«Абхазіянаш» або «ДНР» на експорт

Що означає зміна влади в Сухумі

Під впливом вуличних протестів та аргументів представника Кремля президент Абхазії погодився добровільно піти у відставку. Невдовзі у невизнаної республіці відбудуться нові вибори.

Йдеться по «битву веж Кремля» чи про місцеві кримінальні розборки? Як вплинуть останні події в Сухумі на перспективи повернення окупованої автономії під контроль офіційного Тбілісі? Чи стане зміна влади черговим кроком до посилення позицій Москви в регіоні? І чи не призведе протистояння в Абхазії до «розморожування» давнього конфлікту?

Спробуймо відповісти на ці запитання.

СУРКОВ УСЕ ВИРІШИВ

Другий тур президентських виборів відбувся у невизнаній Республіці Абхазія ще 8 вересня 2019 року. Наступного дня місцева Центральна виборча комісія оголосила про обрання на другий термін чинного президента Рауля Хаджимба, який набрав 47,39% голосів, випередивши кандидата від опозиції Алхаса Квіцініа на 1,22%. Відразу ж після оголошення результатів абхазькі опозиційні партії та громадські організації почали вимагати визнати вибори такими, що не відбулися. Політики та активісти заявили, що, згідно із законом, Хаджимба повинен був набрати абсолютну більшість голосів, проте цю норму було проігноровано.

10 січня вже цього року Касаційна колегія Верховного суду Абхазії скасувала результати президентських виборів-2019, визнавши підсумкові протоколи ЦВК недійсними. Рішення було ухвалено з другої спроби. Напередодні, 9 січня, суд не став розглядати це питання і намагався відкласти ухвалення рішення з цього приводу на невизначений термін. Але після цього майже тисяча прихильників опозиції зібралися на мітинг, де вимагали відставки Хаджимба та проведення нових виборів навіть без судового рішення. Акція опозиціонерів закінчилася штурмом адміністрації президента.

Увечері того ж дня парламент Абхазії ухвалив звернення до Рауля Хаджимба добровільно скласти з себе повноваження глави держави для «стабілізації обстановки». У відповідь президент заявив, що залишиться на своїй посаді, а його адміністрація назвала події спробою державного перевороту.

12 січня, через два дні після рішення суду щодо відміни результатів минулорічного голосування, Центрвиборчком Абхазії призначив нові президентські вибори на 22 березня 2020 року. Після оголошення ЦВК дня голосування до Сухумі прибув помічник Володимира Путіна Владислав Сурков. Він поговорив із Хаджимба, і той... негайно написав заяву про відставку.

Очільник Блоку опозиційних сил Аслан Бжанія відразу заявив, що ситуацію вдалося врегулювати. «Політична криза подолана», — констатував Бжанія й особливо відзначив роль у цьому процесі Суркова.

«ГРОМАДЯНИ «ДНР» «НА БАРИКАДАХ»

Тим часом як республіка, незалежність якої визнали лише РФ, Сирія Нікарагуа, Венесуела, Науру та Вануато, готується до нових виборів (які абсолютна більшість країн світу також традиційно не визнає), можна спробувати проаналізувати, що ж там знову відбувається на «мандариновому березі».

Перше, з чого треба починати, це те, що в Сухумі, як і в Кремлі, повністю як явище відсутні сили, як б виступали за повернення колишньої автономії до складу Грузії. Тому чекати, що зміна влади якось посуне Абхазію ближче до Грузії, абсолютно марно. Втім, грузинський вплив на абхазькі події все ж таки має місце. Він проявляється в тому, що вже другий абхазький президент позбувається своєї посади через підозри в налагодженні неофіційної співпраці з грузинами.

Попередній лідер Абхазії Александр Анкваб вимушений був іти з посади п’ять років тому через масові акції протесту, спричинені, зокрема, масовою роздачею абхазьких паспортів етнічним грузинам, які намагалися повернутися до своїх домівок, покинутих під час війни. Йому на заміну прийшов більш проросійський Рауль Хаджимба, якого тепер так само звинувачують у зв’язках з грузинами, але цього разу — з грузинськими кримінальними авторитетами.

У листопаді минулого року в Сухумі було вбито двох абхазьких «злодіїв у законі», і одним із причетних до злочину виявився співробітник охорони президента. Опозиція негайно почала звинувачувати Хаджимба у виконанні «замовлення» «грузинської мафії», відтак рух за скасування результатів президентських виборів, який і до того вже був досить потужним, набув нової сили.

Так сталося, що одним із вбитих кримінальних авторитетів виявився родич екс-командира бригади «ДНР» «Пятнашка» Ахри Авідзба. Після повернення із Донбасу він намагався побудувати свою політичну кар’єру і тому негайно очолив вуличні протести. Коли Хаджимба ще сидів у президентському кріслі, його адміністрація навіть встигла заявити, що заколот у республіці здійснюється за допомогою «громадян України», тобто представників «ДНР», яких нібито Авідзба спеціально запросив у Сухумі для «допомоги опозиції».

