівера Івановича.

Отже, на даному етапі ні про яку побудову нових косовсько-сербських відносин не може бути й мови. Сербія залишається з невирішеним питанням Косово і Метохії, Косово — продовжить життя як частково визнана країна. Очевидно, кому така ситуація може бути до вподоби, й це точно не серби, що налаштовані проєвропейськи, й не косовари, що хочуть здобути власну державу.

«День» вже писав https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/yak-rosiya-zahyshchaye-cilisnist-serbiyi про те, що перспективам налагодження відносин між Белградом та Приштиною не на жарт перелякалися в Москві. Розвиток прагматичної сербсько-косовської взаємодії не вигідний Кремлю ні з якого боку. По-перше, на Західних Балканах може зникнути джерело постійної нестабільності, й тоді росіянам більше не вдасться грати роль «старшого брата — помічника в важку годину» для «братського сербського народу», що була звичною для росіян протягом багатьох століть. По-друге,  зняття гостроти з косовської проблематики дозволить Сербії отримати реальний шанс на інтеграцію до ЄС, і, відповідно, можна буде забути про подальше зближення країни з РФ.

ЧИЯ РУКА?

Наводилися в матеріалі «Дня» й декілька прикладів активності росіян у регіоні. Зокрема, найбільш «цікавий» аспект російського втручання: створення «Балканського козачого війська» — організації із парамілітарними ознаками, — що має представництва в Сербії, інших країнах регіону, а також у Косово. Очолює «балканських козаків» колишній командир одного з російських добровольчих підрозділів, що в 1990-х воювали в Боснії. Куратором новоствореного «Балканського козачого війська», що збирається виявляти активність і в Косово, був заявлений... Олександр Бородай, колишній «прем’єр-міністр «ДНР», а потім голова «Союзу добровольців Донбасу».

У статті тоді наголошувалося, що Росія не збирається сидіти, склавши руки, й спостерігати, як Сербія та Косово шукають можливості для співіснування. Це означає, що втілення в життя планів з остаточного та повного вирішення «питання Косова» й, зокрема його міжнародного статусу, й щодо примирення косоварів та сербів, наражатиметься на протидію, що підтримується з Москви.

Із приводу нинішніх події в Косовській Мітровиці балканські ЗМІ цитують адвоката й політичного аналітика Азема Власі, який вважає, що за вбивство Івановича несуть відповідальність «сербські та російські екстремісти», які вільно вештаються на півночі, тобто в сербських анклавах Косова. Зрозуміло, що ця заява викликала шквал обурення в сербських медіа та російських ЗМІ, що віщають на сербській мові. Втім, хай якою б  була правда про останні сумні події на Балканах, зрозуміло одне: цьому регіону ще далеко від стабільності та спокою. Можливо, завдяки зовнішньому гібридному втручанню...