Чи буде виконано угоду щодо Нагірного Карабаху

Путін минулою зустріччю у Москві хотів продемонструвати всьому світу, що саме Росія відіграє вирішальну роль. Але це не так

Президент Росії Володимир Путін 11 січня провів у Москві зустріч із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим і прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном.  Про проведення цієї зустрічі стало відомо наприкінці грудня, коли Алієв і Пашинян синхронно пішли на самоізоляцію.  А на початку січня їх відвідали російські лікарі, щоб перевірити на наявність коронавірусу і гарантувати, що вони не заразять Володимира Володимировича під час очної зустрічі (зустріч щодо такого делікатного питання не можна провести в онлайн-режимі).  А щоб натиснути на Баку, Москва напередодні зустрічі перекваліфікувала з порушення правил польотів, що спричинило через необережність смерть двох і більше осіб, на умисне вбивство двох і більше осіб дії Азербайджану, який збив 9 листопада російський військовий вертоліт.

За підсумками зустрічі було вирішено, що розблокуванням економічних, торговельних і транспортних зв’язків і відкриттям кордонів у регіоні буде займатися спеціальна тристороння робоча група під головуванням віце-прем’єрів Росії, Азербайджану і Вірменії, а також було прийнято спільну тристоронню заяву.  На двосторонній зустрічі з Путіним Алієв заявив, що нова заява «має велику важливість, оскільки таким чином після більш ніж 30 років Азербайджан за допомогою транспортних комунікацій через територію Вірменії матиме сполучення з Нахічеванською Автономною Республікою Азербайджанської Республіки.  Вірменія матиме через територію Азербайджану залізничний вихід на Росію, на Іран.  Також через Нахічеванську Автономну Республіку ми будемо мати вихід на турецький ринок.  І також турецькі і російські залізничні артерії з’єднаються».  Він висловив задоволення тим, що «ситуація, яка склалася між Вірменією й Азербайджаном і складалася протягом багатьох років, зрештою вирішилася, і я впевнений, що не буде жодних спроб із вірменської сторони ревізії заяви від 9 листопада з тим, щоб обидва  народи знайшли в собі волю і мудрість думати про майбутнє і про примирення».

На зустрічі з пресою три лідери підкреслювали, що угода від 9 листопада виконується без будь-яких серйозних проблем». Пашинян же підкреслив, що «ще залишається дуже багато питань, які повинні вирішуватися.  Одне з цих питань — питання статусу Нагірного Карабаху, і ми, Вірменія, звичайно ж, готові продовжувати переговори в рамках співголовування Мінської групи ОБСЄ, зокрема з цього питання».  Також, за його словами, «сьогодні нам не вдалося вирішити питання військовополонених, і це найбільш чутливе, болюче питання, тому що це гуманітарне питання, і ми домовилися, що будемо продовжувати роботу в цьому напрямку».  При цьому вірменський лідер визнав, що реалізація нової спільної заяви «може змінити економічний образ і вигляд нашого регіону, й економічні нововведення можуть привести до ще більш надійних гарантій безпеки, і ми, звичайно ж, готові працювати конструктивно у цьому напрямку».

Головна проблема в обміні полонених полягає в тому, що ті кілька полонених, які були захоплені вірменами в останній війні, вже звільнені, але Баку вимагає також звільнити в рамках обміну деяких громадян Азербайджану, які були засуджені судами Нагірного Карабаху та Вірменії за обвинуваченням у тероризмі.  А до тих пір Азербайджан утримує у себе певну кількість вірменських полонених.  Їх точна кількість невідома, але, очевидно, йдеться про кілька десятків осіб.  Пашинян же поки не наважується відпустити «терористів», оскільки це може викликати обурення у Вірменії та надати нового імпульсу протестам, які поки що поступово сходять нанівець, зокрема через настання зими.

Угода, підписана наразі у Москві, передбачає, крім створення робочої групи з економічних і транспортних питань (як пріоритетні обрані залізничне і автомобільне сполучення), що в рамках цієї групи будуть створені підгрупи експертів.  До 1 березня 2021 року робоча група повинна представити «перелік і графік реалізації заходів, які передбачають відновлення та спорудження нових об’єктів транспортної інфраструктури, необхідних для організації, виконання і забезпечення безпеки міжнародних перевезень, що здійснюються через Азербайджанську Республіку і Республіку Вірменія, так само як і перевезень, що здійснюються  Азербайджанською Республікою і Республікою Вірменія, при виконанні яких потрібен перетин територій Азербайджанської Республіки і Республіки Вірменія».