Це — явна зміна рушійних сил місцевої політиці. Раніше найбільший вплив в Абхазії мали ветерани абхазько-грузинської війни 1992 — 1993 рр., а тепер на арену виходять «нові обличчя» — учасники бойових дій на сході України, які брали участь у конфлікті на боці російсько-сепаратистських сил. Так, «нові політики» є більш готовими до радикальних силових кроків і повністю перебувають під контролем РФ, на відміну від представників абхазького традиційного політикуму, які намагаються дружити з Росією, але не бути Росією.

«КРИМ» ЗАМІСТЬ «КОСОВО»

2008 року, коли РФ визнала Республіку Абхазія, будувати «нову незалежну державу» намагалися «по образу та подобію» Косово. Передбачалося, що колишня грузинська автономія стане кавказькою версією Косово й відіграватиме роль противаги «американському проєкту» на Балканах. Але через 12 років така стратегія Москви засвідчила свою повну недієздатність.

Формально Абхазія та Косово обидві є частково визнаними країнами. Але косовську незалежність визнає приблизно у 20 разів більше країн, аніж абхазьку, — приблизно половина членів ООН; Косово є потенційним кандидатом на вступ до Європейського Союзу, входить до Міжнародної федерації футболу (ФІФА), бере участь в Олімпійських іграх... Врешті-решт, частково визнану балканську країну ніхто не дотує — косовська економіка розвивається як економіка незалежної держави. Абхазія, яку фактично визнали лише РФ та її найближчі сателіти, виживає лише за рахунок прямих дотацій із російського бюджету.

Не виключено, що через невдачу своєї попередньої політики на абхазькому напрямку Кремль вирішив скорегувати підходи до проєктування майбутнього «мандаринової республіки». (Причому йдеться, скоріше за все, про весь Кремль, без розподілу на якісь «окремі вежі».)

Тепер, якщо ж Косово «зліпити» з Абхазії на вийшло, Росія могла б почати штовхати республіку на кримський шлях, тобто примушувати абхазів відмовитися від примарної незалежності на користь приєднання до РФ. Втім, план зробити з Абхазії «другий Крим» виглядає нелегким у виконанні.

Хоч як це дивно, але ідея об’єднання з Російською Федерацією досі не була популярною в самій Абхазії. Зокрема, Сухумі принципово відмовлявся проводити референдум про приєднання до РФ. «Питання про входження до складу Росії є не актуальним зараз для Абхазії. Абхазія — незалежна держава», — наголошував 2016 року Рауль Хаджимба, не забуваючи при цьому нагадати, що республіка «розвиває стратегічні відносини» з «головним союзником — Росією».

Втім, шляхом заміни абхазьких очільників на більш поступливих цю проблему цілком може бути розв’язана — на відміну від іншої.

Відкрита анексія частини Грузії, вочевидь, загрожує Росії новими санкціями. Тому доки світове співтовариство не відмовиться від санкційного тиску на РФ через анексію Криму (наразі такий перебіг подій виглядає неможливим), Росія, скоріше за все, не буде намагатися офіційно приєднувати до себе Абхазію.

АНШЛЮС ЗАМІСТЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Найвірогіднішим може стати «повзучий аншлюс» — тобто інтенсифікація де-факто інтеграції Абхазії до Росії. У принципі, цей процес і так триває: згадаймо наявність паспортів РФ практично у всіх мешканців республіки, присутність на абхазькій території російських військових баз та охорону «кордону Абхазії» російськими прикордонниками. Але після чергової зміни влади в Сухумі доводиться очікувати дій, спрямованих на тотальне поглинання Росією Абхазії.

Одним із таких кроків може стати скасування заборони на продаж нерухомості іноземцям, тобто росіянам. Росія давно вимагає скасувати мораторій, але попередня абхазька влада цьому протидіяла: передбачалося, що надання дозволу на купівлю квартир, будинків і землі російським громадянам призведе до скупки «всієї Абхазії» російськими олігархами і до масової міграції до субтропічної республіки громадян РФ, що призведе до небажаних для абхазів демографічних змін. Абхазькі опозиціонери натомість підтримують розблокування продажі нерухомості для іноземців, і тому це рішення, скоріше за все, буде ухвалено новою владою невизнаної республіки.

Очевидно, будуть і інші подібні заходи, спрямовані на ліквідацію навіть мінімальних проявів абхазької самостійності, яка вже явно дратує Кремль.

Якщо саме так все й піде, то через певний час замість «кавказького Косово» Абхазія де-факто перетворитися на «кавказький Крим», або, ще гірше, на «кавказький ДНР». Але найсумніше в цій ситуації те, що, як засвідчує нещодавній історичний досвід, навряд чи у Грузії й у міжнародної спільноти вистачить сил та можливостей зупинити цей процес.