У цілому найбільше від останньої московської зустрічі виграв, як нам уявляється, Азербайджан, і Алієв цього не приховує.  Вірменська сторона до останнього часу нічого не робила для створення транспортного коридору, що з’єднує Нахічевань з основною територією Азербайджану через вірменський Зангезур, побоюючись дати козир у руки опозиції.  Тепер Єревану доведеться зробити це в чітко визначені терміни.  Пашиняну залишається задовольнятися надіями на майбутні дивіденди від відновлення транспортних, економічних і торговельних зв’язків з Азербайджаном, якщо воно відбудеться раніше, ніж його відставка з посади прем’єра, якої безуспішно домагається опозиція.  Але поки що і Алієв, і Путін зацікавлені у збереженні Пашиняна при владі.  У разі приходу до влади у Вірменії опозиції війна може поновитися.  Путін не зацікавлений у такому розвитку подій, оскільки це означатиме провал місії російських миротворців і необхідність їхньої евакуації з регіону.  Але, за великим рахунком, і Алієв не зацікавлений у відновленні бойових дій, оскільки розраховує досягти своїх цілей дипломатичними засобами, без нових людських жертв і матеріальних витрат.

Путін минулою зустріччю у Москві хотів продемонструвати всьому світу, що саме Росія відіграє вирішальну роль у справі карабаського врегулювання.  Утім, насправді це не так, оскільки не менш важливу роль відіграє Туреччина, насамперед завдяки зусиллям якої склалося нинішнє статус-кво в Карабаському конфлікті.  Також відмова Росії і Вірменії створювати транспортний коридор через Зангезур може призвести до того, що Азербайджан за підтримки Туреччини перекриє Лачинський коридор, повністю відрізавши Нагірний Карабах від Вірменії. Тому Вірменії доведеться повністю виконати угоду від 9 листопада.  До збройного опору вона не готова, і довго ще не буде готова.

Чи буде виконано угоду щодо Нагірного Карабаху

Чи буде виконано угоду щодо Нагірного Карабаху

Путін минулою зустріччю у Москві хотів продемонструвати всьому світу, що саме Росія відіграє вирішальну роль. Але це не так

Президент Росії Володимир Путін 11 січня провів у Москві зустріч із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим і прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном.  Про проведення цієї зустрічі стало відомо наприкінці грудня, коли Алієв і Пашинян синхронно пішли на самоізоляцію.  А на початку січня їх відвідали російські лікарі, щоб перевірити на наявність коронавірусу і гарантувати, що вони не заразять Володимира Володимировича під час очної зустрічі (зустріч щодо такого делікатного питання не можна провести в онлайн-режимі).  А щоб натиснути на Баку, Москва напередодні зустрічі перекваліфікувала з порушення правил польотів, що спричинило через необережність смерть двох і більше осіб, на умисне вбивство двох і більше осіб дії Азербайджану, який збив 9 листопада російський військовий вертоліт.

За підсумками зустрічі було вирішено, що розблокуванням економічних, торговельних і транспортних зв’язків і відкриттям кордонів у регіоні буде займатися спеціальна тристороння робоча група під головуванням віце-прем’єрів Росії, Азербайджану і Вірменії, а також було прийнято спільну тристоронню заяву.  На двосторонній зустрічі з Путіним Алієв заявив, що нова заява «має велику важливість, оскільки таким чином після більш ніж 30 років Азербайджан за допомогою транспортних комунікацій через територію Вірменії матиме сполучення з Нахічеванською Автономною Республікою Азербайджанської Республіки.  Вірменія матиме через територію Азербайджану залізничний вихід на Росію, на Іран.  Також через Нахічеванську Автономну Республіку ми будемо мати вихід на турецький ринок.  І також турецькі і російські залізничні артерії з’єднаються».  Він висловив задоволення тим, що «ситуація, яка склалася між Вірменією й Азербайджаном і складалася протягом багатьох років, зрештою вирішилася, і я впевнений, що не буде жодних спроб із вірменської сторони ревізії заяви від 9 листопада з тим, щоб обидва  народи знайшли в собі волю і мудрість думати про майбутнє і про примирення».

На зустрічі з пресою три лідери підкреслювали, що угода від 9 листопада виконується без будь-яких серйозних проблем». Пашинян же підкреслив, що «ще залишається дуже багато питань, які повинні вирішуватися.  Одне з цих питань — питання статусу Нагірного Карабаху, і ми, Вірменія, звичайно ж, готові продовжувати переговори в рамках співголовування Мінської групи ОБСЄ, зокрема з цього питання».  Також, за його словами, «сьогодні нам не вдалося вирішити питання військовополонених, і це найбільш чутливе, болюче питання, тому що це гуманітарне питання, і ми домовилися, що будемо продовжувати роботу в цьому напрямку».  При цьому вірменський лідер визнав, що реалізація нової спільної заяви «може змінити економічний образ і вигляд нашого регіону, й економічні нововведення можуть привести до ще більш надійних гарантій безпеки, і ми, звичайно ж, готові працювати конструктивно у цьому напрямку».

Головна проблема в обміні полонених полягає в тому, що ті кілька полонених, які були захоплені вірменами в останній війні, вже звільнені, але Баку вимагає також звільнити в рамках обміну деяких громадян Азербайджану, які були засуджені судами Нагірного Карабаху та Вірменії за обвинуваченням у тероризмі.  А до тих пір Азербайджан утримує у себе певну кількість вірменських полонених.  Їх точна кількість невідома, але, очевидно, йдеться про кілька десятків осіб.  Пашинян же поки не наважується відпустити «терористів», оскільки це може викликати обурення у Вірменії та надати нового імпульсу протестам, які поки що поступово сходять нанівець, зокрема через настання зими.

Угода, підписана наразі у Москві, передбачає, крім створення робочої групи з економічних і транспортних питань (як пріоритетні обрані залізничне і автомобільне сполучення), що в рамках цієї групи будуть створені підгрупи експертів.  До 1 березня 2021 року робоча група повинна представити «перелік і графік реалізації заходів, які передбачають відновлення та спорудження нових об’єктів транспортної інфраструктури, необхідних для організації, виконання і забезпечення безпеки міжнародних перевезень, що здійснюються через Азербайджанську Республіку і Республіку Вірменія, так само як і перевезень, що здійснюються  Азербайджанською Республікою і Республікою Вірменія, при виконанні яких потрібен перетин територій Азербайджанської Республіки і Республіки Вірменія».

У цілому найбільше від останньої московської зустрічі виграв, як нам уявляється, Азербайджан, і Алієв цього не приховує.  Вірменська сторона до останнього часу нічого не робила для створення транспортного коридору, що з’єднує Нахічевань з основною територією Азербайджану через вірменський Зангезур, побоюючись дати козир у руки опозиції.  Тепер Єревану доведеться зробити це в чітко визначені терміни.  Пашиняну залишається задовольнятися надіями на майбутні дивіденди від відновлення транспортних, економічних і торговельних зв’язків з Азербайджаном, якщо воно відбудеться раніше, ніж його відставка з посади прем’єра, якої безуспішно домагається опозиція.  Але поки що і Алієв, і Путін зацікавлені у збереженні Пашиняна при владі.  У разі приходу до влади у Вірменії опозиції війна може поновитися.  Путін не зацікавлений у такому розвитку подій, оскільки це означатиме провал місії російських миротворців і необхідність їхньої евакуації з регіону.  Але, за великим рахунком, і Алієв не зацікавлений у відновленні бойових дій, оскільки розраховує досягти своїх цілей дипломатичними засобами, без нових людських жертв і матеріальних витрат.

Путін минулою зустріччю у Москві хотів продемонструвати всьому світу, що саме Росія відіграє вирішальну роль у справі карабаського врегулювання.  Утім, насправді це не так, оскільки не менш важливу роль відіграє Туреччина, насамперед завдяки зусиллям якої склалося нинішнє статус-кво в Карабаському конфлікті.  Також відмова Росії і Вірменії створювати транспортний коридор через Зангезур може призвести до того, що Азербайджан за підтримки Туреччини перекриє Лачинський коридор, повністю відрізавши Нагірний Карабах від Вірменії. Тому Вірменії доведеться повністю виконати угоду від 9 листопада.  До збройного опору вона не готова, і довго ще не буде готова.